Арістофан

Арістофан був комедиографом Стародавньої Греції. Не дарма його називають “батьком комедії”. Точно не відомі ні дата його народження, ні дати смерті, однак вони встановлюються за вказівками, які є в його творах, а також з інших джерел – близько 450 – 385 років до нашої ери. Про життя Арістофана теж практично нічого невідомо, крім того, що вона пройшла під знаком Пелопонеської війни.

Арістофан був сином Філіпа з філи Пандионы, з округу Кидатенайон. У пізньому джерелі його матір’ю названа Зенодора. У Арістофана нібито було два сина, Пилип та Арар, обидва комічні поети. Іноді згадується ще один син, Никострат або Филетр, теж комедіограф. Однак достеменно невідомо, як його звали і цілком можливо навіть, що в Аристофана було четверо синів.

Згідно з деякими припущеннями, Арістофан народився на Егіні, на Родосі або навіть у Єгипті. Однак згідно з написам це не так: Арістофан був повноправним громадянином Афін. Всі ці припущення можна вважати або жартом, або умисним наклепом, яка, мабуть, виходила від політика Клеона, головного ворога Аристофана. Що стосується зовнішності Арістофана, то відомо лише те, що він був лисий.

Арістофан 44 написав комедії, правда авторство чотирьох з них заперечується. До нас дійшло одинадцять комедій, і майже тисяча фрагментів. Писати комедії він почав ще будучи молодим. Першою з них була комедія “Бенкетуючі”, яка була поставлена в 427 році до нашої ери. Написана вона була, коли тому виповнилося трохи за двадцять, проте вона не дійшла до наших днів. Мабуть, через те, що Арістофан був занадто молодий, в якості автора виступав його друг Калістрат, як і у випадку інших двох комедій: “Вавилоняни” і “Ахарняне”. Слідом за цими послідували і інші: “Вершники”, “Хмари”, “Оси” і “Світ”. Ранній період творчості поета ознаменувався неприборканої політичною сатирою.

Першим твором другого періоду, яке дійшло до нас, є “Птахи”. Після них були “Лісістрата” і “Жінки на святі Фесмофорий”. Другий період творчості Аристофана характеризується як більш стриманий і обережний.

У 405 році до нашої ери були поставлені “Жаби”.

У двох п’єсах третього періоду спостерігаються значні зміни. Вони свідчили про занепад стародавньої комедії і виникненні нових форм. Риси так званої середньої комедії намітилися в “Жінки в народних зборах”. “Багатство” у повній мірі відобразила риси цього жанру.

Цікаво дізнатися: саме цю комедію, а також “Аэлосикон” і “Кокал”, згідно з легендою, Арістофан подарував своєму синові Арарту. Зроблено це було з метою складання імені його сина в театральних колах. У “Кокале” були введені сюжети спокушання дівчини і впізнавання давно втраченого дитини. Ці сюжети стали одним з елементів нової аттичної комедії.
Схеми побудови п’єс в Аристофана були практично однаковими. У довгому пролозі глядачам представлявся герой, і вимальовувалась ситуація. Героєм часто був сільський житель. Він викладає неймовірний план – як позбавити людство від усіх лих. Цей план стає основою розвитку сюжету. Після цього виходить хор, який зазвичай протистоїть планами героя. Герой повинен докласти зусиль, щоб залучити хор на свою сторону. П’єса завершується весіллям героя з фігурою, яка уособлювала його торжество.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Арістофан