Ліквідація медичних наслідків надзвичайних ситуацій
Ліквідація медичних наслідків НС являє собою комплекс оперативно проведених медичних заходів в районі надзвичайної ситуації (медичне забезпечення населення в надзвичайній ситуації) і на наступних етапах, включаючи віддалений період. При аналізі будь НС необхідно розрізняти медичні та немедичні, ранні та віддалені її наслідки. При цьому оцінка медичних наслідків НС повинна враховувати не тільки масштаб і характер ураження (загрози здоров’ю) населенню, але й специфічні умови діяльності медичної служби, що виникли в результаті сукупності впливу негативних факторів НС.
Всі заходи (технічні та медичні) з ліквідації наслідків НС можна умовно розділити на три групи:
а) превентивні (попередні НС) заходи (прогнозування НС; будівництво та моніторинг житлових, захисних, інженерно-технічних споруд і т. д.; налагодженість системи підготовки, оповіщення та надання медичної допомоги; санітарне та медичне просвітництво населення та ін.);
б) невідкладні (проводяться під час НС) заходи (локалізація і обмеження вогнища НС; невідкладні рятувальні, медичні та аварійно-відновлювальні заходи; евакуація, матеріальне і побутове забезпечення постраждалого населення і т. д.). При цьому до власне медичним заходам даного етапу слід віднести: невідкладні, лікувально-евакуаційні, лікувально-профілактичні, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у вогнищі НС; заходи щодо забезпечення медичних підрозділів персоналом, технікою та майном; заходи щодо захисту осіб, що беруть участь у ліквідації наслідків катастрофи від її вражаючих факторів; заходи, пов’язані з участю медичної служби в експертизі загиблих, та ін.;
в) наступні (здійснювані після ЧС) заходи (продовження рятувальних та відновлювальних робіт; оцінка завданих збитків та його причин; остаточне матеріальне, побутове та медико-соціальне забезпечення постраждалого населення; лікувально-профілактичні, санітарно-гігієнічні, протиепідемічні заходи та ін.).
Обсяг і характер наданої медичної допомоги визначається специфікою НС, структурою постраждалих, а також наявністю необхідних сил і засобів. Як правило, виділяють три періоди (фази) її надання:
– Фаза ізоляції (надається перша медична допомога, переважно в порядку саме – і взаємодопомоги; тривалість її в середньому становить хвилини, години);
– Фаза порятунку (виявляється в основному перша лікарська допомога, при наявності груп підсилення – кваліфікована допомога, у тому числі з елементами спеціалізованої; тривалість – годинник, добу);
– Фаза відновлення (виявляється в основному спеціалізована медична допомога; тривалість – місяці, роки).
Незважаючи на те що в основі надання психолого-психіатричної допомоги при НС лежать ті ж принципи, її характер має все ж ряд принципових відмінностей, які визначаються як специфікою НС і виникаючих при цьому психічних порушень, так і категорією потребують такої допомоги (постраждалих, очевидців, близьких і родичів постраждалих, рятувальників і т. д.).
Загальновизнаною є точка зору про те, що психічні розлади при катастрофах у постраждалих психіатричного профілю в основному представлені психогенними розладами або є наслідком загострення раніше мали місце психічних захворювань. Однак за рамками психіатричної та медико-психологічної допомоги залишаються постраждалі хірургічного та терапевтичного профілю, у яких розвиток психічних порушень часто набуває провідне значення в клінічній картині або в значній мірі визначає тяжкість їх стану. Крім того, маловивченою залишається проблема надання медико-психологічної допомоги особам, бере участі у ліквідації наслідків НС, особливо з урахуванням нерідко виникають у них так званих “психологічних співпереживань”. Останні, незважаючи на свій доболезненних характер, можуть істотно знижувати трудо – і боєздатність, а також переходити (при відсутності своєчасної корекції) в клінічно окреслені психічні порушення або викликати несприятливі соматичні наслідки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)