Синтетичний апарат і апарат внутрішньоклітинного перетравлення
Найважливіший компонент клітини – цитоплазма. Вона відокремлена від зовнішнього середовища цитоплазматичноїмембраною і представлена??клітинним матриксом і зануреними в нього органоїдами і включеннями.
Клітинний матрикс являє собою внутрішнє середовище клітини і займає до 55% від її обсягу. Клітинний матрикс – напівпрозора полувязкіе рідина, що містить різні білки, полісахариди, нуклеїнові кислоти, а також різні іони.
Органела – це постійно присутні в клітці структури, спеціалізовані на виконанні певних функцій. До класифікації органоїдів в науці застосовують різні критерії. Традиційно органели клітини розглядалися і класифікувалися за ознакою їх будови, відповідно до чого поділялися на мембранні і немембранні.
У сучасній цитологічної літературі прийнята класифікація органоїдів за їх участі в процесах життєдіяльності клітини. У зв’язку з цим розрізняють синтетичний і енергетичний апарати, апарат внутрішньоклітинного перетравлення та опорно-скорочувальної апарат клітини. Кожен функціональний апарат представлений взаємопов’язаними органоїдами, що забезпечують під контролем ядра найважливіші функції клітини.
Синтетичний апарат клітини включає органели, що беруть участь у синтезі різних речовин, які надалі використовуються самою клітиною або виділяються нею в позаклітинний простір. До синтетичному апарату клітини відносять рибосоми, ендоплазматичну мережа (ЕРС) і комплекс Гольджі (рис. 9). У рослинних клітинах в цю групу органоїдів потрапляють зелені пластиди – хлоропласти, оскільки в них здійснюються процеси фотосинтезу. Синтетичний апарат клітини структурно і функціонально пов’язаний з поверхневим апаратом клітини за допомогою процесів пиноцитоза і фагоцитозу.
Рибосоми – дрібні щільні немембранні органели, що забезпечують синтез білка. Синтетично активна клітина містить кілька мільйонів рибосом. Кожна рибосома складається з двох асиметричних субодиниць – малої і великий. За формою мала субодиниця нагадує телефонну трубку, велика – ківш (див. Рис. 9).
Субодиниці утворені рибосомальної РНК (р-РНК) і особливими білками. Рибосоми можуть зустрічатися в цитоплазмі поодинці або групами, у вигляді полірібосом (або полісом).
Ендоплазматична мережа (ЕРС) – органоид, що забезпечує синтез вуглеводів, ліпідів, білків і їх переміщення всередині клітини. ЕПС має мембранне будову і складається з системи сплощені, подовжених, трубчастих і пузиреобразних елементів (див. Рис. 9). Назва ЕПС обумовлено зв’язком усіх цих елементів один з одним, утворюють в цитоплазмі безперервну мережу. Розрізняють два різновиди ЕПС: гладеньку і шорстку (гранулярную).
На поверхнях гранулярних ЕРС розташовуються рибосоми і полірібосоми, що надає їм шорсткий вигляд. На рибосомах ЕПС здійснюється синтез білка. Великі зони гранулярная ендоплазматична мережа займає в клітинах печінки, підшлункової залози, в яких інтенсивно йде синтез білка.
На поверхні трубочок, канальців, цистерн і пухирців гладкою ЕРС рибосоми відсутні. Функції гладкою ЕРС полягають у синтезі і переміщенні ліпідів, глікогену, холестерину, в накопиченні іонів Ca +. Більшість речовин, які синтезуються і накопичуються в порожнинах ЕПС, транспортуються в структури комплексу Гольджі або інші ділянки клітини, а потім можуть виводитися з неї.
Комплекс Гольджі – інший органоид синтетичного апарату клітини. (Названий по імені італійського вченого Камілла Гольджі, який відкрив в 1898 р даний органоид.) Це складно організований мембранний апарат, утворений трьома основними елементами: стопкою сплощені мішечків (цистерн), бульбашками і вакуолями (див. Рис. 9). Нові цистерни постійно синтезуються, отпочковиваясь від ЕПС, і переміщаються до структур комплексу Гояьджі.
Основні функції комплексу Гольджі – модифікація, накопичення, сортування продуктів синтезу і розпаду речовин. Упаковані в мембранні пухирці, ці речовини надходять з комплексу Гольджі в цитоплазму – одні виводяться з клітки, інші використовуються самою клітиною.
Апарат внутрішньоклітинного перетравлення. Апарат внутрішньоклітинного перетравлення являє собою систему мембранних бульбашок – лізосом і травних вакуолей. Їх вміст забезпечує розщеплення складних органічних сполук з більш прості речовини.
Лізосоми утворюються внаслідок відриву бульбашок від структур комплексу Гольджі. Їх структура і форма можуть істотно змінюватися залежно від характеру перетравного матеріалу. У лізосомах знаходяться ферменти, що розщеплюють органічні речовини. Число лізосом залежить від інтенсивності процесів життєдіяльності клітини і її фізіологічного стану. У лізосомах клітин тварин розщеплюються частинки, що потрапили туди шляхом фагоцитозу або піноцитозу. У клітинах всіх організмів, особливо в умовах голодування, за допомогою лізосом здійснюється самопереваріваніе власних компонентів клітини.
У рослинних клітинах лізосоми відіграють важливу роль у перетравлюванні інших органоїдів при утворенні пробкової тканини і деревини. У тварин лізосоми беруть участь у процесі індивідуального розвитку організмів, руйнуючи тимчасові органи ембріонів і личинок.
Травні вакуолі відіграють особливо важливу роль у житті одноклітинних тварин.
Крім постійних клітинних структур, з якими ви тільки що познайомилися, в цитоплазмі є і тимчасові компоненти – включення, утворені в результаті накопичення кліткою продуктів обміну речовин. До них відносяться: краплі жиру, гранули глікогену, зерна крохмалю, кристали неорганічних або органічних солей. Включення можуть бути представлені ферментами або гормонами (в клітинах залізистих тканин), а можуть бути і шкідливими продуктами обміну речовин, що підлягають видаленню з клітки.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)