Українська середньовічна література XI-XV ст. Розвиток писемності після хрещення Руси-України (988 р.) Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава)
Мета: ознайомити учнів з найдавнішими рукописними книгами Київської Русі; розповісти легенду про хрещення Руси-України; розкрити роль християнства в духовному житті українського народу; виховувати шанобливе ставлення людей до історичного минулого, почуття гордості за наших предків.
Обладнання: відеоматеріал про найдавніші рукописні книги Київської Русі, ілюстрації до легенди про хрещення Руси-України, портрети князя Володимира, Святослава, княгині Ольги.
Міжпредметні зв’язки: історія України, зокрема історія українського середньовіччя.
Ad fontes! (До джерел!)
1. Франко
Хід уроку
І. Мобілізація уваги учнів.
1. Слово вчителя.
. Коли ми намагаємося уявити собі початок слов’янської книжності, наша думка обов’язково звертається до письма. Значення письма в історії розвитку цивілізації важко переоцінити. Можливості письма не обмежені ні часом, ні відстанню. Історія слов’янської культури починається із хрещення Русі. Це зовсім не свідчить про те, що начебто не було язичницького минулого. Воно було, і дуже яскраві його сліди зберігаються в пам’яті народу, у побуті, у самому народному складі. Усна традиція була й захистом своєї віри від чужинців, бо її передавали тільки своїм. Коли волхви відчули наступ нової релігії, вони записали тексти на дощечках розміром 38×22 см і нанизали їх на ремінець як книжку чи блокнот. Таких дощечок було 72. На другій дощечці є такі слова: “Я присвячую цю книгу Богу Велесу, вищій силі, яка нас захищає”. Бог Велес був заступником українців-господарів. Тому цю пам’ятку називають “Велесова книга”.
2. Евристична Бесіда.
. Назвіть рік прийняття християнства в Київській Русі. (988 р.)
. Яке відношення до прийняття християнства в Київській Русі мали княгиня Ольга, князь Святослав, князь Володимир? (Ольга – просвітителька християнської віри серед язичництва східних слов’ян. Попросивши грецького царя стати її хрещеним батьком, Ольга не тільки відмовила йому у шлюбі, а й отримала благословення від Патріарха. Святослав – син Ольги та Ігоря. Єднав східнослов’янські племена. Володимир – внук Ольги, син Святослава. Саме княгиня Ольга дала йому перші уроки істинного благочестя. Князь Володимир вирішив прийняти християнство за візантійським обрядом).
3. Повідомлення учнів.
(Орієнтований матеріал для повідомлень.
1. “Літописець каже, що не тільки християни, але магометани і іудеї присилали своїх проповідуючи, аби склонити Володимира до прийняття їхньої віри. Першими послами були болгари, які проповідували магометанство, але князь дізнався, що за Кораном правовірним належиться обрізання і забороняється пити вино. Посли Папи Римського також потерпіли невдачу. Вислухавши іудеїв, Володимир запитав, де їх вітчизна. Посли відповіли: “У Ієрусалимі, але Бог, розгнівавшись на нас, розселив нас по чужих землях”. На що Володимир відповів: “І ви, покарані Богом, осмілились вчити інших, ми не хочемо подібно до вас позбутися своєї вітчизни”. Нарешті грецький філософ заперечив своєю мовою інші віри, розповівши князю про Старий і Новий Заповіти. У кінці розмови він показав картину страшного суду із зображенням участі праведних і грішників. Князь, здивований, проговорив: “Благо добродетельным и горе злым”. “Креститесь, – відповідав грецький мудрець, – и будете в раю с первыми”.
Потім князь Володимир послав своїх посланців у різні країни, щоб ті дізналися, як там усе є. Посли, повернувшись, зі зневагою відгукнулися про усі релігії, окрім грецької: “Мы не помнили, где мы находились – на земле или на небе”.
Вирішивши хреститися, Володимир запитував лише у бояр, де прийняти хрещення, на що отримав відповідь: “Где тебе любо”. Тоді князь, зібравши військо, пішов на Херсонес. Осушивши міські колодязі, він примусив місто здатися. Зайнявши його, Володимир послав до Василя і Костянтина з пропозицією віддати їхню сестру Анну у дружини, погрожуючи у разі відмови підступити до Константинополя. Царі відповіли, що якщо князь охреститься, то Анну за нього віддадуть.
