Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Персько-таджицька лірика зародилася в кінці VIII ст. і розвивалася до XVI ст. Літературною мовою була мова фарсі.
Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає своїми ліричними й філософськими творами. Східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Особливо приваблювали східні форми лірики.
В основу системи віршування, запозиченої в арабів, було покладено чергування довгих і коротких складів. Основна одиниця віршування – бейт (двовірш). Бейти, які містили в собі закінчену думку, видалялися у творах будь-якого жанру персько-таджицької поезії
Основними жанрами персько-таджицької лірики є рубаї, бейти, газелі, “вірші з нагоди”. Плинність та незбагненність світу, земні радощі, краса кохання, проблеми життя та смерті, швидкоплинності земного життя – основні теми персько-таджицької лірики. Найвідомішими постатями є Омар Хайям, Гафіз, Рудакі. Перські лірики часто звертаються до темп втраченої молодості, закликаючи жити теперішнім, цінуючи кожну мить життя, проблеми життя і смерті, незбагненності світу, плинності земного життя, цінування життєвої миті. Дуже часто лірики пишуть про кохання, поетично змальовують образ жінки.
Гафіз відомий насамперед збіркою творів “Диван”, яку упорядкували вже після смерті поета. Туди увійшли близько п’ятисот газелей, рубаї, “вірші з нагоди” та інші твори. У своїх поезіях Гафіз звертається до мотивів швидкоплинності життя, до внутрішнього світу людини. Є твори, які вихваляють правителів. Звертається Гафіз і до теми кохання. Улюбленими темами його га-
Бейт – двовірш у писемній поезії народів Сходу.
У кожному бейті міститься якась закінчена думка. Із бейтів утворюються строфи, а то й пенні жанри східної поезії (газель, рубаї, касиди).
Касида (араб,- цілеспрямована)- урочистий жанр арабської, тюркської та перської класичної поезії.
Касида подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма касиди, зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримний вірш, у якому, як і в газелі, римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га… і т. д. Касида мала від ста до ста п’ятдесяти рядків, причому перший бейт (матла) й останній (макта) підлягали старанному опрацюванню, оскільки вони містили основну думку твору.
Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: ааба чи аааа (різновид монорими).
Рубаї як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи,- одна а найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу
Газель (від араб.- ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га тощо, зелей є віра, і викриття лицемірства. У творах простежуються глибокі філософські роздуми про існування людини у всесвіті. Для поезій Гафіза характерна багата образність, метафоризм.
Найпоширеніші жанри творчості Рудакі – касиди, газелі, рубаї та бейти.
Відомо, що Рудакі тривалий час був визнаним поетом, наближеним до еміра але втратив прихильність влад, його було осліплено за наказом еміра. Помер у злиднях насамоті.
Рудакі заклав основи класичної персько-таджицької поезії, недаремно його назвали “Адамом поезії”.
Створив касиди, в яких вихваляв правителя, звертався до різних жанрів лірики. Філософські поезії Рудакі мають повчальний характер. У любовній ліриці оспівуються почуття, жіноча краса, переживання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)