Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Мадх
Мадх
Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад…” арабського поета Кааба ібн-Зухайра, котрий у третій частині свого вірша оспівав засновника ісламу Магомета.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Related posts:
- Газель Газель (від араб. – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т. п. Викінчені за думкою строфи не пов’язані між собою […]...
- Хамса, або П’ятерниця Хамса, або П’ятерниця – в тюркомовних народів – великий за обсягом поетичний твір, що складається з п’яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром. Приміром, X. Алішера Навої містить такі поеми: “Сум’яття праведних”, “Лейла і Меджнун”, “Фаргад і Ширін”, “Сім планет”, “Стіна Іскандера”. X., відома східному письменству від X ст., досягла свого розквіту […]...
- Макама Макама (араб. – зібрання)- жанр крутійської новели, поширений у літературах азійських народів (арабській, перській, єврейській), створювався у стилі сидж, поєднувався у цикли з єдиним розповідачем та єдиним героєм. Відоме “Зібрання макам” арабського письменника Ваді аз-Замана аль-Гамадані (X ст.), “Гамідове зібрання макам” персо-таджицького автора Гамададдіна Балхі (XII ст.) та ін. Цей жанр сприяв появі крутійського роману […]...
- САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З […]...
- Синестезія Синестезія (грецьк. synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Найяскравіше С. проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та “слухового кольору”, здатного сприймати, […]...
- Одинадцятискладник Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му) складах. Польський 0. з XVI ст. засвідчив обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му складах і цезуру після 5-го, звідси поширився й на українську поезію: Йди […]...
- ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія Персько-таджицька література – це література споріднених іранських народів (персів), яка зародилася наприкінці VIII і розвивалася до XVI століття. У той період всі іранські народи користувалися спільною літературною мовою – фарсі. Зараз найбільше представників іранських народів проживає в Ірані (стара назва – Персія) і Таджикистані. Кожна з цих країн має свою сучасну мову (в Ірані її […]...
- Що таке Кааба? Каабою називається головний храм ісламу. Він знаходиться в арабському місті Мекка, який є головною святинею для всіх мусульман протягом майже двох тисяч років. Сама назва “Кааба” в перекладі з арабської означає “куб” і відображає форму цього кам’яного будинку висотою близько 15 метрів. У східний кут храму вставлений так званий чорний камінь – головний предмет поклоніння, […]...
- Як поширювався іслам? Ідеї??ісламу були сформульовані в проповідях Мухаммеда, який є для віруючих пророком, обраним Аллахом (Богом). Ця релігія стала активно поширюватися в VII столітті в ході завоювань, і, хоча першими мусульманами були араби, багато людей ставали віруючими вже після підкорення їх країн. В ісламському світі процвітали науки і мистецтво, зробивши його самим культурним і передовим в той […]...
- КАВАЛЬКАНТІ, Гвідо (1255 – 1300) КАВАЛЬКАНТІ, Гвідо (Саvalkanti, Guido – 1255, Флоренція – 27.08.1300, там само) – італійський поет. Народився у Флоренції, в період антагоністичного протистояння партії гвельфів (прибічників папи) і гібелінів (прибічників німецького імператора), батько поета Кавальканте Кавальканті був одним із вождів партії гвельфів. З метою примирення ворогуючих партій Кавальканті одружився з Беатріче, дочкою вже вигнаного […]...
- Особливості середньовічної персько-таджицької поезії – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає європейців своїми ліричними й філософськими шедеврами. Оспівуючи жіночу красу, кохання, розмірковуючи над сенсом життя, намагаючись доторкнутися до таємниць Всесвіту, східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Середньовічна література Сходу (або персько-таджицька класична література) поділялася на прозу й поезію. Проза, яка почала розвиватися з XI […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб…), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа і […]...
- Тріолет Тріолет (фр. triolet, від лат. trio – троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день – не мені. Сни – моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день – не мені. О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і […]...
- Децима, Еспінела Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. Д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном Д. пойменовували […]...
