Епіграма

Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, Мелеагр, а в римські часи – Марціал, Ювенал та ін., де Е. набуває чітких ознак сатиричного твору. Мала Е. велику популярність у європейській поезії, починаючи від Ренесансу, а відтак і в українській (Г. Смотрицький, А. Римша, Т. Земка та ін.), де вона розмежовувалася на жанрові різновиди – геральдичну, дедикаційну, епітафійну і т. п. Не втрачає вона свого значення в новій і в новітній українських літературах (І. Франко, В. Самійленко, В. Еллан, С. Воскрекасенко, В. Сосюра, Д. Білоус. В. Симоненко, А. Бортняк, Ю. Кругляк, П. Осадчук та ін.):

Куди сховаюсь од злоби

Іуди, Каїна і Хама?

Куди подінусь од юрби

“Патріотичного” Бедлама?

Коли скотинячі лоби

Не втне ні меч, ні епіграма!.. (М. Вороний).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Епіграма