Наступ нацистів
Головне “вогнище війни”, яке погрожувало всій Європі і навіть світу, виникло у Німеччині після приходу до влади в цій країні нацистів на чолі з Гітлером.
Адольф Гітлер народився в 1889 р в Австрії. В молодості він переїхав до Німеччини, до Мюнхена. Був початківцям художником, брав участь у Першій світовій війні. В юності Гітлер захоплювався найрізноманітнішими теоріями – націоналістичними, соціалістичними і окультними (магічними). Широке коло захоплень поєднувався в його характері з почуттям переваги над оточуючими. У 1919 р Гітлер вступив в Німецьку робітничу партію. У 1920 р вона була перейменована в Німецьку націонал-социалистскую робітничу партію (НСДАП), її називали також нацистської. У 1921 р Гітлер став головою партії. У багатьох відносинах він вважав себе учнем Муссоліні і називав себе також фашистом.
У 1923 р нацисти зробили першу спробу захопити владу – поки в Мюнхені. Ці події відомі як “пивний путч”. Розпалені пивом прихильники Гітлера і генерала Людендорфа кинулися з пивної до державних установ, але були розсіяні вогнем поліції.
Гітлер опинився у в’язниці. У висновку він написав книгу “Моя боротьба” (“Майн Кампф”), де узагальнив свої погляди. Гітлер вважав, що відносини між народами носять характер біологічної боротьби за “життєвий простір”. Німецький народ, на його думку, перевершує всі інші, так як походить від стародавніх арійців. Саме тому він має право підпорядкувати собі весь світ, захопивши відсутню “життєвий простір” у слов’ян та інших “неповноцінних” народів. Головним же перешкодою на цьому шляху були євреї з підлеглим їм капіталом, який, на думку фюрера, закабалив Німеччину і весь світ. Для боротьби з євреями, слов’янами та іншими народами Гітлер вважав за необхідне згуртувати німців – робітників, селян і капіталістів – в єдину монолітну націю, придушити соціальну боротьбу. Для виконання цих завдань Гітлер був готовий до застосування насильства, аж до війни і масового терору. Незважаючи на слово “соціалізм” в назві партії, Гітлер дотримувався ультраправих ідей, спрямованих проти руху трудящих за свої права. Нацизм став переважним перебігом фашизму – тоталітарного руху, заснованого на національно-расових шовіністичних ідеях.
Після виходу з в’язниці Гітлер і його прихильники приступили до перетворення НСДАП в масову партію. Агітація нацистів була заснована на ненависті до самих різних людей – торговцям, євреям, комуністам, демократам, яких нацисти звинувачували у всіх бідах, які спіткали Німеччину. З початком Великої депресії шовіністичні погляди нацистів стали знаходити масову підтримку особливо серед вистачає досвіду молоді та разорявшихся середніх шарів. Мільйони зубожілих в ході кризи людей задавалися питанням: хто винен? Але вони були не схильні шукати глибинні причини своїх бід. Нацистські агітатори на чолі з Йозефом Геббельсом пропонували прості популістські відповіді: винні євреї, банкіри, соціалісти і т. Д. Використовувалося і принижене становище Німеччини після поразки у Першій світовій війні.
Нацисти створювали свої профспілки та організації дрібних підприємців. Зі своїх прихильників вони сформували також “штурмові загони” (СА), на чолі яких став учасник “пивного путчу” Ернст Рем. “Штурмовики” били політичних супротивників нацизму, нападали на їх мітинги, придушували страйки. Пізніше Гітлер створив свою особисту гвардію – “охоронні загони” (СС) на чолі з Генріхом Гіммлером.
За допомогою одного з лідерів своєї партії, Германа Герінга, який мав зв’язки в світі великого бізнесу, Гітлер на початку 1932 р зумів переконати керівників німецьких монополій в тому, що він боротиметься тільки з єврейським та іноземним капіталом, а німецьким монополіям надасть усіляку підтримку. В результаті НСДАП отримала потужну фінансову допомогу і зв’язки у вищих чиновницьких колах.
Успіхи нацистів були пов’язані також з розколом пролетарського руху. Частина робітників підтримувала соціал-демократів, частина – комуністів. Комуністи виступали за ліквідацію ринкової економіки та парламентської демократії, ратували за перетворення Німеччини в радянську республіку за зразком СРСР. У них теж були свої загони, які брали участь у зіткненнях з поліцією. Соціал-демократи не могли і не хотіли погодитися з цим, відносини між ними і комуністами були ворожими. Робітничий рух було ослаблено цим розколом, і в результаті в органах влади переважали представники правих партій, які співпрацювали з нацистами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)