- Муназара Муназара (араб.: суперечка, диспут) – у літературах Близького й Середнього Сходу – давня віршова форма, побудована у вигляді суперечки між уявними опонентами, кожен з яких вихваляє свої чесноти. Один із найдавніших зразків цього жанру – поема “Асирійське дерево” – пам’ятка перської літератури III-IV ст. Деякі поети (Асаді Тусі (XI ст.) – автор “Суперечки Ночі з […]...
- Серенада Серенада (фр. serenade, від італ. sera – вечір) – пристрасна пісня про любов, виконувана молодиком під акомпанемент гітари чи мандоліни під вікном своєї коханої. Започаткована в романських країнах, С. поширилася в європейських, в т. ч. українській, літературах. У класичній музиці XVIII-XIX ст. стала інструментальним твором камерного гатунку: […] Покажись, моя кохана, У вікні!.. Щось занила […]...
- Лермонтов “Смерть поета” – аналіз Вірш – поетичний відповідь на смерть О. С. Пушкіна, глибоко шокувало не тільки особисто М. Ю. Лермонтова, але і всю Росію. Твір зробило відомим ім’я автора. Вірш не було опубліковано, його поширювали в списках. Тема вірша: призначення поета і поезії. Композиція: 1 строфа (20 рядків) – повідомлення про смерть поета; 2 строфа (13 рядків) – […]...
- Діатриба Діатриба (грецьк. diatribe – філософська бесіда, розмова) – жанр античної літератури, створений філософами-киніками (III ст. до не.), власне, невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему, подеколи у формі дискусії з уявним опонентом. Д. притаманна простота та жвавість викладу думок, яскрава образність, застосування риторичних прийомів. Д. вживалася і в римській (Горацій, Ювенал та ін.), і […]...
- Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Персько-таджицька лірика зародилася в кінці VIII ст. і розвивалася до XVI ст. Літературною мовою була мова фарсі. Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає своїми ліричними й філософськими творами. Східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Особливо приваблювали східні форми лірики. В основу системи віршування, запозиченої в арабів, було покладено чергування […]...
- Аруз Аруз – у тюркомовній, арабській та перській класичних літературах – система квантитативного віршування, базована на чергуванні довгих та коротких складів. Першим твором у тюркомовній поезії, написаним А., вважається поема Ю. Хас Хаджипа “Книга, що дарує щастя” (XI ст.). Хоч А. уже існував в арабській та перській ліриці, був систематизований віршознавцем із Басри Халілом-інб-Ахмадом аль-Фарагіді, який […]...
- Алонім Алонім (грецьк. alios – інший, опута – ім’я) – друге ім’я особи (Юрій Георгій; Юрій Клен, “Колись страшну потвору Переміг /Святий Георгій у яснім шоломі” ; Є. Маланюк, “Ось світлий Юрій над забитим гадом, /Над тим, що звалось “І Петербург”; географічного об’єкта (Г. Чупринка, “Дід Дніпро, Дніпро-Славута/смертно зблід”); слова не з спорідненим, а з тотожним […]...
- Драма поета і драма особистості (за твором В. Сосюри “Червона зима”) В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний герой, як і молодий В. […]...
- Епод Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом – ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, “Еподи” Горація у модернізованому […]...
- Модернізм Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія обстоювала емпіричні, жорстко верифіковані дані єдиним джерелом достеменного знання при принциповому нехтуванні іншими, зокрема, ірраціональними джерелами та посталою на підвалинах цієї філософії “соціально-реалістичною критикою”, схильною […]...
- Єдність часу, місця і дії Єдність часу, місця і дії – термін класицистичної драматургії, власне, закон “трьох єдностей”, який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п’єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу – не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Суворі вимоги Є. ч.,м. і д. були […]...
- ПРОХАННЯ СТАРОГО ЛІРНИКА – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Переведiть мене через майдан, Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо, Де тиша набивається у вуха. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де все святкують, б’ються i воюють, Де часом i себе й мене не чують. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де я спiвав усiх пiсень, що знаю. Я в […]...
- Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та ін., І V зорієнтованих на потенціювання мелодійних можливостей фоніки “у ліриці. Особливо якості П. виявилися у доробку раннього П. Тичини, […]...
- Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
- Рондель Рондель (фр. rondelle – щось кругле, від лат. rotundas – круглий ) – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах; вірш із тринадцяти рядків, де обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш). Українські поети зверталися до Р. досить епізодично […]...
- Аналіз вірша Пастернака “Август” Відносини Бориса Пастернака з релігією складалися непросто. Хрещений в дитячому віці за наполяганням няні, поет аж до повноліття не знав про це. Хоча і зізнавався, що його постійно тягнуло зайти в православний храм. Ставши таким, що відбувся поетом і відомим літератором, Пастернак несподівано для себе звернувся до теми релігії і створив цикл творів, в яких […]...
- Коротко про виникнення і поширення ісламу Легенда свідчить, що у віці 40 років, коли Мухаммед в печері вдавався до роздумів, його відвідав ангел Джабраїл і приніс розуму в дар витоки і канони мусульманства, короткий зміст аятів. Спочатку чоловік відмовлявся від сакрального знання. Ангел був наполегливий, і Мухаммед відчув у собі іскру божественного знання, яке почав поширювати. У Мецці нова релігія, що […]...
- Тема 20. Микола Вороний – Література XX ст (псевдоніми: Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик, Homo, Sirius, М. В., М-У-ко) Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч. Вороний був одним із засновників Української Центральної ради. У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру. Репресований у 1934 […]...
- ЗНО – Микола Вороний – Література XX ст (псевдоніми: Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик. Homo. Sirius. М. В., М-У-ко) Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч. Вороний був одним із засновників Української Центральної ради. У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру. Репресований у 1934 […]...
- Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
- Твір на тему: Своєрідність поетичного бачення Пастернака Щаслива доля судилася Б. Пастернаку. Дружна сім’я професійної піаністки та оригінального талановитого художника з самого дитинства плекала майбутнього поета ніжними мелодійними звуками, багатством барв і кольорів. У домі художника Л. Пастернака збиралася російська богема, яка також впливала на вразливу душу поета. Навчання його було продуманим, цілеспрямованим: заняття музикою, композицією, заняття філологією, філософією. Що ж вибрати […]...
- Белетристичні статті в “Арабесках” До “белетристичним” статтями, що ввійшли до складу “Арабесок”, належать три: “Портрет” (у першій редакції), “Невський проспект” і “Записки божевільного”. З перші дві з цих повістей представляють собою конкретний виклад поглядів Гоголя на життя і психічний світ художника [4]. Виходячи зі свого піднесеного погляду на значення поета-художника [5], вважаючи, що “всякий геній благословення Боже людству”, він […]...
- Атрибуція Атрибуція (лат. attributio – визначення, приписування) – одна з проблем текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а також на випадок містифікації. Водночас А. покликана з’ясувати достовірність (автентичність) цього твору, його автора, місце й час його написання, аргументовано спростувати сумніви щодо авторства, які спорадично виникають довкола імен, скажімо, […]...
- АНАКРЕОНТ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ АНАКРЕОНТ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ (6л. 570 -487pp. до н. е.) Про життя Анакреонта відомо мало. Він не мав власного дому й мандрував від одного можновладця до іншого. У їхніх палацах і забуяв талант поета, філософа й співця життєвих радощів. Афіняни вшанували поета, поставивши на Акрополі його […]...
- Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
- Що таке Магріб? Північні країни Африки на захід від Єгипту традиційно називаються країнами Магрібу (від арабського слова “ель-Магріб” – “захід”). Більша частина їх території припадає на неосяжні простори пустелі Сахара. У країни Магрибу входять, серед інших, Алжир, Лівія, Мавританія, Туніс і Марокко. Основні міста і столиці зосереджені на узбережжі Середземного моря. Клімат цих місць сильно змінився і став […]...