Підводні човни труться об вісь землі
Вперше поплавати серед льодів Арктики на підводному човні довелося в 1931 р. американському полярному дослідникові Г. Вілкінсу. Дизель – електричний підводний човен ” Наутілус ” під його керівництвом піднялася на широти північніше острова Шпіцберген. Їй вдалося поплавати під льодом у кромки льодів і провести деякі наукові дослідження.
Після Другої світової війни починаючи з 1946 р. американські дизель – електричні підводні човни зробили кілька спроб проникнути в Арктику. Вони переконалися в тому, що ” пірнаючі ” дизель – електричні підводні човни не можуть тривалий час перебувати під льодом і тривало плавати в арктичних морях.
Поява ядерної енергетичної установки на підводному човні докорінно змінило можливості освоєння Арктики.
У серпні 1957 р. атомний підводний човен ” Наутілус ” спробувала досягти Північного полюса під льодом. Вона дійшла до 87 градусів північної широти. Ця ж підводний човен в 1958 р. двічі плавала під льодом. В останньому поході вона пройшла під льодами з Тихого океану в Атлантичний. Операція називалася ” Сонячне світло “. Командування ВМС США, оголосивши, що підводний човен йде в Атлантику через Панамський канал, хотіло приховати її маршрут. Однак ” Наутілус ” в каналі не з’явився, а, вийшовши з бази Перл – Хар – бор, попрямував в Берингову протоку.
Підводний човен пірнула під лід Північного Льодовитого океану, пройшла уздовж північного узбережжя Аляски і 3 серпня досягла точки Північного полюса, що не спливаючи. “Наутілус”, якщо можна пожартувати з цього приводу, тільки потерся об вісь Землі, як це начебто роблять ведмеді.
Вперше спливла на Північному полюсі 17 березня 1959 атомна американський підводний човен ” Скейт ” і встановила там американський прапор.
З 1960 р. американські підводні човни стали з’являтися в льодах і під льодами регулярно.
У червні – серпні 1962 р. атомні підводні човни ” Скейт ” і ” Сідрегон ” пройшли під льодами Арктики вдвох.
У 1962 р. радянська атомний підводний човен ” Ленінський комсомол ” під командуванням капітана 2 – го рангу Л. М. Жильцова також пройшла під льодами до Північного полюса.
А підводні човни ” Скейт ” і ” Сідрегон “, прийшовши роздільно до Північного полюса, зустрілися і одночасно спливли там 2 серпня 1962 Потім вони розійшлися в різні сторони. ” Сідрегон ” повернулася Беринговою протокою в Перл – Харбор, а ” Скейт ” увійшла у води Атлантичного океану і закінчила похід у військово – морській базі Нью – Лондона.
Через рік, у вересні 1963 р., екіпаж радянського атомного підводного човна, якою командував капітан 2 – го рангу Ю. А. Сисоєв, сплив точно на Північному полюсі і поставив над торосами державний і військово – морський прапори нашої країни.
У лютому – березні 1966 група радянських атомних підводних човнів під керівництвом контр – адмірала А. І. Сорокіна здійснила навколосвітню підводне плавання, – як говорили наші моряки, ” підводну кругосвітню подорож “. Потертися об вісь Землі в Південній півкулі вони не могли – адже там материк Антарктида, але обігнути його їм не вдалося.
У 1971 р. на Північному полюсі з’явилися англійські атомні підводні човни.
Але американські підводні човни не тільки займалися ” дослідженнями “. У тому 1962 р. американці дізналися, що склад радянської дрейфуючої полярної станції Північний полюс СП – 8 покинув крижину через що почалася зрушення льодового покриву, яка могла зруйнувати станцію.
За наявними відомостями, на СП – 8 працювали не тільки гідрометеорологи і гляциологи, а й фахівці з акустичної, радіоелектронної та іншій апаратурі. Американські пошуки загубилася в арктичних льодах дрейфуючій станції зайняли близько місяця.
На початку травня американський літак, що злетів з авіабази на мисі Барроу, на Алясці, десантувалися двох парашутистів і три вантажних контейнера на покинуту людьми радянську базу СП – 8. Спустилися на парашутах американці Сміт і Ле Шак оглянули станцію досить докладно. Їм знадобилося на це п’ять днів. Але за цей час погода
Різко змінилася. Щільний туман, що опустився на станцію, не дозволяв літаку У – 17 зняти парашутистів з крижини. Вдобавок до туману очікувалися зрушення крижаного покриву з руйнуванням крижини, на якій розташовувалася СП – 8.
У цих умовах було прийнято рішення зняти Сміта і Ле Шака з крижини, пославши туди атомний підводний човен під командуванням капітана Алана Дейтона.
Підводний човен попрямувала до них. Американці, що знаходяться на крижині, кожні три години передавали свої координати, які постійно отримувала підводний човен.
Була знайдена відповідна ополонка, і підводний човен сплив в півтора милях від станції. Підводний човен доставила в США 68 кг вантажу, зразок техніки, 300 фотографій та 83 документа. Такі були підсумки американської розвідки в Арктиці.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)