Культурно-історичний і аналітико-синтетичний підходи
З усього різноманіття методологічних побудов щодо сутності процесу глобалізації, які має сучасна наука, особливо виділяються культурно-історичний і аналітікосінтетіческій підходи.
Прихильники культурно-історичного підходу трактують глобалізацію як масштабний соціально-історичний процес інтеграції людства. У рамках цього підходу отримали розвиток теоретичні концепції, що пояснюють нове глобальне світоустрій, які сформувалися в руслі філософії глобалізму, – концепції “відкритого суспільства” К. Поппера та “кінця історії” Ф. Фукуями, “світ-системна” концепція І. Валлерстайна, геополітична концепція С. Хантінгтона та ін.
Прихильники аналітико-синтетичного підходу вважають, що глобалізація – це сукупність глобалізаційних процесів у різних сферах суспільного життя: економічній, культурній, екологічній, військової чи політичної – в період становлення постіндустріального суспільства. Підкреслюється, що глобалізація – це виникнення нової політичної системи, яка характеризується роздержавленням міжнародних відносин, зміною складу їх суб’єктів і появою на міжнародній сцені нових, “наднаціональних” політичних акторів, насамперед ТНК. З 100 найбільш великих економічних суб’єктів на нашій планеті, наприклад, 51 є ТНК і лише 49 – країнами. Мова йде про такі ТНК, як “Coca Cola”, “Ford Motor”, “Philip Morris”, “Mitsubishi”, “General Motors”, “Toyota”. Річний оборот “General Motors” перевищує ВВП Таїланду і Норвегії, оборот “Ford” – ВВП Польщі, Греції, Малайзії.
Отже, аналіз основних аспектів процесу глобалізації показує, що цей процес абсолютно не новий і являє собою ще один етап утвердження у світі все того ж примітивного і обмеженого принципу економоцентрізма всіх сторін життя людини. Задля його панування все піддається знищенню – мораль, моральність, право, державність, культура, людина, етнічні спільності і народи, “зайві роти”, одним словом – абсолютно все.
Глобалісти-неоліберали постійно підкреслюють неминучість глобалізації, і саме в представленої ними англосаксонської моделі. Протистояння неоліберальної глобалізації оголошується заняттям принципово безглуздим. Для більш-менш безболісного входження в глобалізаційні процеси всім країнам і їхнім народам пропонувалося слідувати наступним – чисто економоцентрістскім – “рецептами”: проводити всіляку лібералізацію торгівлі і цін; здійснювати сувору фіскальну політику; дерегулювати підприємницьку діяльність; всіляко скорочувати господарську діяльність держави; приватизувати державну власність; стабілізувати фінансову систему, в першу чергу за рахунок розширення експорту; збалансувати державні бюджети, до межі скоротивши їх витратні статті, і т. д.
Цей набір вимог отримав широку популярність під назвою Вашингтонського консенсусу і зіграв вирішальну роль у розвитку світової економіки в останній чверті XX століття. За короткий термін в товарно-грошові відносини були втягнуті нові величезні райони і сфери людської діяльності, змінені пропорції і розстановка сил між країнами і корпораціями, корпораціями та країнами – суб’єктами господарювання, змінилися співвідношення між політикою та економікою, фінансами і виробництвом, конкуренцією і науково технічним прогресом. Різко зросли масштаби діяльності і господарська міць транснаціональних корпорацій і банків, світових ділових центрів. Близько половини всієї капіталізації фондових ринків світу припадає на частку 25 великих міст у різних країнах. Більше половини всіх операцій валютних ринків зосереджено в Лондоні, Нью-Йорку і Токіо. Три американських фінансових конгломерату – “Морган Стенлі”, “Меріл Лінч” і “Голдман Сакс” так чи інакше беруть участь у 4/5 всіх світових фінансових операцій по злиттю і поглинанню [133]. Подібні факти можна множити без кінця, але справа зовсім не в цьому.
Давайте будемо чесними і послідовними. У нашій цивілізації людей на планеті Земля не залишилося жодної території, жодної цивілізаційної області, де не виявлялося б це згубний безумство нашого життя і людських практик. У своїй доповіді на 36-му Всесвітньому конгресі Міжнародного інституту соціологів (IIS) в Пекіні [134] професор В. І. Добренькое (Росія) підкреслив, що на початку XXI ст. над людством більш ніж коли-небудь за його багатотисячолітню історію, встали грізні питання: куди ми йдемо? що нас чекає попереду? виживемо ми? Ситуація у всіх сферах людської життєдіяльності давно вже стала критичною. Над планетою висить дамоклів меч загрози самознищення в результаті ядерної війни, світу загрожують все більш загострюються екологічні проблеми воістину планетарного значення. Людство розірвано майнової поляризацією між країнами “золотого мільярда” і “непривілейованими” країнами, між багатим і могутнім Заходом і слабкими і бідними Сходом і Півднем. Усюди панує насильство, і його прославляє західна масова культура. Здаються непереможними злочинність, наркоманія, СНІД. Всьому людству загрожують бездуховність, деморалізація, цинізм, конформізм і культ споживацтва. Агресивність на державному рівні стає домінуючою тенденцією світового розвитку. В результаті у величезної більшості людей планети ростуть відчай, песимізм і апокаліптичні настрої. Особливо небезпечно поглиблення в безпрецедентних масштабах прірви між багатим Заходом і бідним незахідним світом, збільшення з надзвичайною швидкістю розриву між розвиненістю західних країн і відсталістю всіх незахідних країн, жорсткий диктат Заходу над усім іншим світом. Ні кого не влаштовують уніфікація національно-культурної самобутності народів планети, їх духовної ідентичності, знищення національно суверенної державності, стандартізіція і духовне спустошення особистості людини. Ліберальна глобалізація, справедливо укладає свою доповідь В. І. Добреньков, – це така драма людської історії, якою ще ніколи не бачив світ. Лібералізм, який Захід на чолі з США нав’язує народам усього світу, – набір правил, за допомогою яких США і Захід забезпечують собі панування над людством в умовах глобалізації. Ліберальний глобалізм – це політика та ідеологія домінування Заходу над незахідним людством.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)