Повість минулих літ – Літописи як історико-художні твори – ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА КНЯЖОЇ РУСІ-УКРАЇНИ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
(Уривки)
* * *
Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, як Руська земля постала.
/…/ Після потопу, отже, три сини Ноєві розділили Землю – Сим, Хам і Яфет. /…/Після того ж, як було розвалено башту /Вавилонську/ і розділено народи, взяли сини Симові східні краї, а Хамові сини – південні краї; Яфетові ж сини захід узяли і північні краї. Від цих ото сімдесяти і двох народів, од племені таки Яфетового, постав народ слов’янський – так звані норики, які є слов’янами. По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по Землі, прозвалися іменами своїми, – [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се – ті самі слов’яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов’ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов’яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші – мазовшанами, ще інші – поморянами. Так само й ті ж слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші – деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двиною і назвалися дреговичами; а інші сіли на Двині і назвалися полочанами – од річки, яка впадає в Двину і має назву Полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. Слов’яни ж, [що] сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем – [словенами]; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.
І так розійшовся слов’янський народ, а від його [імені] і перенесли [свою] назву слов’янські письмена.
* * *
Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, – бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм у своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, – то було [між них] три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив і сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Борич, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив – на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їхнього найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.
Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: “На перевіз на Київ”. Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, [щоправда, до якого], а тільки про те відаєм, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря, котрого я не знаю, [як не знаю] і при котрім він цесарі приходив [туди]. А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те – Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив і сестра їхня Либідь тут скончалися.
ПОМІРКУЙ
– У чому унікальність змісту “Повісті временних літ”?
– Чому літописець так розлого говорить про походження слов’ян?
– Як пояснюється заснування Києва?
СТВОРИ
– Підготуй літописний запис найбільш пам’ятної події твого життя.
Поучения Володимира Мономаха своїм дітям
Автор “Поучения своїм дітям” Володимир Всеволодович Мономах (1053-1125, князь чернігівський, переяславський, великий князь київський 1113-1125 рр.). “Поучення” – один з найвидатніших творів давньоукраїнської літератури.
У “Поученні” висвітлюються найважливіші питання часу – про виховання молоді, про необхідність вирішувати спірні питання міжкнязівських відносин мирно, про поведінку князя в побуті та військових походах.
* * *
Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, наречений у хрещенні Василієм, [а] руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір’ю своєю [з] Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучения вам, улюблені і задля християнських людей, бо скільки оберіг [їх] я по милості Божій і отчою молитвою од усяких бід!
/…/ Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської. /…/
Паче всього – гордості не майте в серці і в умі. /…/
Старих шануй, як отця, а молодих – як братів. /…/
Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. /…/
А коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов,- а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж – усьому [лихому] мати: що [людина] вміє – те забуде, а чого ж не вміє – то того не вчиться.
(Володимир Мономах детально розповідає про своє князювання в Ростові, куди його відрядив батько – князь Всеволод Ярославин, далі до Смоленська, після чого до Володимира. Згадує оборону Берестія, укладання мирної угоди з поляками в Сутійську, похід до Чехії та багато інших подій.
Численні походи князь називає “трудами” недаремне, адже свої зусилля він прикладав для оборони рідної землі. Проте, на жаль, настав час і міжусобиці боротьби між руськими князями).
Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і недостойного стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла людські здатного. Тож, сю грамотку прочитаючи, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи Бога зо святими його.
ПОМІРКУЙ
– Чи актуальний твір Володимира Мономаха у наш час? Чим саме?
– Чому на початку “Поучення” особлива увага приділяється християнським цінностям?
– До яких добрих справ закликає князь?
– Які людські вади князь вважає найнебезпечнішими, чому?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)