Херсонеський єпископ здійснив обряд хрещення. По закінченню хрещення Володимир одразу ж вилікувався від сліпоти.
Київському князю було приємно поріднишся з могутнім імператорським домом, але Володимир розумів і державне значення цього шлюбу. Якби він розглядав його просто як династичний союз, то навряд чи затіяв би таку тяжку справу, як хрещення Русі, до якого його ніхто не примушував.
Таким чином, Володимир виконав свої зобов’язання і допоміг Василю II зберегти трон, однак імператор не поспішав віддавати заміж Анну за північного варвара. Володимир вирішив примусити його. Захопивши у Криму грецьке місто Херсонес, та же він і одружився з Анною, а багато знатних воїнів, наслідуючи свого князя, перейшли у християнство. Повернувшись у Київ, Володимир охрестив столичних мешканців, а потім і інших своїх підданих.
Володимир розглядав християнство як державну релігію; відмова від хрещення в таких умовах було тим самим, що і нелояльність. Тому більшість населення Русі сприйняли повернення у християнство без ніякого опору.”
2. “Високою і самобутньою була культура наших предків. Запровадження християнства на Русі у 988 р. пожвавило розвиток культури, зокрема писемності, яка існувала на Русі давно, сприяло запровадженню Володимиром Святославичем перших шкіл для дітей знаті, відкриттю Ярославом Мудрим, що мав схильність до книг, першої бібліотеки при Софійському соборі. Велика, як на той час, книгозбірня була також у Києво-Печерському монастирі, були бібліотеки і в інших містах, існували також приватні книгозбірні. Значна частина наших предків уміла читати й писати, чимало людей володіло кількома мовами”).
II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.
1. Розповідь учителя. Перегляд відеоматеріалу.
– Перші давньоруські книги, писані від руки на пергаменті (шкіра, оброблена особливим способом) – церковнослужебні: Євангеліє і Псалтир. Найстаріша книга, що дійшла до нас, – “Остромирове Євангеліє”.
“Остромирове Євангеліє” – одна з найвидатніших пам’яток старослов’янського письменства в давньоруській редакції до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. “Остромирове Євангеліє” містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056-1057 pp. зі староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий “близьким” (родичем) князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в написи дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської).
Євангеліє написане великим красивим статутом, причому розмір букв поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст укладений у два стовпчики по 18 рядків на площі близько 20×24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), що виконані з вражаючою майстерністю; в тексті вживається кіновар. Рукопис складається з 294 аркушів пергаменту, хорошого, але не вищої якості: є листи з зашитими розрізами і з дірками, які були до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані нетускніючими фарбами (зеленою, червоною, блакитною і білою) і обведені чистим (накладним) золотом – найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія. Кожен з них оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в малюнку заголовних букв, що зображають голови хижих птахів, фантастичних химер – крокодилів та саламандр. В складний геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (в профіль чи анфас).
Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач докладно розповів про обставини виготовлення і про час роботи:
“Слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. Въ лет(о). 6564. Написахъ. же еу(ан)г(е)лие се рабоу б(о)жию нареченоу сущоу в кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу. изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и брата свого Володимира, самъ же изяславъ. кънязь. правлааше столь о(т)ца своего ярослава кыеве. А брата своего столь поручи правити близокоу своемоу остромироу нове городе. Мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие се. на оутешение мъногамъ, д(у)шамь кр(ь)стияньскамъ. Да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и с(вя)тыхъ прао(те)ць. Авраама, и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию его. феофане. и чядомтл ею. и подроужиемь чал’ь ею. съдравьствоуите же м’ьнога лет(а). съдрьжаще пороучение свое, аминт”.
