Твір-повідомлення “Середньовічне село”

Я прокинувся на світанку від того, що собаки забігли в будинок і заскочили на мою дерев’яну лавку. Двері в моїй хаті не замикають ніколи. Я – житель середньовічного німецького села. Всі жителі мого села залежать від місцевого феодала, лицаря Генріха Ейка. Ми працюємо на його полі, несемо йому щомісячний оброк: яйця, пшеницю, м’ясо курей, молоко, ячмінь, овес для його коней.

Торгівлі у нас в селі немає, ми живемо натуральним господарством. Це означає, що свій одяг з мішковини ми ткаємо на верстатах і шиємо самі, продукти вирощуємо самі на своїх полях і городах. Продуктами ми обмінюємося: сусідка приносить мені житні коржі, я ділюся з нею яйцями, яблуками з саду або дичиною, що добуду на полюванні. Точніше треба сказати, що “своїх” полів у нас і немає. Всі поля в окрузі належать лицареві Ейку, нероби і п’яниці.

Я надів діряві старі сапожонкі і вийшов на вулицю, ноги по щиколотку погрузили в багно. Адже двори в нашому селі не знають, що таке бруківка і тротуари. Їх ніхто ніколи нічим не мостив.

Весь день я буду тиснути жито дерев’яним серпом і в’язати її в снопи руками. Потім жахливо болять руки.

Фруктове дерево в селі – велика рідкість і цінність. Свині і брудні вівці зі звалялася шерстю розгулюють по вулицях села вільно, валяються в калюжах і сверблять боками об стіни будиночків, вони не сидять під замком в дерев’яних загородках.

Нове обличчя в селі можна побачити дуже рідко. Зима встигає змінитися навесні, а весна – влітку. Ми боїмося нових людей і не приймаємо їх в селі, тільки Ейк приймає їх у своєму замку. Не знаю, як він не боїться, адже серед них може виявитися чаклун! Він наведе порчу на всіх нас. Краще взагалі нікого не підпускати до села.

Ні читати, ні писати я не вмію. Та й сам Генріх Ейк толком цього не вміє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір-повідомлення “Середньовічне село”