Світ напередодні Другої світової війни
Після 1933 року у світі почали все чіткіше вимальовуватися два ворогуючих між собою табори.
- З одного боку – це фашистські режими з явно завойовницькими цілями на чолі з Німеччиною; З іншого боку – це антифашистські сили на чолі з СРСР.
Особливу нішу в системі суперечливих міжнародних відносин займали капіталістичні країни Заходу, Франція і Великобританія. Про суперечності і міжнародні відносини розвинених країн світу напередодні Другої світової війни піде мова на цьому уроці.
Конспект
Розглядаючи міжнародні відносини напередодні Другої світової війни, необхідно охарактеризувати сторони і блоки, що ворогували один з одним на грунті ідеології. Напередодні війни саме ідеологічний чинник став відігравати вирішальну роль.
- З одного боку таким військово-політичним блоком була так звана “Вісь Берлін-Рим-Токіо”, яка не приховувала свої загарбницькі устремління у світі. Німеччина була принижена пунктами Версальського договору й прагнула взяти реванш, у тому числі і за рахунок підкорення сусідніх країн. Італія прагнула відтворити Римську імперію періоду найвищої могутності. Японія прагнула стати повноправною господинею в Азіатсько-тихоокеанському регіоні; З іншого боку були країни західних демократій. В Європі такими країнами були Англія і Франція, які проводили “політику умиротворення”, яка полягала в тому, щоб не допустити нового великомасштабного військового конфлікту і всіляко йти на ті чи інші поступки загарбницьким планам Німеччини, як би відводячи від себе основний удар; З третьої сторони був Радянський Союз, який створював в Європі систему колективної безпеки”, не бажаючи також втягувати себе у військовий конфлікт на чиїйсь стороні, але постійно стежив за діями німецького фашизму і англо-французької політики.
Наприкінці 1930-х рр. світ потрясло небачене до цього часу нехтування міжнародним правом і законами.
У березні 1938 року німецькі війська перейшли кордон з Австрією і окупували цю країну, приєднавши її до Німеччини. Відбувся аншлюс Австрії, на що світове співтовариство здебільшого закрило очі. Тоді ж Гітлер висунув претензії на чехословацьку область Судети, де більшість населення становили німці. Чехословаччина опинилася під загрозою військового вторгнення. СРСР запропонував Празі допомогу, але для цього йому треба було провести свої війська через Польщу, відносини з якою були дуже поганими. У підсумку, світове співтовариство спочатку змусило Прагу віддати Судети, а потім, восени того ж 1938 року, расчленило саму Чехословаччину. Восени 1938 року в Мюнхені зібралися глави 4 держав:
- Німеччини; Франції; Італії; Англії.
Слідуючи “політики умиротворення”, Англія і Франція віддали на відкуп Гітлеру незалежну Чехословаччину, визначивши тим самим її долю. Ця угода увійшла в історію як “Мюнхенська змова”. Чехословаччина була поділена між Німеччиною (велика частина), Польщею і Угорщиною.
Повернувшись в Лондон, британський прем’єр Чемберлен самовпевнено заявив англійцям: “Я привіз вам мир”.
На Далекому Сході японська армія окупувала східне узбережжя Китаю та влаштовувала провокації проти СРСР в 1938 році на озері Хасан, а в 1939 році на річці Халхін-Гол у Монголії, яку Радянський Союз пообіцяв обороняти від японців. Обидві військові провокації були зломлені Червоною Армією.
Бачачи дедалі гострішу обстановку в Європі і світі, СРСР пропонує країнам Заходу – Англії і Франції – піти на зближення, протистоячи, тим самим, як і в Першу світову війну, Німеччині, розуміючи, що вона не зможе воювати на два фронти. Така пропозиція не могла задовольнити англійців і французів, так як їх політика була спрямована на те, щоб розгорнути загарбницькі устремління Гітлера на Схід:
- Польщу; СРСР; Балкани.
Роблячи поступку за поступкою, вірячи, що Німеччина за “закриття очей” на порушення всіх міжнародних законів, ніколи не поверне проти них силу, англійці і французи міцно помилилися.
Бачачи, що Англія і Франція не бажають укладати договори про взаємодопомогу, СРСР починає вести свою політику, не озираючись на країни Заходу. Відразу він змінює свою зовнішньополітичну орієнтацію і 23 серпня 1939 року підписує Договір про ненапад з Німеччиною, тим самим, розгортаючи Гітлера зі Сходу на Захід, виграючи для себе пару років для підготовки до війни, тому що в Москві мало хто сумнівався, що рано чи пізно війна з Німеччиною відбудеться. Це був вирішальний хід у світовій політичній системі. Країни Заходу, потураючи Німеччині, Самі стали заручниками такої системи.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)