Особливості розвитку людини в ранньому онтогенезі
У процесі розвитку організм тісно взаємодіє з навколишнім середовищем (Северцов, 1939), тому ефективність його функціонування в істотній мірі визначається морфофункціональної зрілістю фізіологічних систем і адекватністю середовищних факторів функціональним можливостям організму (Фарбер, Безруких, 2001) (Мал. 20.1).
Різні структури і їх функціональні об’єднання (функціональні системи) відповідно до їх значимості у забезпеченні життєдіяльності дозрівають на різних етапах пре – і постнатальної життя. Ця особливість розвитку організму називається гетерохронностью (Северцов, 1939; Батуев, 2000). Надійність функціонування забезпечується взаємозамінністю компонентів, їх дублюванням, надмірністю мозкової тканини. Чим раніше період в онтогенезі, розглянутий дослідниками, тим більший вплив на розвиток справляють генетичні механізми. Пізніше ж все більшого значення набувають пластичні перебудови компонентів всередині формуються функціональних систем (Анохін, 1968).
Структури мозку диференціюються і ростуть. У них відбуваються кількісні та якісні зміни. Якісні виявляються у виникненні нових взаємин між структурами. Самі ж структури в цей момент відрізняються високою пластичністю і чутливістю (сенситивністю) до специфічних зовнішніх впливів. Залежно від величини цієї пластичності виділяють сенситивні і критичні періоди.
Поняття “критичний період” виникло в рамках ембріології. Під ним розуміли обмежений часовий відрізок формування того чи іншого органу, коли зовнішній вплив могло необоротно порушити процес його розвитку. Під сенситивним періодом, поняттям педагогічної науки, розумівся часовий відрізок, протягом якого відбувалося найбільш ефективне освоєння впливів і набуття навичок у дитини (Марютина, Єрмолаєв, 1997).
В даний час використання цих понять розширилося. Термін “критичний період” відносять і до пренатальному і до раннього постнатальному розвитку для характеристики часу, пов’язаного з інтенсивним морфофункциональним дозріванням. Необхідною умовою успішного розвитку в критичний період є специфічне вплив ззовні. Відсутність таких специфічних середовищних стимулів може привести до уповільнення дозрівання або повної відсутності відповідної функції. Якщо в момент становлення зорового аналізатора світло не буде падати на очі, то система аналізу візуальної інформації не буде створена. Це пояснюється тим, що для активації нейронів необхідно формування множинних зв’язків, більше тисячі на один нейрон. Відсутність стимуляції порушить цей процес, нейрони не зможуть збуджуватися, що призведе до масованої їх загибелі. Наша нервова система, створена в процесі еволюційного відбору, не може допустити існування нефункціонуючих клітин або тканин. Відсутність зору, у свою чергу, вплине на весь хід розвитку дитини (Фарбер, Безруких, 2001).
Однак критичні періоди можуть бути не тільки в ранньому онтогенезі, але і в більш пізні терміни. Наприклад, період в 7-8 років, коли одночасно змінюються базові механізми організації вищих функцій, обмінні процеси, діяльність усіх систем вегетативного забезпечення. Іншим подібним періодом можна вважати період статевого дозрівання, що починається у дівчаток в 11-12 років, у хлопчиків – у 13-14 років. Викид в кров великої кількості статевих гормонів веде до зміни взаємодії коркових і підкіркових структур, зниження ефективності центральної регуляції (Фарбер, Безруких, 2001).
В рамках цієї глави ми будемо розглядати насамперед процеси, які відбуваються з дитиною в перші 5 років, оскільки саме цей час є найбільш значущим для становлення особистості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)