Азъ Григории Диякон(чъ), написахтъ еу(ан)г(е)лие е. да иже горазнее сего напише, то не мози зазьрети и мьне грешникоу. почахъ же писати м(е)с(я)ца октяб(ря). 21. на памят(ь). илариона. А оконьчах(ъ). м(е)с(я) ца. маия вь. 12. на па(мя)т(ь) епифана… молю же вьсехъ почитающихъ не мозете кляти. нъ, исправльше. почитаите Тако бо и с(вя)ты(и) ап(осто)лъ паулъ гл(агол)етъ. Бл(агослови)те. А не кленете… аминъ…”
Таким чином, “Остромирове Євангеліє” – найдавніша точно датована об’ємна рукописна пам’ятка, створена на Русі. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. “Остромирове Євангеліє” є одним із важливих джерел вивчення старослов’янської і давньоруської мов.
Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено в 1701 році (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). У 1720 році відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом Петра І в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі покійної Катерини II. Олександр і розпорядився передати книгу в Імперагорскую публічну бібліотеку (нині Російська національна бібліотека ім. М. Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається і донині. Рукопис був прикрашений перетином-окладом з коштовним камінням, через що мало не загинув: у 1932 році його, розбивши вітрину, викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними – на шафу), де його незабаром знайшли. Заново переплітати не стали.
З початку XIX століття почалося і наукове вивчення рукопису. Вперше “Остромирове Євангеліє” було видано А. Х. Востоковим у 1843р. з додатком короткої граматики, словника та грецького підстрочного тексту. Для цього видання (не факсимінального, а набірного) був виготовлений спеціальний слов’янський шрифт, по можливості точно відтворюючи почерк оригіналу. (Існує репрінт: Wiesbaden, 1964.) Пізніше вийшли й факсимільні видання (чорно-біле 1883 року; кольорове подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988). Неодноразово видавався текст пам’ятки. Його уривки входили до обов’язкової програми дореволюційних шкіл.
Багато в чому на основі його матеріалу були створені сучасні граматики і словники старослов’янської мови. Пам’ятці та її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього рукопису, особливості його словника, як і раніше, вимагають грунтовного вивчення.
Ізборники 1073 та 1076 pp. – це пам’ятки давньоукраїнського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Вважається, що Ізборник 1073 року був переписаний з болгарського оригіналу – збірника царя Симеона. Містять твори релігійного змісту. Ізборник 1076 року містить статті релігійно-морального характеру, твори церковно-релігійного характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики; стверджує користь знань і читання книжок.
Незважаючи на те, що Ізборник було переписано з болгарського оригіналу, кількість церковнослов’янізмів у мові документу незначна. Це одна з тих пам’яток, яка демонструє велику кількість типових давньоукраїнських (давньоруських) рис, таких як повноголосся, закінчення – ть у третій особі дієслів, часта плутанина звуків “Ъ” з “и” з одного боку (що свідчить про звучання “Ъ” як “і”), та “и” з “ы” з іншого боку (це засвідчує про те, що в епоху написання Ізборника відбувалося (або відбулося) злиття давніх “и” з “ы” в один звук – середній український “и”).
2. “Аукціон аргументів”.
(Пропонується певне твердження, яке потребує аргументованого обгрунтування. Кожна група вибирає три аргументи та підкріплює їх відомостями, почутими на уроці).
“Остромирове Євангеліє” – “мальована” книга, відбиток культури і побуту часів Київської держави.
1. “Мальована” книга, бо в ній пензлем спеціальною фарбою кожну букву малювали від сусідньої.
2. “Мальована” книга, бо в ній початкові букви кожної сторінки вимальовували особливо великими і яскравими.
3. “Мальована” книга, тому що кожну сторінку оздоблювали орнаментованими заставками.
4. Найціннішими прикрасами церковних книг витончені мініатюри, в яких відбивалися культура і побут часів Київської Русі.
5. Ініціали обведені чистим золотом.
6. В кінці рукопису доповідач розповів про обставини виготовлення і про час роботи.
7. Це джерело вивчення старослов’янської і давньоруської мови.
8. Рукопис був прикрашений перетином-окладом з коштовним камінням.
9. На основі його матеріалу були створені сучасні граматики і словники старослов’янської мови.
III. Підбиття підсумків.
IV. Домашнє завдання.
Підготуйте усне висловлювання на тему: “Мої враження від ознайомлення з найдавнішими рукописними книгами Київської Русі”. Підберіть відомості про перекладну літературу: види та жанри перекладної літератури, місце перекладів в історії давньої літератури, джерела перекладної літератури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)