Розрахунки в формі акредитива
Акредитивна форма розрахунків, незважаючи на меншу поширення в порівнянні з іншими формами, найбільш повно забезпечує гарантованість та своєчасність отримання платежу за поставлені товари або надані послуги.
Найбільш значимим документом, який регулює розрахунки акредитивами, є розроблені Міжнародною торговою палатою “Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів” (остання редакція 1993 року, публікація № 500). Незважаючи на рекомендаційний характер, дані правила широко використовуються і в багатьох країнах одержали закріплення у внутрішньому законодавстві.
Під акредитивом розуміється угода, в силу якого банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (наказодавця акредитива) або від свого імені зобов’язується:
– виконати платіж третій особі (бенефіціару) або повинен оплатити або акцептувати переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром;
– дати повноваження іншому банку зробити такий платіж, оплатити акцептувати переказні векселі (тратти);
– дати повноваження негоціювати (купити або врахувати) переказні векселі іншому банку проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.
Учасники акредитива
Наказодавець акредитива – особа (клієнт банку), що дає доручення про відкриття акредитива.
Банк-емітент – банк, який відкриває акредитив на прохання наказодавця та згідно з його вказівкою. Наказодавець і банк-емітент можуть збігатися в одній особі.
Бенефіціар – особа, на користь якого відкривається акредитив і проводиться виплата замість передбачених акредитивом документів.
Авізуючий банк – банк, який повідомляє бенефіціару згідно з дорученням банку-емітента про відкриття акредитива на його користь та виконуючий акредитив.
Підтверджуючий банк – банк, який додає до акредитиву своє підтвердження, тобто приймає по відношенню до зобов’язання банку-емітента додаткові зобов’язання провести платіж за акредитивом, акцептувати і сплатити переказні векселі або виконати інші дії згідно з умовами акредитива.
Рамбурсуючий банк – виробляє рамбурсування (надання грошових коштів виконуючому банку для здійснення платежу за акредитивом або відшкодування виплачених за нього коштів) згідно інструкціям банку-эмита (рамбурсным інструкцій).
Рекламує банк – виконуючий банк або виступає від його імені інший банк, який виставляє рамбурсне вимога на рамбурсуючий банк.
Кожна угода про акредитиві повинно чітко обумовлювати спосіб його виконання (шляхом платежу по пред’явленні документів; шляхом платежу з розстрочкою по пред’явленні документів; негоціації (покупки) тратт бенефіціара) і чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.
Акредитив по своїй природі являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов’язані й не зобов’язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий договір. Аналогічно клієнт в результаті своїх взаємовідносин між банком-емітентом або бенефіціаром не може пред’явити претензію по зобов’язанням банку здійснити платіж, оплатити чи акцептувати переказний вексель (тратту) або негоціювати, виконати будь-які інші зобов’язання по акредитиву.
Бенефіціар ні в якому разі не може скористатися для своєї вигоди договірними відносинами, існуючими між банками або між наказодавцем акредитива банком-емітентом.
За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, але не з товарами, послугами і/або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть відноситися документи.
Банки повинні перевіряти всі документи, зазначені в акредитиві, з розумною ретельністю, з тим, щоб упевнитися, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива. Відповідність зазначених документів по зовнішнім ознакам умовам акредитиву визначається міжнародним стандартом банківської практики. Документи, які за зовнішніми ознаками виявляться суперечать один одному, будуть розглядатись як не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива. Документи, не зазначені в акредитиві, не перевіряються банком. Якщо банк отримає такі документи, то він їх поверне відправнику або передасть далі, не несучи жодної відповідальності.
Банк-емітент, підтверджуючий банк, якщо такий є, або виконуючий банк, що діє від імені вищезазначених банків, повинен мати розумний термін, але не більше 7 банківських днів з дня отримання документів, для перевірки цих документів і рішення, прийняти або відмовитися від них і інформувати відповідно сторону, від якої отримані документи, про своє рішення.
Якщо акредитив містить умови без зазначення документів, які повинні бути представлені відповідно акредитиву, банк вважає такі умови не обумовлені і не буде їх приймати до уваги.
