Відмінності економічних і бухгалтерських витрат
Виробничі витрати, включно з нормальною або середнім прибутком, складають комплекс витрат, що носить економічний характер. Економічні, або нижчі витрати в сучасній економіці, – це ті, які здійснювалися за умов, що дозволяють приймати найкраще рішення для компанії в господарському плані при користуванні ресурсами. Їх вважають ідеалом, якого повинна прагнути досягати кожна компанія. Звичайно, в більшості випадків, в реальності все відбувається трохи по-іншому, адже будь-якого ідеалу досягти буває дуже важко, або практично нереально.
Необхідно додатково відзначити, що витрати економічного характеру не рівні з поняттями і значеннями, що входять в дані ведення бухгалтерського обліку. До складу бухгалтерської витрати сума прибутку, одержуваний підприємцями, входити не буде.
Внутрішні витрати мають прямий зв’язок з тими витратами, які виникають при використанні частини власного продукту для подальшого забезпечення виробничого процесу. Наприклад, близько половини врожаю зерна, яке було вирощено на полях підприємства, використовували при проведенні посівних робіт на тих самих земельних площах, з яких воно раніше було зібрано. Так як це зерно – власність фірми, і використовується для задоволення власних внутрішніх потреб, оплата не проводитиметься.
Внутрішня витрата знаходиться в прямому зв’язку із застосуванням власного продукту, який буден перетворений в ресурси для подальшого забезпечення виробничого процесу в компанії.
Зовнішня витрата – фінансова витрата, для отримання необхідної кількості ресурсів для підтримки виробництва, які не перебувають у власності власників даної фірми.
Витрати, що виникають у виробничому процесі, можуть бути піддані класифікації не тільки не тільки з урахуванням використаних ресурсів – ресурсів компанії, або тих, які необхідно було сплатити. Існують і інші класифікації.
Витрати альтернативного вибору з’являються через обмеженість ресурсів і фактично необмежених потреб людей. Тільки попит серед споживачів і відповідна ціна призводять до правильного використання обмежених ресурсів.
Вперше поняття “витрати альтернативного вибору” з’явилося в кінці 19 століття, його ввів в науковий обіг Фрідріх Візер. Суть теорії, яку він висунув, полягає в тому, що, виробляючи одні блага, ми недоотримуємо багато корисних речей від інших корисних речей, які могли бути зроблені з використанням одного і того ж кількості ресурсу.
У людини не може бути все, чого він бажає. Тому і доводиться робити вибір, виходячи з розміру свого доходу. У більшості випадків людина схильна вибрати той товар, після придбання, якого буде отримано максимальне задоволення. Щоб зробити покупку обраного товару, людина повинна відмовити собі в придбанні інших речей. Ті товари, від яких доводиться відмовлятися, здійснюючи покупки обраних речей – диктував (приховані) витрати придбання. Купуючи товари, в більшості випадків замість віддається деяка сума грошей. На практиці доводиться відмовитися від наступних бажаних речей, які можна було б купити, витратити ту саму суму.
Підприємства, як і окремі люди, теж повинні зробити свій вибір, – на що витратити власні кошти. Наприклад, прибуток можна віддати на благодійні потреби, виплатити дивіденди особам, що володіють акціями. Керівництво повинно визначати першочергові завдання, і займатися їх вирішенням.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)