Середньовічне лицарство: на війні й у себе вдома
Період виникнення лицарства датується VIII століттям, коли у франків виник перехід від пішого до кінного війська. У початковому етапі свого існування лицарі не являли собою окремих станів, і належали до хліборобам або скотарям.
Виникнення лицарства
Початок Хрестових походів значно перетворило їх: з’явився моральний і естетичний характер лицарства. Успіхи лицарів у Хрестових походах посприяли не тільки їх становленню як соціального класу, але і придбання спадкового аристократичного титул
Саме Священна війна Католицької церкви з єретиками Сходу посприяла створенню так званого лицарського кодексу честі, згідно з яким лицарі на відміну від інших військових повинні були допомагати знедоленому населенню, лікувати хворих, що зустрічаються на їх шляху, і захищати життя жінок і дітей від своїх же соратників.
Лицарі вперше почали звеличувати жінок, вважаючи їх надбанням суспільства. У часи лицарства помінялося уявлення про жінку як власності чоловіка, або того гірше як товару.
Створення лицарських орденів
Завдяки релігійному характерові перших військових походів, під впливом римської церкви лицарі почали створювати свої ордени. Одним з наймогутніших був орден Тамплієрів, який користувався розташуванням і заступництвом самого понтифіка.
Лицарські ордени відрізнялися один від одного переважно військовою стратегією. Об’єднуючою ланкою їх були релігійні уявлення, а також моральні поняття. До нашого часу зберігся Мальтійська лицарський орден, який існує ще з 1099.
Беручи участь у військових боях, лицар не мав права відступати назад. За дезертирство їх карали смертю і прирікали на презирства весь рід. Лицарі, що складалися в орденах, учувствовать у військових діях, тільки якщо вони носили собою духовний характер, а не відверту мету завоювання і поневолення інших земель.
Однак багато монархи і духовенство, під егідою захисту моральності, часто відправляли лицарів на відверто варварські завоювання. Так лицарі Англії і Франції брали участь у Столітній війні і фактично порушували один з пунктів лицарської честі не воювати один проти одного. Проте обидві сторони були засліплені бажанням відстояти честь власної монархії, а значить і батьківщини.
Лицарські турніри
Турніри, або змагання перед численною публікою, були головною розвагою лицарів і своєрідною репетицією перед важливими битвами. Особистість лицаря, який бере участь в турнірі було неможливо визначити, так як їх особи закривали металеві маски.
Призом для переможця було озброєння переможеного. Ціна програшу полягала в грошовій сумі, которою переможений мав виплатити своєму супротивнику. Дуже часто лицарські турніри присвячувалися знатним дамам, королям, а також були приурочені важливої події життя суспільства.
Турніри користувалися великою популярністю в Середньовіччі. Часто лицар, який фактично не брав участі у війні, але прославився сміливістю в турнірі, володів такими ж привілеями як герої битв.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)