Ш. Руставелі. Витязь у тигровій шкурі. Ідеї добра, дружби і справедливості в поемі
Мета: познайомити учнів із постаттю геніального грузинського поета ХІІ століття Шота Руставелі, розкрити зміст поеми “Витязь у тигровій шкурі”; розвивати логічне мислення, пам’ять; сприяти вихованню найкращих людських якостей.
Перебіг уроку
I. Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація навчальної діяльності.
II. Оголошення теми і мети уроку.
Інформаційна хвилинка. Знайомство з особистістю Шота Руставелі.
Великий гуманіст, він, на противагу церковно-аскетичної моралі, проголошує свободу особистості, свободу думки і почуттів, ратує за людське життя, не зумовлену божественним провидінням, долею. Руставелі втілив ідеали і сподівання свого народу, але йому чужа національна обмеженість. Світ його ідей має загальнолюдське значення. Своїм вільнодумством поет передбачив гуманістичні ідеї раннього Відродження. Ввібравши багатство древнегрузінського писемної культури і одночасно дотримуючись кращим фольклорним традиціям, Руставелі розвинув і підняв на велику висоту грузинську поезію в цілому. Поема написана витонченим, легким, музично-співучим віршем шаірі. Руставелі законодавець і неперевершений майстер цього вірша. Для поетичної мови Руставелі характерні метафоричність та афористичність. Ліричні прелюдії, епістоли, не порушуючи динамічності дії, барвисто обрамляють сюжет і пожвавлюють оповідь. Руставелі родоначальник нового грузинського літературної мови. Ім’я Шоти Руставелі присвоєно Грузинському драматичному театру, театрального інституту в Тбілісі, НДІ грузинської літератури АН Грузії.
Перегляд відео.
Знайомство з поемою “Витязь у тигровій шкурі”.
Учитель. Епічну поему Ш. Руставелі Витязь у тигровій шкурі без перебільшення можна назвати красою і гордістю грузинської писемності. Вона має 1637 строф, по 16 складів у вірші і дійшла до нас у численних рукописах, з безліччю доповнень. Причина відсутності найдавніших списків поеми, близьких до часу її створення, полягає в тому, що вона переслідувалась духовенством як противне християнському смирення твір світського характеру. До цих пір залишається спірним питання, звідки Руставелі запозичив сюжет своєї поеми. Сам автор наголошує, що він знайшов перська розповідь і переклав його віршами, немов велику перлину, що переходила з рук в руки, тим не менш, перський оригінал не знайдено. Деякі дослідники вважають, що поема створена самим Руставелі і спрямована на прославлення цариці Тамари, інші, порівнюючи вірші грузинського поета з народними піснями про Таріел, дотримуються думки, що в основі поеми лежить народна творчість. Герої та героїні Витязя в тигровій шкурі терплять гоніння злої долі, але після тривалих поневірянь з’єднуються шлюбними узами і насолоджуються щастям:
На високому царському троні
Таріел сів з жінкою,
Обидва рівні один одному
І улюблені Краєм.
У поезії Ш. Руставелі проголошує свободу особистості, оспівує піднесену любов, товариство і патріотизм. Значення твору полягає в його художній обробці, психологічному аналізі і щедро розсипаних мудрих висловах, які і після семисот років вимовляються грузином з почуттям особливого благоговіння. Поет закликає звільняти рабів, ратує за рівність статей (породження лева залишається левом, все одно, якого б статі воно не було), волає до щедрості: що роздано тобою – твоє, що ні – втрачено. Він ставить особисті заслуги вище знатного походження, а славну смерть воліє ганебної життя. Подібні думки і майстерність Ш. Руставелі, його почуття стилю зробили поему Витязь у тигровій шкурі надбанням всього людства. Достовірних біографічних відомостей про Руставелі збереглося дуже мало. Не відомі навіть роки народження і смерті поета. Головне джерело відомостей пролог поеми, присвячений цариці Тамарі (правила в 1184-1207 роках) і її співправителя-чоловікові Давиду Сослані. Таким чином, поема (не перший твір Руставелі) створена не раніше кінця 80-х років 12 століття і не пізніше 1-го десятиліття 13 століття. Можна припустити, що Руставелі народився на рубежі 60-70-х років 12 століття.
