Твір-міркування “Чи доречна жорстокість на війні?”
Жорстокість – це якість, яке протиставляється доброті, ніжності. Там, де жорстокість, там немає світу, є лише образи, небезпека для життя людини або інших живих істот, грубість. Здавалося б, що це почуття не повинно існувати на землі. Однак є ті моменти, коли без неї не обійтися.
Найбільш нелюдськими періодами в усі часи були війни. Це ті страшні миті, коли з життя йдуть невинні люди, які повинні були прожити багато років, але з деяких причин вони йшли в бій, наражаючи себе на небезпеку. Війна за своєю сутністю жорстоке протиборство, де всі рівні – немає відмінностей статей, віку. Відсутність жалю, прагнення заподіяти біль всього живого, винищити – головна мета, хто її зав’язав. Тому, хотіли б того чи ні учасники боїв, але жорсткість під час військових дій неминуча.
Парадоксальним видається те, що з шаленою силою жорстокість на війні здатні виявляти люди, які до цього не принести шкоди ні кому і ні чого. Подібного роду стан проявляється у відповідь на жорстокість ворожої сторони. Бачачи вмираючих близьких, невинний ні в чому людина з почуття помсти завдає болю іншій. Подібна ланцюгова реакція на війні неминуча, тому що є своєрідним способом захисту себе і своїх рідних.
Яскравим прикладом спроби вчинити жорстокі дії по відношенню до тварини є епізод з оповідання М. О. Шолохова “Лоша”. Головний герой твору є учасником війни. Він діє так, як диктують правила війни. Будучи доброю людиною, він зобов’язаний застрелити лоша, який народився під час бою, хоча уникає цього.
Війна диктує людям свої правила, які призводять обидві ворогуючі сторони до жорстокості. Жорстокість тому на війні доречна. Вона має початок у призвідників, які на меті. Вони безжальні і до дітей, і до людей похилого віку. У захищаються згодом врабативаться повна байдужість. Зазнавши агресію, вони стають такими ж бездушними, здатними на будь-які дії, на жорстокість.
Це торкнулося навіть семирічного хлопчика на ім’я Ваня Солнцев в оповіданні В. Катаєва “Син полку”, який з властивою дорослому воїну хоробрістю брав участь у захисті Батьківщини. Поряд з жалістю до товаришів по службі, він змушений з почуття помсти за смерть сім’ї проявляти безмірну жорстокість.
Таким чином, військові конфлікти в обов’язковому порядку грунтуються на нещадних відносинах людей, байдужому стані, на жорстокості, яка проявляється в таких випадках надзвичайно. На війні усі рівні, тому ця жорстокість поширюється на будь-якого її учасника, заганяючи в безвихідну ситуацію, в якій залишається лише на жорстокість відповідати жорстокістю.
У деяких випадках це якість може бути виправдане самозахистом тих людей, хто виступив в боротьбі за життя близьких людей. Але підсумок цих протиборств один – люди завдають непоправної шкоди здоров’ю, спричиняють смерть. Тому, щоб уникнути воєн, потрібно вміти знаходити більш мирні способи для вирішення конфліктів.
Варіант 2
Багато людей задаються питанням чи доречна жорстокість на війні? Спочатку розберемося, що ж це таке в цілому. Жорстокість – грубе, нелюдське ставлення до всіх живих істот, яке може виражатися в образі, приниженні і заподіянні шкоди. В цілому можна сказати, що жорстокість цілком доречна на війні, але в деяких випадках вона не зовсім прийнятна. Розберемося ж, в яких випадках жорстокість доречна, а в яких – ні.
Як було сказано вище, в деяких випадках, жорстокість на війні цілком доречна. Наприклад, в рядах армії знайшли дезертира. Виходить, він повільно, але вірно захоплює в армії владу і може зірвати план оборони або атаки. Уявімо таку ситуацію, що один з полководців виявив цього зрадника за своєю справою, що ж робити? Можна в тиху розправитися з ним, але чи буде толк від цього? Далеко немає. Люди навпаки продовжать його справу, і в кінці кінців, підуть проти своїх же полководців, забезпечуючи противнику вільний вхід на територію без бою. Другий шлях – це при всіх жорстоко розправитися над цим дезертиром, тим самим показати, що буде з тими людьми, які продовжать його справу. Таким чином, солдат зможуть тримати в страху і під своєю волею. Або ж, в рядах армії знайшли шпигуна. З них надходять аналогічно, щоб показати противникам свою силу і навіяти на своїх солдатів страх, щоб ті слухалися командирів беззаперечно.
Тепер, розглянемо випадки, в яких жорстокість не зовсім доречна на війні. Наприклад, багато жінок, діти, старі люди трудяться на заводах з виробництва боєприпасів, зброї, техніки, продуктів харчування. Уявімо, що до них всіх ставляться жорстоко. Жорстоко не в фізичному, а в моральному плані. Їх всіляко принижують, ображають і так далі. В першу чергу, від усього цього страждають старі люди. Вони просто не можуть протистояти такому тиску з боку командування та помирають через усіляких розладів, які засновані на нервової і психічної грунті.
У другу чергу, страждають діти. Вони не знають, як реагувати на таке ставлення до них і, врешті-решт, діти виростають з усілякими психічними розладами і потрапляють на примусове лікування в психлікарні, або ж, діти реагують на все це агресивно і стають психічно нестійкими людьми, які можуть за будь – погане ставлення до них можуть убити. Такі люди потрапляють у в’язницю або їх розстрілюють. В останню чергу, страждають жінки. Вони так само, як і старі люди не витримують морального тиску. Все це дуже сильно шкодить виробництву під час війни, тим самим, послаблює армію і зменшує шанси своєї країни на перемогу.
З усього вищесказаного, можна вивести, що однозначно відповісти на питання “чи доречна жорстокість на війні” не можна. Адже в деяких випадках, пов’язаних з підпорядкуванням до себе солдатів, жорстокість може допомогти, а у випадках з працюючим тилом, вона лише шкодить.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)