Банки не несуть ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку або юридичне значення будь-яких документів, так само як і за загальні або приватні умови, наявні в документах або додатково включені в них. Вони також не несуть ніякої відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, кондиційність, упаковку, доставку, цінність або за фактичну наявність зазначених у документах товарів, а також за добросовісність, дії та/або бездіяльність, платоспроможність, виконання зобов’язань, комерційну репутацію вантажовідправника, перевізників або страховиків товару, або будь-якої іншої особи.
Банки не несуть ніякої відповідальності за наслідки затримки або втрати в дорозі будь-яких повідомлень, листів або документів, за затримку, а також викривлення або інші помилки, що виникають при передачі телекомунікаційних повідомлень. Банки не несуть жодної відповідальності за помилки в перекладі або тлумаченні технічних термінів і залишає за собою право передавати терміни акредитивів без їх перекладу.
Види акредитивів
Акредитиви можуть бути:
– відкличні;
– безвідкличні.
Всі акредитиви повинні ясно вказувати, чи є вони відзивними або безвідкличними. При відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідкличним.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара.
За способом забезпечення платежу акредитиви поділяються на покриті та непокриті. Покриті – якщо при відкритті акредитива банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку грошові кошти в сумі акредитиву (валютне покриття) для виконання акредитива на строк дії зобов’язань банку-емітента.
Валютне покриття може надаватися шляхом:
– кредитування сумою акредитиву кореспондентського рахунку виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку в банку-емітенті або іншому банку;
– надання виконуючому (підтверджуючому, рамбурсуючому) банку права списати суму акредитива з ведеться у нього рахунки банку-емітента. Таке списання може здійснюватися як за рахунок наявних на рахунку банку-емітента грошових коштів, так і за рахунок кредитних ліній, відкритих банку-емітенту.
Непокриті – акредитиви, у відповідності з якими банк-емітент надає авизующему банку право списувати всю суму акредитива з його кореспондентського рахунку.
Акредитив може бути револьверним. По мірі здійснення виплат за револьверному акредитиву сума акредитива (квота) автоматично відновлюється без внесення змін в умови, про що робиться спеціальне застереження. Квота може відновлюватися відразу після кожної виплати по акредитиву або з певною періодичністю в межах встановленої загальної суми ліміту і терміну для подання документів за акредитивом.
Револьверний акредитив з вказаною періодичністю використання квоти (платіж раз в місяць, квартал та ін) може бути кумулятивним або некумулятивным. Якщо акредитив позначений кумулятивний, то квота не використана протягом будь-якого періоду, переноситься на наступний період і може бути використана додатково до квоти наступного періоду. Квота не використана протягом зазначеного в некумулятивном акредитиві періоду, на наступний період не переноситься.
Акредитив, що дозволяє часткові відвантаження, але не містить спеціальну обмовку про поновлення його суми, не є револьверним.
Переказним (є трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар (первинний бенефіціар) має право уповноважити банк, що виробляє платіж або платіж у розстрочку, акцепт чи негоціацію, або будь-який банк, уповноважений негоціювати переводить банк, про те, щоб акредитивом могли користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі бенефіціари), якщо це допускається зобов’язанням, за умови подання документів, зазначених в акредитиві.
Якщо акредитив визначений банком-емітентом як переказний, він може бути переведений. Переказний акредитив може бути переказаний лише один раз, якщо інше не передбачено в тексті акредитива. Заборона на переказ акредитива не означає заборони на поступку виручки за нього.
Акредитив може бути переведений, тільки якщо він чітко визначений банком-емітентом як ” переказний. Терміни “ділимим”, “дробовий”, “переуступаемый”, “рухаючись” та подібні, не дають розглядати акредитив як переказний.
Банк, що здійснює переказ акредитива (переводить банк), не зобов’язаний здійснювати переклад інакше як у межах і порядку, на які він однозначно висловив свою згоду.
Бенефіціаром акредитива може просити авізуючий або підтверджуючий банк відкрити під забезпечення акредитива інший акредитив, який буде називатися компенсаційним (зустрічним, back-to-back). Приказода – тель компенсаційного акредитива зобов’язаний відшкодувати банку-емітенту сплачені відповідно до умов даного акредитива суми незалежно від того, була проведена в його користь оплата за першим акредитивом чи ні.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)