У пролозі два рази згадується, що автор поеми Руставелі (Руствелі), що значить “володар Руставського маєтку” або “виходець із Руставі”. За деякими даними, свою освіту Руставелі завершив у Греції. Вважається, що Руставелі був державним скарбником цариці Тамари (зберігся його підпис на одному з актів, що відноситься до 1190). Руставелі також реставрував і розписував грузинський монастир святого Хреста в Єрусалимі. За легендою, безнадійно закоханий у свою володарку, він скінчив життя у келії цього монастиря. На одній із колон монастиря виявлено фреску, за припущенням учених, що зображає Руставелі. “Витязь у тигровій шкурі” одна з найбільших поем світової літератури. Всього в поемі 1637 строф, по 16 складів у вірші. Вона дійшла до нас у численних рукописах, з масою інтерполяцій і доповнень та з продовженням, відомим під ім’ям “Оманіані”. Причини відсутності найдавніших списків поеми, близьких до часу її створення, – як у численних набігах чужоземних завойовників на Грузію і пов’язаних з цим лихах, так і в тому, що поема переслідувалася духовенством, як противне християнському смирення твір світського характеру.
Існує більше 50 видань поеми грузинською мовою. 1-е видання під редакцією і з коментарями Вахтанга VI вийшло у Тбілісі в 1712 році. Поема перекладена на багато мов народів колишнього СРСР і на іноземні мови. Існує 5 повних перекладів поеми на російську мову (автори перекладів – К. Д. Бальмонт, П. А. Петренко, Г. Цагарелі, Ш. Нуцубідзе, Н. А. Заболоцький). Донині залишається невирішеним і питання, звідки Руставелі запозичив сюжет своєї поеми. У літературі було висловлено три думки: перше грунтується на словах самого Руставелі, який в 16-й строфі поеми заявляє, що “він знайшов перський розповідь і переклав його віршами, немов велику перлину, що переходила з рук в руки”;однак перський оригінал, незважаючи на всі пошуки, досі не знайдений.
Друга думка вперше була висловлена проф. Д. І. Чубіновим, який доводить, що Руставелі не запозичив сюжету “Барсової шкіри” у східних письменників; вона створена ним самим і спрямована на прославлення цариці Тамари.
Третя думка належить А. Хаханову; порівнюючи вірші Руставелі з народними піснями про Таріел, він припустив, що штучна поема XII століття має своєю підставою народну поезію, подібно до того, як “Фауст” і “Гамлет” сходять до середньовічних народних традицій. Руставелі скористався народним сказанням для зображення великої історичної епохи.
Персонажі представники різних народів (в тому числі і вигаданих). Майстерно використовуючи прийоми сюжетної маскування, Руставелі художньо правдиво зображує сучасну йому дійсність Грузії. У поемі поєднуються два основних оповідних циклу (індійський лінія Таріела і Нестан-Дареджан, і арабський лінія Автанділа і Тінатін).
Значення для світової літератури
Глибока психологічна характеристика героїв, зображення внутрішньої суті явищ основні риси новаторства Руставелі. Він створив галерею живих, повнокровних, пластичних характерів; його герої самовіддані, безстрашні борці за торжество справедливості і щастя, узагальнені, типізовані образи передових людей феодальної Грузії 12 століття. Головну героїню поеми, добродійне і лагідну Нестан-Дареджан, охоплює дух протесту, коли вона дізнається, що її чекає шлюб з примусу. Стійко переносить героїня ув’язнення в Каджетской фортеці, яка є символом тиранії, бузувірства і земного мороку. Боротьба трьох витязів – побратимів за звільнення Нестан увінчується перемогою. Оптимістична ідея перемоги справедливості над свавіллям, добра над злом лежить в основі поеми: людина повинна дерзати, він може добитися повного щастя на землі. Поема Руставелі захоплений гімн вільній, земний, чистою і піднесеної любові. Поет відкидає любов грубо чуттєву, плотськи низовинну. У поемі яскраво виражена ідея схиляння перед жінкою, поетично обгрунтована можливість морально-інтелектуального рівності чоловіка і жінки. Поема пройнята ідеєю патріотизму. Політичний ідеал Руставелі об’єднане, сильне, единодержавного держава на чолі з освіченим і гуманним царем. Поет засуджує феодальні чвари і сепаратистські устремління знаті, цінує життя розумну, гідну благородної людини. Його герої не бояться смерті. Поет таврує ганьбою лжерицарей, малодушних горе-воїнів, підлих боягузів і зрадників, кривоприсяжників, підлабузників і лицемірів. Він звеличує лицарську доблесть і відвагу, сміливість і дерзання. “Витязь у тигровій шкурі”, безперечно, має деяку схожість із західноєвропейськими лицарськими романами і зі східними епіко – романтичними поемами середньовіччя, однак у цілому Руставелі йшов самостійним шляхом.
