РИБАЛКА – ПЕТРО ПЕТРОВИЧ ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИ (1790-1865) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Малоросійська балада

Das Wasser rauscht, das Wasser fliT,

Ein Fischer sap daran,

Sa nach der Angel ruhevoll,

Kuhl bis ans Herz hinan.

Goethe1

Вода шумить!.. Вода гуля!..

На березі Рибалка молоденький

На поплавець глядить і примовля:

– Ловіться, рибочки, великі і маленькі!

Що рибка смик – то серце тьох!..

Серденько щось Рибалочці віщує:

Чи то тугу, чи то переполох,

Чи то коханнячко?.. Не зна він, – а сумує!

Сумує він, – аж ось реве,

Аж ось гуде, і хвиля утікає!..

Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе,

І косу зчісує, і брівками моргає!..

Вона й морга, вона й співа:

– Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,

На зрадний гак ні щуки, ні лина!..

Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?

1 Вода шумить, вода тече, коло неї сидить Рибалка й дивиться на вудку із спокійним серцем. Гете (нім.).

Коли б ти знав, як Рибалкам

У морі жить із рибками гарненько,

Ти б сам пірнув на дно к линам

І парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачиш сам, – не скажеш: ні, –

Як сонечко і місяць червоненький

Хлюпощуться у нас в воді на дні

І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачиш сам, як в темну ніч

Блищать у нас зіроньки під водою,

Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, –

Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зирни сюди!.. Чи се ж вода?..

Се дзеркало, – глянь на свою уроду!..

Ой, я не з тим прийшла сюда,

Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!

Вода шумить!.. Вода гуде…

І ніженьки по кісточки займає!..

Рибалка встав. Рибалка йде,

То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!..

Вона ж морга, вона й співа…

Гульк!.. – приснули на синім морі скалки!..

Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..

І більше вже ніде не бачили Рибалки!..




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

РИБАЛКА – ПЕТРО ПЕТРОВИЧ ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИ (1790-1865) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА