Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Діатриба
Діатриба
Діатриба (грецьк. diatribe – філософська бесіда, розмова) – жанр античної літератури, створений філософами-киніками (III ст. до не.), власне, невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему, подеколи у формі дискусії з уявним опонентом. Д. притаманна простота та жвавість викладу думок, яскрава образність, застосування риторичних прийомів. Д. вживалася і в римській (Горацій, Ювенал та ін.), і в християнській (Абеляр) літературах, правила за основу християнської проповіді. Зверталися до цього жанру й українські письменники (Іоаникій Галятовський “Наука, альбо Способ зложення казання”; Григорій Сковорода “Суперечка біса з Варсавою”, “Вдячний Еродій” та ін.).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)
Related posts:
- Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
- Горацій – “Сатири” Інша важлива частина творів Горація – “Сатири” – представлена двома збірками: перший містить 10 сатир, другий – 8. У сатирах поет звертається до морально-філософської тематики. Критикуючи певні людські вади і недоліки, Горацій висловлює свої життєві принципи. Головний принцип “достатку малим”, заснований на філософії Епікура, виливається в проповідь сільського життя на лоні природи, далеко від хвилювань […]...
- Мова і стиль сатир Ювенала Залежно від спрямованості сатири Ювенал вміє варіювати мову. Пародіюючи епічну поему, він вживає піднесені слова, змінюючи їх в іншому випадку простими, безискусственность, використовуючи нерідко грубу лексику низів суспільства. Обурений характер сатир першого періоду визначив їхню стиль. Для вираження почуття гніву, обурення Ювенал користується нагромадженням яскравих образів, гіперболами, амплификацией (посилення), патетичними вигуками, питаннями. Хоча ці прийоми […]...
- ДО МЕЛЬПОМЕНИ – Квінт Горацій Флакк (65 – 8 рр. до н. е.) – ЛІТЕРАТУРНИЙ МОНУМЕНТ ГОРАЦІЯ – Античність Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець1 Ще сходить з дівою в високий Капітолій2. […]...
- Децима, Еспінела Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. Д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном Д. пойменовували […]...
- Муназара Муназара (араб.: суперечка, диспут) – у літературах Близького й Середнього Сходу – давня віршова форма, побудована у вигляді суперечки між уявними опонентами, кожен з яких вихваляє свої чесноти. Один із найдавніших зразків цього жанру – поема “Асирійське дерево” – пам’ятка перської літератури III-IV ст. Деякі поети (Асаді Тусі (XI ст.) – автор “Суперечки Ночі з […]...
- Комедія ситуацій Комедія ситуацій – жанровий різновид комедії, розбудований на несподіваному повороті сюжетної лінії, інтризі чи “непередбачуваному” збігові обставин. К. с, відома з античної доби, розвивалася в середньовічних фарсах, у комедії масок, в інтермедіях тощо. До цього жанру зверталися Т. де Моліна (“Чеснотна Марта”), В. Шекспір (“Комедія помилок”), Ж.-Б. Мольєр (“Тартюф”), М. Гоголь (“Ревізор”), І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), […]...
- Аруз Аруз – у тюркомовній, арабській та перській класичних літературах – система квантитативного віршування, базована на чергуванні довгих та коротких складів. Першим твором у тюркомовній поезії, написаним А., вважається поема Ю. Хас Хаджипа “Книга, що дарує щастя” (XI ст.). Хоч А. уже існував в арабській та перській ліриці, був систематизований віршознавцем із Басри Халілом-інб-Ахмадом аль-Фарагіді, який […]...
- Філософія Абеляра – концептуалізм Французький філософ П’єр Абеляр був найосвіченіших людиною свого часу; він стояв вище номіналістів і реалістів; він дискутував і з тими, і з іншими; його не задовольняв ні Росцеллін, ні Гільйом Шампо. Знаючи глибше Аристотеля, ніж хто-небудь, Абеляр грунтовно вважав, що і номіналізм, і реалізм одно розвинулися на його логіці. Він намагався примирити у своїй філософії […]...
- Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
- Новий Завіт – ПРАДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Новий Завіт складається з Євангелій, написаних святими апостолами, і розповідає про народження, життя і мученицьку смерть Ісуса Христа, основоположника християнства. У Новому Завіті вміщена Нагірна проповідь Ісуса Христа – один із шедеврів християнської літератури. У ній викладені моральні сентенції, що є основоположними для християнства: люби ворогів своїх, якщо вдарили по одній щоці – підстав другу, […]...
- Рондель Рондель (фр. rondelle – щось кругле, від лат. rotundas – круглий ) – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах; вірш із тринадцяти рядків, де обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш). Українські поети зверталися до Р. досить епізодично […]...
- Ювенал – сатири першого періоду Сатири Ювенала можна розділити на дві групи: сатири, написані в перший період творчості, до 120 г. (1-9), які малюють пороки вищого суспільства, й сатири другого періоду – на морально-філософські теми (10-16), які зближують Ювенала з Горацієм. Сатири першого періоду мають різко викривальний характер. Розбещеність, розбещеність вдач змусили Ювенала обрати сатиру як саме гостре зброю боротьби […]...
- ЕПІТАЛАМА Епіталама (від грец. έπΙθαλάμΙοζ – весільний), або гіменей (бог шлюбу в давній Греції; викриками: “Гімен, о Гіменей!” супроводжувалося виконання твору) – весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців та дівчат перед шлюбними покоями молодих. Своє походження епіталама веде від фольклорних обрядових пісень. Появу її літературної форми датують приблизно […]...
- Епіталама – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ ЕпіталамА (від грец. Έπιθαλάμιοζ – весільний), або гіменей (бог шлюбу в давній Греції; викриками: “Гімен, о Гіменей!” супроводжувалося виконання твору) – весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців та дівчат перед шлюбними покоями молодих. Своє походження епіталама веде від фольклорних обрядових пісень. Появу її літературної форми датують приблизно […]...
- Поема “Енеїда” – літературна обробка римської легенди про троянця Енея – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ – ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ – 8 клас Давньоримський поет Вергілій використав легенду про Енея, сина Венери, як сюжет до своєї поеми “Енеїда” з метою прославлення Августа й освячення його правління як “золотої доби” в історії римського народу, тобто надав поемі актуального політичного забарвлення. У першій книзі поеми “Енеїда” Вергілій говорить про божественне походження Енея, яке виражається навіть у портреті, героя: “Став тут […]...
- Балада – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Балада (прованс. Balada, від Ballar – танцювати). Первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Пізніше – це невеликий фабульний твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто називали маленькою поемою: “балада так належить до поеми, як оповідання до роману” (Г. Шенгелі). Тепер балада – це епічний […]...
- ЕПІТАФІЯ Епітафія (грец. έπΙτάφΙοζ, від έπΙ – на, над і τάφοζ – могила, тобто надгробне слово) – вірш, призначений для напису на пам’ятникові померлої особи, часто у формі епіграми. Як літературний жанр епітафія з’являється в давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. […]...
- Міракль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Міракль (франц. Miracle, від лат. Miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру є “Гра про святого Миколая” (бл. 1200 р.) Жана Боделя. У XIII сторіччі з’являється один з найвизначніших європейських міраклів – […]...
- Макаронічний вірш Макаронічний вірш (лат. роеsіа maccheronica, від maccheroni – макарони) – віршовий твір комічного гатунку, перенасичений чужомовними словами (варваризмами), вжитими за нормативами рідної мови автора, а також словесними покручами (“язичіє”, “суржик” тощо). Започаткований в Італії (XV ст.) з пародіювання латині. Деякі фрагменти М. в., в основу яких покладена макаронічна мова (“говорили все на “ус”), де висміювалася […]...
- Короткий зміст Корнель “Горацій” Колись Рим і Альба були союзниками. Тепер же дружба розладналася. Альбанське військо підійшло до стін Рима і жадає бою. Дружина римлянина Горація, Сабіна, в сум’ятті: сьогодні вирішується доля її рідної Альби і трьох її братів Куріаціїв. Вони повинні будуть битися проти її чоловіка Горація. Камілли, сестри Горація, теж важко. Один з братів Куріацій, її наречений. […]...
- Доля Ісуса та його вчення – шкільний твір 9 клас НАЙДАВНІШІ ПАМ’ЯТКИ СЛОВЕСНОГО МИСТЕЦТВА У світі існує багато різних релігій, але найпоширеніша з них – християнство. Мільйони людей сьогодні знайомі тією чи іншою мірою з ученням Ісуса, яке дало початок християнству. Як же виникло це вчення? Колись у далекій римській провінції Іудеї, де намісником був Понтій Пілат, ходили шляхами численні проповідники, які нерідко […]...
- Основи християнської моралі в “Повчанні” Володимира Мономаха Володимир Мономах був непересічною особистістю, правителем-новатором. Ставши в 1113 році київським князем він зміг багато зробити для країни. Про свої добрі діяння Володимир Мономах пише в своїй книзі “Повчання”. Цей твір є своєрідним заповітом Великого князя. У “Повчанні” багато філософських роздумів, моральних настанов, описів праць автора. У вступі Володимир Мономах звертається, насамперед, до своїх дітей […]...
- Що таке ода в літературі? Ода являє собою урочисте вірш. Колись ще в давньогрецькій поезії одою називали ліричний вірш, який виконувався хором. Цікаво, що спочатку в Стародавній Греції до Оде приписували абсолютно будь-яку форму віршованій лірики, супроводжуючу музику. Давньогрецький поет Піндар, що жив близько 518-442 до н. е., оспівував у своїх одах царів і аристократів, удостоєних, на його думку, розташування […]...
- Байка – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Байка (від давньорус. баять, байти, тобто говорити, розповідати) – невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини в ньому відображається в образах тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків. Фабула байки завжди стисла, дія розвивається швидко. Іноді цьому сприяє діалогічна будова твору. Пишуться байки переважно так званим вільним віршем. […]...
- ПЛАН – О. ГЕНРІ, ДЖ. ОЛДРІДЖ – КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН – 7 клас Особливості новели як жанру I. Новела як жанр літератури. (Новела (італ. novella – новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.) II. Жанрова своєрідність новел. (Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, напружений сюжет. Наявність чіткої композиції, зведення до мінімуму персонажів, несподівана розв’язка.) ІІІ. Письменники-новелісти світу. (Відомими […]...
- Колаж Колаж (фр. collage – наклеювання) – прийом, запроваджений у малярстві за часів кубізму, закріплений та урізноманітнений дадаїстами, за яким на певну основу наклеювалися всілякі матеріали, відмінні за кольором та фактурою (П. Шкассо, Ж. Врак, К. Швіттерс та ін.). Техніка К. поширювалась і в поезії, зокрема таких авангардистів, як Г. Аполлінер, Б. Сандрар та ін., які […]...
- Ювенал “Сатири” – короткий зміст Збори сатир Ювенала ділиться на 5 книг. У ньому знаходиться 16 сатир. Але деякі літературознавці вважають, що остання, 16-я сатира, сильно відрізняється по темі і стилю від інших приписується Ювеналій помилково. У першій сатирі Ювенал пояснює мотиви, що змусили його писати сатири; всі ці мотиви зводиться до одного: він обурюється на панування пороків. “Якщо не […]...
- Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) – “ЗОЛОТА ДОБА” ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – АНТИЧНІСТЬ Квінт Горацій Флакк – поет “золотого віку” римської літератури, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі. Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря – Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим. Батько хотів дати синові гарну освіту. Після закінчення школи батько […]...