Поема Шота Руставелі “Витязь в тигровій шкурі” – найвидатніша па-м’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають, що вона була створена наприкінці ХІІ – початку ХІІІ століття за часів правління цариці Тамари, “золотого періоду” в історії Грузії. Поема відбиває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гуманістичним пафосом.
Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. Цар Аравії Ростеван – у похилому віці, та він не має спадкоємця. На престол він ставить свою дочку, розумну і гарну Тінатін, яка кохає славного лицаря-полководця Автанділа. Одного разу Автанділ і Ростеван під час полювання зустріли витязя у тигровій шкурі, вони спробували заговорити з ним, та даремно, витязь безслідно зник. Смуток таємничого лицаря не дає спокою Ростевану, і Тінатін, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обранцю Автанділу розкрити таємницю витязя. Автанділ охоче погоджується виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і нарешті у гірській печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Таріел, який розповідає свою сумну історію. Таріел – нащадок царського роду, воєначальник індійського царя, палко закоханий у царівну Нестан-Даріджан. Доля не сприяла закоханим: цар вирішив віддати Нестан-Даріджан заміж за хорезмського царевича, ще й оголошує його своїм спадкоємцем. Таріел обурюється, він не тільки кохає царівну, а й має право на царську спадщину. Нестан умовляє Таріела вбити суперника й захопити владу, її звинувачують у зраді і в коханні до зрадника та суворо карають: після жорстоких побоїв царівну таємно вивозять з Індії. Таріел кидається на пошуки коханої, та марно. Втративши будь-яку надію, він залишає рідну країну, сам себе прирікає до самотності й оселяється у печері, де його і знаходить Автанділ. Вони стають побратимами і разом вирушають на пошуки Нестан-Даріджан. Герої знаходять царівну у недоступній фортеці, визволяють її і повертаються у рідні краї. Дві закоханих пари грають весілля в один день.
Середньовічний автор вибирає для свого епосу не історичну подію, а приватне життя героїв, тим підкреслюючи важливість звичайних людських стосунків, що було нехарактерним для героїчного епосу Середньовіччя. Саме в цьому насамперед і виявився гуманізм автора.
Руставелі змальовує героїв, що попри всі перешкоди домагаються свого щастя. І читач усвідомлює думку автора – людина може здолати все, що заважає їй на шляху до особистого щастя. Автанділ і Таріел сприймаються як уособлення вірності, відваги, мужності. А жіночі образи вражають цілісністю характерів, здатністю до самопожертви заради щастя інших.
У середньовічній літературі не багато творів, в яких би внутрішній світ, переживання героїв займали таке важливе місце, як в поемі “Витязь в тигровій шкурі”. Розкриття психології героя було недоступним літературі того часу, і Руставелі на цьому шляху випередив багатьох своїх сучасників.
Поема торкнулася ще однієї проблеми, яка знайшла своє рішення у світовій літературі лише через кілька століть,- рівноправ’я жінки і чоловіка.
Усе це і наповнює поему гуманістичним пафосом, вірою середньовічного поета в можливості людини, в її право на щастя. Ці загальнолюдські цінності близькі і сучасному читачеві.
III. Робота з текстом поеми.
IV. Рефлексія.
V. Домашнє завдання.
Дати відповідь на питання: “Чим захопила мене поема Шота Руставелі?”, підготувати постер до одного з вивчених протягом семестру творів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)