Твір-міркування “Що таке зрада”
Варіант 1
Що таке зрада? Зрада – це дуже прикра річ, з якою стикається величезна кількість людей: хтось робить її, а хтось є жертвою зради. У своєму творі я б хотіла написати, що ж це таке. У будь-якому випадку буде важко на душі, незалежно від того, чи здійснював ти зраду або був зраджений будь-ким. Первинними почуттями після першого будуть: почуття провини, страх перед тим, що може статися, можливо і співчуття. А після другого – образа, біль, злість, в особливих випадках навіть ненависть.
Перш за все, зрада – це порушення вірності кому-небудь або чому-небудь. Воно буває різних видів. Найпоширенішим випадком є зрада друга. Існує також зрада в любові. Це теж частий випадок. Є такий вид зради як апостасія – повний відступ від своєї віри, в супроводі з прийняттям іншої віри. Зрада суворо засуджується релігією як страшний гріх, а також карається морально-етичними законами суспільства.
Наприклад, якщо зрадити друга, він образиться. Не кожен може пробачити такий вчинок як зраду. Це пов’язано з тим, що це один з найгірших вчинків, які може зробити друг. І це одна з болісних образ, які відчує жертва зради. Зрадити не так вже й легко, бо кожен, хто хоче це зробити, в глибині душі усвідомлює, що це може призвести до дуже неприємних наслідків.
Таким чином, можна зробити деякі висновки. Наприклад, не можна зраджувати свою релігію, друзів, свою другу половинку. Але і образу тримати на зрадників не варто, адже дружба дорожче. Зрештою, зрадник пошкодує про свій вибір і, швидше за все, так робити більше не стане, тому що для нього буде дорожче дружба, ніж щось, заради чого він був готовий навіть віддати свого кращого друга.
Варіант 2
Зрада – це один з найгірших проступків, які може зробити людина. Зрада можлива тільки тим, хто досить близький. Зраднику спочатку виявлено високу довіру, яку він згодом не виправдовує. Він ставить хрест на всіх моральних і особистісних цінностях, які тільки існують в суспільстві. Заради наживи, заради грошей або влади. Будь-яка безумовна перевага – від легких грошей і до порятунку власного життя – може стати причиною зради.
Світова історія налічує не один і не два, а безліч прикладів, коли люди, в незалежності від статі, національності, віку і віросповідання зраджували своїх близьких, своїх друзів. Зраджували тих, з ким боролися рука об руку. Зраджували свою країну. Доля зрадника найчастіше незавидна. Одні піддавалися публічним стратам, щоб не повадно було іншим повторювати непотрібне. Інших виганяли, і вони не могли знайти собі місця ні серед тих, кого зрадили, ні серед тих, хто підштовхнув їх до вчинку. Багато хто божеволів, не витримавши вантажу усвідомлення тяжкості свого злочину. Лише одиниці знайшли собі виправдання і змогли жити з виною на серці. Але це по-справжньому темні душею люди. Ті, кому плювати на всіх і вся. Хто живе лише на догоду собі.
Цей ганебний факт людської слабкості знаходить своє відображення і в світовій літературі. У творах У. Шекспіра, А. Гайдара, М. В. Гоголя та багатьох інших авторів тема зради розкрита дуже красномовно.
Зрада не може викликати ніяких інших почуттів, крім ненависті і презирства. На превеликий жаль, зрада невикорінна, так як сама людська натура слабка, і там, де одна людина зробить те, що повинна, незважаючи ні на які умовності, вмовляння або загрози, інша, та, що слабша духом, знайде для себе вигоду, і в черговий раз застромить ніж в спину тому, хто довірився Йому.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)