Норми витрат: сутність, ознаки, класифікація
Норма – показник (числовий параметр), який науково обгрунтований і відображає витрати тих чи інших ресурсів у сфері економіки. Розрахунок норми, як правило, ведеться для певних виробничо-технічних параметрів. Норматив – розрахунковий параметр, що стосується витрат робочого часу, валютних і матеріальних засобів, що застосовуються в нормуванні праці, плануванні господарської та виробничої сфери. Завдання нормативу – забезпечити найвищий рівень ефективності виробництва, який повинен бути не нижче встановленого ринком збільшення фінансових результатів над рівнем витрат.
Ситуація, ка склалася на ринку нормативи з урахуванням зарубіжного планування відображають завершальний етап у виробничій сфері, а діючі норми – витрати економічних ресурсів на його втілення в конкретних умовах.
На сучасному етапі існує одна загальна норма прогресивних норм, а також нормативів витрат (витрат) в сфері матеріального і бюджетного забезпечення. Основна мета створення системи – досягнення пропорційності, наукової обгрунтованості і збалансованості планів, а також оперативне виявлення і застосування наявних резервів.
Всі норми і нормативи можна класифікувати за різними групами та ознаками в залежності від сфери застосування:
1. Для бюджетної сфери норми витрат класифікуються:
– за змістом вони діляться на грошові і матеріальні. У першому випадку мова йде про норми, які виступають в ролі вартісного вираження натуральних норм. Для розрахунку параметра грошової норми досить помножити витрати в натуральному вигляді на ціну, встановлену державою;
– за юридичною законодавству і властивостями норми витрат можна розділити на два типи – обов’язкові та розрахункові. На практиці обов’язкові норми встановлюються відповідними актами і не підлягають коректувань. До цієї категорії можна віднести норми витрат на харчування, ставки заробітної плати і так далі. Розрахункові норми – середні витрати на конкретну розрахункову одиницю. Визначення розрахункової норми – завдання самої установи. Розрахунок проводиться з урахуванням фінансових норм і умов роботи, які характерні для конкретного підприємства.
У процесі бюджетного нормування витрат Урядом країни встановлюється ряд нормативів – величини витрат, які не мають зв’язку з одиницею нормування. Наприклад, це можуть бути відсотки, нараховані на зарплату.;
– за ступенем охоплення витрат на конкретну одиницю фінансування все витратні норми діляться на два типи – укрупнені і індивідуальні. На особливу увагу заслуговують індивідуальні норми. Вони (як розрахункові, так і обов’язкові) використовуються в процесі складання персональних кошторисів. Що стосується укрупнених норм витрат, то вони формуються при створенні бюджету різних рівнів і є якийсь загальний обсяг витрат на плановий параметр;
– за характером приналежності:
1) Особисті норми. Тут мається на увазі, що роль об’єкта нормування і грає певна одиниця товару (продукції, роботи). Наприклад, це може бути складальна одиниця, технологічна операція або набір;
2) Групові норми. Параметри, які відображає норми витрат матеріалів, необхідних для створення більшої одиниці однотипної продукції (роботи). У промисловій сфері до даної категорії можна віднести норми для таких елементів, як телевізор, трактор, вантажний автомобіль і так далі. Групові норми, як правило, залежать від індивідуальних параметрів і застосовуються на більш високих рівнях планування.
Класифікація норм витрат
2. Для виробничої сфери характеристики нормування можна поділити на кілька основних груп:
– норми в результативності публічного процесу виробництва;
– нормативи і норми щодо витрат (витрат) праці, а також виплати заробітної плати. Сюди можна віднести тарифні ставки, норми виробітку, тимчасові норми на вигляд товару, посадові оклади і так далі;
– нормативи і норми щодо витрат матеріальних ресурсів. З їх допомогою можна визначити витрати матеріальних ресурсів на всіх видах виробництва (на допоміжному і основному). При цьому показники визначають норми збутових, виробничих і товарних запасів сировинної продукції, горючих і мастильних матеріалів;
– нормативи і норми щодо застосування потужностей у виробництві, а також норми тривалості їх освоєння;
– нормативні показники питомих вкладень (капітальних інвестиції) на кожну з одиниць введеної потужності, відновлення вже працюючого устаткування з метою збільшення обсягів вироблюваної продукції;
– нормативи і норми щодо застосування того чи іншого обладнання і техніки;
– фінансові норми. Відображають норми витрат щодо оплати послуг, обслуговування, витрат на мотивовані заходи;
– норми в соціально-економічній сфері та інші види нормованих витрат.
Також норми витрат класифікуються за рядом ознак:
– за ступенем агрегування виготовленого товару – групові, індивідуальні та середньозважені;
– за ступенем агрегування матеріальних ресурсів – зведені і специфіковані;
– по періоду дії – місячні (30-31 день), квартальні (три місяці) і річні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)