САКОВИЧ КАСІЯН
САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст.
Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З 1625 р. – уніат, а з 1641 р. – римо – католик. Автор польськомовного трактату “Арістотелеві проблеми” (Краків, 1625), збірки весільних і похоронних промов (1626), а також кількох антиправославних полемічних трактатів, серед яких вирізняється “Перспектива” (Краків, 1642).
Вершиною творчості Касіяна Саковича вважається “Верше на жалоеный погреб зацпого рыцера Петра Конашевмча Сагайдачного, гетмана войска єго королевскои милости запорозкого” (1622). Це – урочиста декламація, написана на смерте гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що сталася у квітні 1622 р. від ран, одержаних під час Хотинської битви. Декламацію проголосили на похоронній церемонії 20 учнів Київської братської школи. Невдовзі ця композиція, доповнена описом герба Запорозького війська, передмовою та зверненням “До чительника”, вийшла окремою книжечкою в друкарні Києво-Печерської лаври.
“Верше…” Касіяна Саковича прославляють ратні подвиги запорозьких козаків, хоробрість у боротьбі з ворогами, готовність віддати за батьківщину своє життя. Як твір, котрий увібрав у себе основні риси поетики бароко, він складний за структурою. Кожна його частина розвиває якусь тезу, проголошену в передмові. У тканину твору вплетено приклади з життя отців церкви, відомих діячів Греції, Македонії, Єгипту. Змальовуючи гетьмана, Касіян Сакович сміливо поєднує засоби старої уснокнижної традиції часів Київської Русі з тропами й вишуканими фігурами, алегоріями й символами, почерпнутими з арсеналу сучасної йому барокової поезії. Однак це аж ніяк не затінює основної ідеї “Вершев…”. Навпаки, образ померлого Петра Конашевича-Сагайдачного постає в усій повноті й складності – це людина, яка віддала себе служінню вітчизні, утвердженню вольності. Панегірик написано 13-складником (за винятком частини, яку декламує четвертий спудей – вона написана 9-складником).
Літ.: Українська поезія. Кінець XVI – початок XVII ст. / Упор. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. К., 1978; Антологія української поезії: У 6 т. К., 1984. Т. 1; Українська література XVII ст. К., 1987; Марсове поле. Героїчна поезія на Україні X – першої половини XVII ст. К., 1988; Українська поезія XVII ст. Перша половина. К., 1988.
М. Сулима
Related posts:
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський, Іов Борецький, Памво Беринда, Тарасій Земка, Олександр Митура, Касіян Сакович, Лаврентій Зизаній та ін.). В межах “А.” видано “Часослов” та […]...
- ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН (друга половина XVI ст. – 20-ті роки XVII ст.) – українсько-польський поет, перекладач. Походив із родини українських шляхтичів, деякий час служив при дворах польських магнатів. Центральне місце в його творчості посідає тема героїчної боротьби українського козацтва з турецько-татарськими загарбниками. Автор численних польськомовних поетичних книг: “Допомога сарматської Беллони шляхетному рицарству Дмитра Івановича, великого царя […]...
- Декламативна поезія Декламативна поезія (лат. declamatio – вправи з красномовства)- переважно віршовані літературні твори, придатні для сценічного виголошення. У них яскравіше, ніж в інших, виражені відповідні стилістичні прийоми, риторичні фігури, логічна композиційна тріада – теза, антитеза, синтез. Виникла у Стародавній Греції. В Україні культивувалася з кінця XVI ст. у братських школах, де риторику викладали разом з піїтикою […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН (р. нар. невід. -1704, Київ) – поет і освітній діяч. По закінченні Київської академії викладав у ній синтаксиму (1700 – 1701) й поетику (1702). Зберігся його курс поетики “Аполлонів кедр”, де містяться й цікаві поетичні твори, зокрема елегія “Купідон, або Крилатий Амур”, написана класичним елегійним дистихом згідно з теорією елегійної поезії, що викладалася […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ – 10 клас 1.”Найперше – музика у слові” (характеристика поезії символістів.) 2.Що приваблює мене в поезії Верлена? 3. “Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”). 4.”Поетичне мистецтво” П. Верлена – поетичний маніфест символістів. 5.”Голосівки” А. Рембо – картина Всесвіту. 6. Сонет “Голосівки” А. Рембо – яскравий зразок символістської лірики. 7.Символічне значення образу п’яного корабля в […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО КАСІЯНА – НАРОДНІ СВЯТА ТА ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ Цей день відзначають раз на чотири роки, 13 березня, оскільки за старим стилем день преподобного Касіяна припадає на 29 лютого. . Приказка “Чого це ти Касіяном дивишся” дає чітке уявлення про те, яким народ бачив цього святого: понурим, недобрим. Не дуже добрим знаком вважалося раніше, якщо дитина народжувалася на день Касіяна – “не буде із […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- Освітні установи в 17 столітті Наприкінці ХVI-ХVII століттях школи та інші освітні установи отримують поширення вже не тільки на Русі, а й на Україну і в Білорусії, які під владою Польсько-Литовської держави. У боротьбі за визволення об’єдналися ремісники, торговці, духовенство, мелкопоместное дворянство, запорізьке козацтво. Вони засновували національно-релігійні організації, братства, а на їх основі братські школи. Збереглися навіть Статути Львівської та […]...
- ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ (1671 р., м. Львів – 21.04.1737, м. Вятка, Росія) – драматург, теоретик поезії, церковний діяч. Народився в сім’ї козака. По закінченні Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 р. – ігумен Видубицького монастиря в Києві. З 1721 р. проживав за межами України. Л. Горка – автор курсу поетики “Idea artis poeseos” (“Образ […]...
- ЗИМОРОВИЧ АРТОЛОМЕЙ ЗИМОРОВИЧ АРТОЛОМЕЙ (1597-1682) – український і польський поет, історик, громадський діяч. Походив з родини львівських вірмен – ремісників. Усе своє життя був тісно пов’язаний зі Львовом, обіймав посади радника міського уряду, потім – бургомістра. Його перу належать цінні праці з історії цього міста, зокрема велика історія Львова. Він є автором поетичного збірника “Селянки нові руські” […]...
- Давня література – Особливості літературного процесу Становлення нашої літератури пов’язане з прийняттям християнства. Це сталося в 988 році за правління київського князя Володимира Святославича. Церковні потреби пожвавили перекладацьку діяльність. Були перекладені окремі частини Біблії, тексти для церковної відправи, проповіді. Перекладна література вплинула на розвиток оригінального письменства. Почало розвиватися місцеве літописання. Першим літописом стала “Повість временних літ”. Автором творів повчального характеру був […]...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю сего літописна от типографов”. Переклав з латинської мови на книжну українську житіє св. Макарія Римського (збереглося в рукописі). Літ.: Шляпкин […]...
- СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ (р. нар. невід., ймовірне місце народження – с. Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – жовтень 1594 р., м. Острог) – письменник – полеміст, поет, освітній діяч. Здобув домашню освіту. Був кам’янецьким писарем, підскарбієм князя Острозького. Після заснування Острозької академії Г. Смотрицький призначений її ректором. Під його керівництвом здійснено переклад і видання […]...
- БРАТСТВА БРАТСТВА. Наприкінці XVI ст. в Україні й Білорусі виникають численні громадсько-політичні та освітні організації, названі братствами. На межі XVI – XVII ст. братський рух стає масовим. Братські громади існували, як правило, при православних церквах і за своїм спрямуванням та обрядовістю були до певної міри й релігійними організаціями. Все ж їхня діяльність мала здебільшого світський характер. […]...
- Острозька колегія – перша вища школа в Україні (за оповіданням “В Острозькій школі”) – І варіант – АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ – 6 клас З дитинства Андрій Чайковський виніс немало переказів про турецько-татарську навалу, про звитяжних оборонців рідної землі, серед яких височить постать славетного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. В уривку з роману “Сагайдачний” Андрій Чайковський розповідає про дитячі роки та щиру дружбу Петра Сагайдачного і Марка Жмайла. Петро Сагайдачний в три роки залишився сиротою, його взяла до себе родина Жмайлів, […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- РУСИН ПАВЛО РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець. Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета. На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до […]...
- СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ (світське ім’я Максим; бл. 1572 р., за іншими даними – 1575 р., с. Смотрич, тепер смт Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – 27.12.1633, с. Дермань, тепер Усгенське Друге Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) – поет, український і білоруський письменник – полеміст, церковний діяч. Син Герасима Смотрицького. Освіту здобув в Острозькій академії. Вчителем Мелетія був учений […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- Віршова спадщина Климентія Зіновіїва та Івана Некрашевича Давня українська література – праоснова всієї української літератури. Віршову спадщину давньої української літератури переважно становлять твори на релігійну тематику. За жанрами це були епіграми, елегії, панегірики, сатиричні вірші. Видатними поетами XVI-XVIII століть були Климентій Зіновіїв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович та інші. Серед віршованих творів найбільше було віршів сатирично-гумористичних, які спиралися на народний гумор. […]...
- Летризм Летризм (фр. la lettre – літера, шифт) – авангардистський рух, започаткований 1947 у Парижі, різновид конкретної поезії. Його представники (І. Icy, М. ЛемеТр та ін.) вважали, що слово вичерпало свої зображально-виражальні та комунікативні можливості, тому потребує заміни літерою. Вони сформулювали свою програму “оновлення” мистецтва, передовсім поезії, проголошену “універсальною”, “революційною”. Естетика Л. сприяла розвитку дизайну (див.: […]...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
- ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ (рр. нар. і см. невід.) – діяч Львівського братства. У 1630 – 1631 рр. священик і проповідник у Львівській братській церкві Успіння Богородиці, вчитель школи Львівського братства. Автор декламації “Розмышлян[н]є о муцє Христа, Спасителя нашего” (“Смугаыи трєны в смугньш день страстей Христа, спасителя нашего” і “Bєpшє на радостный день воскресенія Христа, Спасителя нашего”), […]...
- Діяльність братських шкіл і розвиток освіти – Світло доби Ренесансу – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література XVІ-XVII ст. розпочинають свою діяльність братства, які організовують свідомі міщани при церквах для опору єзуїтським школам. Виникали вони спочатку на західноукраїнських землях, а потім розгорнули діяльність по всій Україні. Головним їхнім завданнями було протистояння католицизму та зміцнення православ’я. Кількість членів братств почасти не була великою: подекуди вони нараховували до десяти осіб. Але їхні учасники виявляли […]...