ОСКАР УАЙЛЬД – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
Шукай краси, добра шукай!
Вони є все, вони є всюди.
Не йди в чужий за ними край,
Найперш найди їх в свої груди.
Іван Франко
Сторінки життя і творчості
Неподалік від Великої Британії, на одному з островів, розташована країна, яка завжди боролася за свою незалежність, – Ірландія. Тут зберігають давні традиції, однією з яких є національне свято – День святого Патрика. Згідно з легендою, святий Патрик приніс в Ірландію християнську віру й позбавив країну від різних бід. Де б не опинилися ірландці, вони скрізь святкують цей день, символом якого став зелений трилисник.
Національною гордістю цієї країни є письменник Оскар Уайльд, який народився в столиці Ірландії м. Дубліні 16 жовтня 1854 р. Його повне ім’я – бекар Фінгал О’Флаерті Уїлс Уайльд. Однак у літературі він відомий як Оскар Уайльд. Батько письменника, Вільям Роберт Уайльд, був лікарем-окулістом, але також займався дослідженням історії Ірландії, збирав національний фольклор, писав книжки про видатних ірландців. Ці батькові захоплення зацікавили й сина Оскара.
Леді Джейн Франческа Уайльд, мати митця, вільно володіла багатьма європейськими мовами, перекладала художні твори, писала вірші. Про своїх батьків О, Уайльд пізніше згадував: “Вони дали мені шляхетне ім’я та залишили по собі благородну пам’ять не тільки в моєму серці, літературі, мистецтві, науці, але й в історії моєї країни – історії становлення нації”. Про себе він завжди говорив: “Я не англієць, я ірландець, а це зовсім різні речі”.
Оскар досконало опанував французьку, давньогрецьку, латинську, німецьку мови. З дитинства мав інтерес до всього таємничого й фантастичного. У родині Уайльдів була чудова бібліотека. Змалку він, заховавшись від дорослих серед книжкових шаф, поринав у світ захопливих пригод.
Трініті-коледж. м. Дублін (Ірландія )
До дев’яти років Оскар здобував освіту вдома. Потім навчався в Королівській школі Партора (м. Енніскіллен). Після успішного закінчення школи отримав королівську стипендію на продовження навчання в Трініті-коледжі, який юнак закінчив із золотою медаллю за блискучі знання з давньо грецької літератури. Відзнака дала йому змогу вступити до най престижнішого закладу Європи – Оксфордського університету. Його ім’я назавжди ввійшло до золотої книги Оксфорда, як і імена королів, прем’єр-міністрів, митців, які також закінчили цей славетний заклад.
Уже тоді Уайльд почав замислюватися над призначенням мистецтва у світі. Він понад усе цінував красу, уважаючи, що краса здатна облагородити й одухотворити життя. У красі вбачав порятунок людства й вищу мету існування.
Отримавши в 1878 р. ступінь бакалавра мистецтв, він почав самостійне життя в Лондоні. Відтоді Уайльд дивував Лондон своїм незвичайним одягом (подібним на одяг казкового принца – оксамитова куртка, вишукана краватка н обов’язково квітка), розкішною обстановкою своїх) будинку (де було багато красивих речей), а ще – оригінальністю свого таланту. Як говорив письменник, будь-яка жива квітка є прекрасною, але художник “може зробити її ще прекраснішою і досконалішою, якщо торкнеться пелюсток своїм пензлем”, тобто закарбує у творі мистецтва.
Якось О. Уайльд поцікавився, про що мріють його діти. Розмова із сином підштовхнула письменника до створення літературних казок, які повинні були, на його думку, розвивати фантазію, естетичний смак і мораль дітей. У довершеній формі літературної казки письменник намагався пояснити важливі істини: життя кожної людини має смисл: краса має бути не тільки зовнішньою, а й внутрішньою; люди повинні любити й поважати одне одного; справжнє мистецтво не підвладне часу та ін.
1888 р. вийшла друком збірка письменника “Щасливий принц”, а 1891 р. – збірка “Гранатовий будиночок”. У процесі роботи над ними О. Уайльд писав: “Мої казки призначені для дорослих дітей від 18 до 80 років”. Також він зазначав, що його казкові твори є “повчаннями, які з метою зацікавлення публіки викладено у формі вигадки”.
О. Уайльд. 1882 р.
О. Уайльд. 1882 р.
Як і в народних казках, героями творів О. Уайльда стали принци й принцеси, чаклуни та велетні, тварини й птахи, які здатні розмовляти. У творах митця присутні чарівні речі, незвичайні обставини й магічні перетворення. Водночас казки письменника мають і чимало відмінностей від фольклору. Події в казкових творах О. Уайльда зумовлені не тільки художнім вимислом, а й довколишньою дійсністю, у казках
Митця не завжди буває щаслива кінцівка (власне, як і в житті). Персонажі зі своїми почуттями, мріями, стражданнями більше нагадують реальних людей. Інколи їх не можна оцінити однозначно, бо вони змінюються: негативні персонажі можуть ставати позитивними або навпаки (залежно від їхніх учинків). Головними випробуваннями для героїв О. Уайльда стають не зовнішні боротьба з чудовиськами, подорож у невідомий світ, а саме ті, які виявляють внутрішню сутність героїв, – їхня стійкість, мораль, милосердя, любов та інші якості. Тому й чарівні перетворення, які є традицією народної казки, поширюються письменником не на зовнішній, а передовсім на внутрішній світ людини.
Роздумами про співвідношення добра й краси в житті людини просякнуті всі твори письменника. Митець писав: “Усі ми ходимо по багнюці, але деякі з нас дивляться на зірки”. Отже, у казках О. Уайльда розсипано багато зірок, тобто мудрих істин, – і для дітей, і для дорослих. Вирушаймо на їх пошуки та відкриємо їх для себе…
З творами О. Уайльда українські читачі ознайомилися ще за життя письменника. Творчість митця та його погляди на красу вплинули на пошуки українських поетів початку XX ст.: Миколи Вороного, Олександра Олеся, Павла Филиповича, Миколи Зерова та ін. Казки О. Уайльда перекладали Ростислав Доценко, Ілько Корунець, Тетяна Некряч.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)