Підводний човен “К – 429”
Про це унікальне у своєму роді справу і донині мало хто знає, оскільки в ті часи ніхто не міг дати відкрите повідомлення друк про те, що 24 червня 1983 біля берегів Камчатки затонув атомний підводний човен Тихоокеанського флоту К – 429, якою командував капітан 1 – го рангу Н. М. Суворов. Судили саме його, хоча, крім нього, і на борту, і на березі було чимало інших командирів, які зробили досить немало для того, щоб човен потонув.
Однак Військовий трибунал Тихоокеанського флоту вирішив, що відповідати за загибель 16 моряків з 120, що знаходилися на човні, повинен саме Микола Михайлович Суворов. І він отримав за вироком десять років позбавлення волі.
Але наскільки справедливий був суд? І хто ще мав опинитися на лаві підсудних? Давайте спробуємо розібратися…
Отже, що ж сталося? Згідно з пояснювальною запискою Суворова, 24 червня 1983 року в 23 години 27 хвилин місцевого (камчатського) часу при зануренні підводний човен лягла на фунт на глибині 42 м з затопленим четвертим відсіком. Вода пройшла через не закрили затріски вдувной і витяжної вентиляції.
Цього трагічного події передували такі події. Екіпаж вже готувався до відпустки, який був запланований на червень 1983 року. Однак за тиждень до катастрофи командир дивізії М. М. Алкаєв викликав Суворова і поставив перед екіпажем завдання, не входила ні в які плани. Підводний човен повинна була вийти в море на одну добу для виконання бойової вправи з тим, щоб закрити план бойової підготовки екіпажу та дивізії в цілому.
Суворов вкрай негативно поставився до цієї затії, але всі спроби і його, і його заступників закінчилися нічим. Командир дивізії не змінив свого рішення.
Тим часом він добре знав з доповіді Суворова та інших джерел, екіпаж був разукомплектован, причому на човні бракувало половини екіпажу. Проте Алкаєв віддав наказ вийти в море, інакше, як повідомив Суворов на суді, ” через 30 хвилин я буду виключений з лав КПРС і відданий під суд Військового трибуналу”.
Але, бути може, такий наказ диктувався найгострішою необхідністю? Аж ніяк.
Ось що повідомив з цього приводу Герой Радянського Союзу, капітан 1 – го рангу А. А. Гусєв, який в 1983 році був начальником штабу:
“Я знаходився в госпіталі, але був звідти відкликаний для виконання своїх обов’язків. В цей же час командир сусідньої дивізії готувався виїхати у відпустку, але у нього виявилася заборгованість з бойової підготовки – не виконав обов’язкову торпедну атаку по ПЛ в дуельної ситуації. Для цього потрібна була уявна ПЛ противника. Штаб флотилії призначив і включив в план бойової підготовки АПЛ К – 429. Цей човен знаходилася під командуванням капітана 2 – го рангу Білоцерківського і проходила доковий ремонт, її екіпаж втратив лінійність і вийти в море не міг. Командир дивізії Алкаєв прийняв рішення передати ПЛ екіпажу Суворова Н. М. “
Загалом, виходить, для того, щоб надати дружню послугу командиру сусідній дивізії, Алкаєв йде на порушення всіх правил. Витягає з госпіталю хворого, перекидає екіпаж з одного човна на іншу та ще поспіхом поповнює екіпаж відсутніми людьми за принципом ” з миру по нитці “.
Гусєв далі пише:
“Я заявив про свою незгоду з виходом в море ” К – 429 ” з екіпажем Н. М. Суворова. Однак увечері того ж дня дізнався, що план підписаний, тобто затверджений начальником штабу флотилії контр – адміралом О. Е. Єрофєєвим. Я прибув до Єрофєєва і спробував його переконати скасувати рішення, але отримав відповідь: “Ти що ж Герой злякався? “
Після цього я написав офіційний рапорт на ім’я начальника флотилії про неготовність ПЛ до виходу в море і поставив гриф ” Секретно “. Один примірник відправив у штаб флотилії, другий закрив у сейфі в своєму кабінеті… Я опинився серед врятованих членів екіпажу К – 429, і коли після тридобової оксігенобаротерапіі в барокамері рятувального судна я був доставлений в дивізію, зустрів мене капітан 1 – го рангу Алкаєв. Першим ділом я увірвався в свій кабінет і виявив зламаний сейф. Він був порожній “.
Так приймалося рішення про вихід човна в море. І так потім заметушилися сліди посадового злочину. А ось документальні свідчення того, як формувався екіпаж К – 429.
З пояснювальної записки Суворова: ” На ПЛ при відході від пірса я побачив молодого матроса, якого не знав особисто, і запитав, звідки він. Той відповів, що він дублер, прибув з казарми за 15 хвилин до виходу в море. Я запитав старшого помічника Ричкова, як міг опинитися тут цей матрос. Він відповів, що за наказом капітана 2 – го рангу Білоцерківського з казарми були приведені 12 молодих матросів для ” навчання в море” незадовго до виходу.
На моє запитання, чому мені не доповіли, сказав, що доповів капітану 2 – го рангу Білоцерківському. Я підійшов до капітана 2 – го рангу Білоцерківському і задав ті ж питання. На них він відповів: “Я не хочу потрапити на парткомісії. Якщо я залишу людей в казармі, вони можуть що-небудь накоїти “. Я віддав наказ помічникові командира розписати особовий склад дублерів “.
Загалом, в екіпаж збиралися прикомандировані фахівці, яких з великим небажанням відпускали командири інших човнів, та й то не всі. За свідченням заступника командира В. Т. Пузика, старшини команди трюмних так і не дочекалися. Нагрянули представники зі штабу флотилії, все робилося в напруженій, нервовій обстановці.
У підсумку командування дивізії скомплектувати екіпаж для виходу на торпедні стрільби з особового складу аж п’яти екіпажів. Наказ т. в. о. командира дивізії Гусєва про укомплектування і прикомандирування відсутнього особового складу було підписано всього за одну годину до виходу підводного човна на стрільби. Цим наказом були прикомандировані 58 фахівців, причому багато хто опинився на даній човні вперше.
До моменту виходу ПЛ К – 429 в морі на борту виявилися два командира екіпажів, Суворов і Білоцерківський, два командира БЧ – 5, старпом Ричков, не допущений до самостійного управління, і був відсутній старшина команди трюмних.
У таких умовах Суворов не поставив свого підпису про готовність човна та екіпажу до виходу в море в журналі. Не було там і багатьох підписів флагманських фахівців, обізнаних перевірити підводний човен перед виходом у море. І відповідні підписи з’явилися вже заднім числом, після виходу з затонулого човна тих фахівців, хто вцілів. Особисто Суворов поставив свій підпис після того, як капітан 1 – го рангу Алкаєв попросив його зробити це в розмові віч-на – віч. Які він при цьому начальник використовував доводи, залишається тільки гадати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)