Лицарські ордени

З метою зміцнення становища хрестоноських володінь незабаром після Першого хрестового походу були створені особи організації – духовно-лицарські ордени зі строгими статутами, що регламентують бойові дії. З 1100 по 1300 рр. в Європі утворилося 12 лицарських духовних орденів. Найбільш потужними та життєздатними виявилися три з них: орден тамплієрів, орден госпітальєрів і тевтонський орден.
Офіційна назва ордена тамплієрів – “Таємне лицарство Христове і Храму Соломона”, але в Європі орден був більш відомий як Орден лицарів Храму. Його резиденція розташовувалася в Єрусалимі в тому місці, де, за переказами, був зведений храм царя Соломона. Створено орден був у 1118-1119 рр. дев’ятьма французькими лицарями на чолі з Хуго де Пейнсом з Шампані. Дев’ять років ці дев’ять лицарів зберігали мовчання, а в 1127 році вони повернулися до Франції і заявили про себе. У 1128 церковний собор у Труа (Шампань) офіційно визнав орден.
Друк тамплієрів зображала двох лицарів, скачуть на одного коня, що свідчило про бідність і братерство. Символом ордена став білий плащ з червоним хрестом. Метою орденах було “піклуватися про дорога і шляхах, про охорону прочан”. Лицарі повинні були дати три обітниці: цнотливості, бідності і слухняності.
До XII в. тамплієри володіли величезними багатствами, позичали грошима збіднілих монархів і тим самим впливали на державні справи. Вони першими ввели бухгалтерські документи та банківські чеки. Лицарі Храму заохочували розвиток науки; орден також займався лікуванням поранених. Офіційна назва госпітальєрів – “Орден вершників госпіталю святого Іаонна Єрусалимського”. У Палестині купець Мауро з Амальфі в 1070 заснував госпіталь для прочан до святих місць. Поступово утворилося братство для догляду за хворими та пораненими. У 1113 р його офіційно визнав папа римський в якості духовно-лицарського ордену.
Лицарі брали три обітниці: бідності, цнотливості і слухняності. Символом ордена був восьмикутний білий хрест. Спочатку він розташовувався на лівому плечі чорної мантії, що означало відсутність свободи в ченця. Пізніше з’явилися червоні шати з нашитим на грудях хрестом. Орден складався з трьох категорій: лицарі, капелани і служиві брати. У 1155 орден очолює Великий магістр, Раймонд де ПБІ. Для прийняття найважливіших рішень збирався генеральний капітул.
У XV в. Мала Азія та Греція повністю опинилися в руках турків. Імператор Священної Римської імперії Карл V запропонував Мальтійський архіпелаг для проживання госпитальерам. З цього моменту вони стали називатися орденом Мальтійських лицарів. З 1262, щоб вступити в нього, необхідно було мати благородне походження. Пізніше виділилися дві категорії вступників орден: лицарі за правом народження і за покликанням. Приймалися і монархи, які довели свою вірність християнству. У Мальтійський орден могли бути і жінки. Лицарі не могли покинути казарми без дозволу Великого магістра, проводили п’ять років у конвенті (казарма лицарів) на острові Мальта, повинні були проплавати на кораблях ордена на менше 2,5 років (так званий “караван”).
До середини XIX в. орден перетворився з військової в духовно-благодійну корпорацію. Сьогодні резиденція мальтійських лицарів знаходиться в Римі.
Тевтонський орден утворений в 1199 г. З 1221 на нього поширилися всі привілеї, які мали й інші, старші ордена. Тевтонці давали обітниці бідності, цнотливості і слухняності. На відміну від інших орденів, лицарі яких були різних національностей, Тевтонський орден складався тільки з німецьких лицарів. Він існує в Німеччині і сьогодні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Лицарські ордени