Народні перекази: Білгородський кисіль, Прийом у запорожців, Ой Морозе-Морозенку. Лицарство та відвага запорозьких козаків
Мета: дати визначення та з’ясувати особливості таких видів усної народної творчості, як легенда, переказ; проаналізувати, усвідомлюючи роль і місце в них реального та фантастичного в житті; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, творчу уяву, пам’ять; виховувати шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків, любов до свого роду, родини, до народу, України.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Засоби навчання: підручник, малюнки учнів, роздавальний матеріал, проектор.
ТЛ: легенда, переказ.
Перебіг уроку
І. Організаційний етап.
II. Перевірка домашнього завдання.
III. Актуалізація і корекція опорних знань. Бесіда за питаннями.
– Що таке легенда?
– Хто міг стати героєм легенди?
– Які риси характеру людини цінували в давнину?
– А які риси характеру цінують сьогодні?
IV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація уміння.
Слово вчителя.
– На попередньому уроці ми ознайомилися з такими видами усної народної творчості, як міфи й легенди. Доволі близькими до легенд є перекази. Сьогодні ми з вами розмовлятимемо про перекази, бо саме цей вид усної народної творчості, як і легенди, посідає чільне місце в культурі нашого народу. Так, легенди і перекази близькоспоріднені між собою. Якщо у творі переважає вигадка, фантастика, – це легенда, а якщо конкретний історичний матеріал – то це переказ.
V. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
Матеріал для вчителя.
Легенда – народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.
Переказ – подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але більш достовірне, ніж легенда.
Як часто ми чуємо вислови: “козацька відвага”, “козацька мужність”, “козацька демократія”, “козацькі закони”. Хто ж вони, оті козаки? Якими вони були? Яка їх роль в історії нашої держави?
Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам’яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі ще й глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.
Про це співалося в піснях і думах, про це писали письменники. Опоетизований і проклятий, шанований і зневажений постає перед нами Богдан у сяйві слави перемог і в гіркій смуті поразок, суперечливий, але завжди відданий Україні.
Славні лицарі окремих повстань і великої визвольної війни за долю України Богун і Кривоніс, Залізняк і Гонта. З дитинства захоплюємося ми гордою незламністю Тараса Бульби та його сина Остапа (М. Гоголь “Тарас Бульба”). Схиляємося ми перед мудрістю і героїзмом батька і сина Шрамів (П. Куліш “Чорна рада”). До того ж часто трапляється саме таке: батько і син. Козацьке лицарство як прапор передавалося від покоління до покоління. Славить козаків Тарас Шевченко, Михайло Старицький присвячує їм роман-епопею “Богдан Хмельницький” та однойменну драму.
І вірність Україні, і вірність присязі часом межувала з жорстокістю: Тарас Бульба вбиває власного сина, якого кохання завело у ворожий табір. Гонта власною рукою ріже своїх скатоличених дітей (Т. Шевченко “Гайдамаки”), І це не черствість (ми бачимо гіркі батьківські сльози) – просто безмежна безкомпромісність.
Та як би то не було, козацьке лицарство, закони Запорозької Січі – це найславетніша сторінка нашої історії. Тому ми пишаємося ними. І так хотілося б успадкувати все найкраще від наших гордих предків!
Робота з підручником.
Опрацювання учнями відповідного теоретичного матеріалу підручника.
БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ
Виразне читання твору.
Опрацювання змісту твору за питаннями.
– Про які часи розповідається у творі?
– У якому місті відбуваються події?
– Чому люди вирішили здатися печенігам?
– Що запропонував старець?
– Як колодязі врятували городян?
– Яка тема, ідея твору?
– У чому повчальне значення?
ПРИЙОМ У ЗАПОРОЖЦІВ
Виразне читання твору.
Опрацювання змісту твору за питаннями.
– Як запорожці випробовували козаків?
– Як поводилися хлопці?
– Як розуміти слова: “Ні, се не наш!”, “Оце наш!”
– Які риси характеру притаманні для новообраного козака?
– Як змальовано козаків?
Фізкультхвилинка.
ОЙ МОРОЗЕ-МОРОЗЕНКУ
Виразне читання твору.
Опрацювання змісту твору за питаннями.
– Хто такий Морозенко?
– Чим він відрізнявся від простого люду?
– Як польські пани хотіли знищити полковника?
– Чому Вишневецький просить прислати послів у замок?
– Як загинув Морозенко?
– Як поховали славного героя?
– Як народ увічнив пам’ять про Морозенка?
Складання інформативного грона до образу Морозенка.
VI. Узагальнення і систематизація знань.
Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Чи сподобалися вам вивчені легенди і перекази?
– Що народ передав у цих творах?
– Чи мають легенди та перекази залишатися у спадок прийдешнім поколінням?
– Чи можемо ми назвати ці твори повчальними?
VII. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання. Вправа “Незакінчене речення”.
Продовжити речення:
– Сьогодні на уроці…
· мені сподобалося…
· мені не сподобалося…
· найцікавішим було…
– Завдяки уроку я…
VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
– Обов’язкове: опрацювати відповідний матеріал підручника; прочитати народну казку “Про правду і кривду”.
– За бажанням: створити власну легенду чи переказ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)