- Горацій – “Еподи” “Еподи” (“Приспіви”) – збірка віршів, написаних ямбическим розміром. У цих своїх творах Горацій орієнтується на давньогрецького лірика Архілоха. У збірнику 17 Еподи. У них звучать теми сучасної поетові римської дійсності. Більшість Еподи мають характер особистої інвективи, але з орієнтацією на викриття окремих моментів соціальної дійсності. У епод IV Горацій нападає на якогось вискочку-вільновідпущеника (ім’я не […]...
- Асклепіадів вірш Асклепіадів вірш – античний вірш, створений елліністичним поетом Олександрійської доби Асклепіадом Самоським (III ст. до н. е.), використовуваний пізніше римським поетом Горацієм (65-8 pp. до н. е.), зокрема у перекладеній М. Зеровим оді “Римській державі”: Вже нема на тобі паруса цілого, Ні богів над кермом, сильних заступників, Марно чванишся, ніби Ти із кедра понтійського (….). […]...
- Езоп (VI століття до нашої ери) – МУДРІСТЬ БАЙКИ Крім Гесіода, до жанру байки зверталися й інші давньогрецькі автори. Їхні твори протягом тривалого часу переказували в народі. Проте в історії літератури склалася традиція вважати основоположником літературного жанру байки Езопа, який жив у VI столітті до нашої ери. За легендою, він вдосконалив та узагальнив творчий спадок попередників, закріпивши в байках повчальність і алегоричні образи тварин. […]...
- Есе Есе (фр. essai – спроба, нарис, начерк) – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми. Характерні ознаки Е. – логічність викладу, що наближає його певною мірою до наукової літератури, дбайливе ставлення до художньої […]...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад…” арабського поета Кааба […]...
- Естетичні категорії Естетичні категорії – визначальні, найзагальніші ціннісні поняття, що виражають посутні характеристики сприйняття, переживання, пізнання та поцінування людиною явищ дійсності і мистецтва, творення нового одуховленого світу за законами краси. Е. к. дістали різне, часом відмінне тлумачення залежно від певної філософської концепції. Так, одні представники (І. Кант, Б. Кроче та ін.) розглядали їх як властивість свідомості, прояв […]...
- Тріолет Тріолет (фр. triolet, від лат. trio – троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день – не мені. Сни – моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день – не мені. О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і […]...
- Макама Макама (араб. – зібрання)- жанр крутійської новели, поширений у літературах азійських народів (арабській, перській, єврейській), створювався у стилі сидж, поєднувався у цикли з єдиним розповідачем та єдиним героєм. Відоме “Зібрання макам” арабського письменника Ваді аз-Замана аль-Гамадані (X ст.), “Гамідове зібрання макам” персо-таджицького автора Гамададдіна Балхі (XII ст.) та ін. Цей жанр сприяв появі крутійського роману […]...
- КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК (65-8 рр. до н. е.) – ЗОЛОТА ДОБА ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – АНТИЧНІСТЬ – Хрестоматія Ім’я Горація ще в давнину стало символом поетичної слави. Народився майбутній співець Риму в 65 році до н. е. у містечку Венузія (нині Веноза) на півдні Італії. Батько його був рабом, відпущеним на волю. У римській державі вільновідпущеники були людьми другого гатунку. Проте часто вони були освіченішими, ніж римські можновладці. Для того щоб син здобув […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб…), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа і […]...
- До якого роду літератури належить нарис і чому? Нарис – жанр епічного роду літератури, тобто це розповідний твір, присвячений детальному художньому аналізу певних життєвих явищ, фактів, подій, постатей. Його своєрідність визначається документальністю, осмисленням письменником дійсних фактів свого часу. Цим нарис відрізняється від інших епічних жанрів. У 40-х роках XIX ст. нарис з’являється в багатьох літературах, з часом інтерес до нього посилюється. І це […]...