КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА – ТУВЕ ЯНСОН – ДОЛИНА ДИВОВИЖ І ЩИРОСТІ – У КОЛІ ДОБРИХ ГЕРОЇВ

КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА

(Уривки)

Розділ перший,

У якому ідеться про те, як Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих знайшли капелюх Чарівника, як несподівано з’‎явилося п’‎ять маленьких хмаринок і як Гемуль вигадав для себе нове захоплення

У Долині Мумі-тролів настала весна. Прокинувшись після зимового сну, Мумі-троль і його друзі вирушили на прогулянку, під час якої натрапили на ошатний чорний капелюх. Порадившись, вони забрали знахідку

(…) Коли Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих піднялися на ганок, усі вже поснідали, випили каву і розбрелися хто куди.

Лише Тато Мумі-троля сидів за столом і читав газету.

– Ага, – мовив він, – ви теж прокинулися. Якась пустопорожня нині газета. Потічок зірвав греблю і знищив мурашник. Усі врятувалися. Перша весняна зозуля перелетіла понад Долиною о четвертій ранку і подалася далі на схід (то, ясна річ, добра ознака, але було би ще ліпше, якби полетіла на захід).

– Поглянь, що ми знайшли! – похвалився Мумі-троль. – Чудового чорного капелюха для тебе…

Мумі-тато прискіпливо оглянув капелюха і приміряв його перед дзеркалом у вітальні. Капелюх був трохи завеликий і налазив на очі, але загалом справляв враження.

– Мамо! – загукав Мумі-троль. – Ходи сюди! Подивись-но на Тата!

Кадр з мультфільму “Мумі-тролі” (Японія, 1969 р.)

Мама визирнула з кухонних дверей і завмерла на порозі від подиву.

– Пасує мені? – запитав Тато.

– Гарно, – відказала Мама. – Ти у ньому маєш дуже мужній вигляд. Ледь завеликий на тебе, щоправда. А так ліпше? – Тато зсунув капелюха на потилицю.

– Гм, незле, але як на мене, без капелюха у тебе значно статечніший вигляд, – мовила Мама.

Тато крутився перед дзеркалом, розглядав себе спереду, і ззаду, і з боків, урешті відставив капелюха на столик. – Твоя правда, – зітхнув він. – Не одяг красить…

– А краси тобі не забракне! – добродушно усміхнулася Мама. – Їжте більше яєць, дітоньки! Ви ж цілу зиму протрималися на самій лише глиці! – і знову зникла в кухні.

– Що з ним робити? – замислився Чмих. – Такий гарний капелюх…

– Буде нам замість кошика для сміття, – вирішив Тато Мумі-троля і з тими словами подався на другий поверх писати свої Мемуари (велику книгу, у якій розповідається про бурхливу юність Мумі-тата).

Нюхмумрик примостив капелюха на підлозі між столиком та кухонними дверима.

– Маєте нову річ, – він поблажливо усміхнувся (бо ж Нюхмумрикові не властиво обростати маєтками; йому достатньо старого костюма, що дістався йому ще при народженні (коли і де народився Нюхмумрик, нікому не відомо), а єдиною власністю, яку він дуже цінує, є губна гармонія).

– Після сніданку поглянемо, що поробляють Хропусі, – запропонував Мумі-троль.

Та перш ніж зійти у сад, він викинув яєчну шкаралупу до нового кошика для сміття, бо був (інколи) охайним Мумі-тролем.

Вітальня спорожніла.

У кутку між столиком та кухонними дверима стояв капелюх Чарівника з яєчною шкаралупою на дні. І враз сталося щось дивовижне. Яєчна шкаралупа почала перемінюватися на очах. Справа в тому, що речі, які досить довго полежали в капелюсі, міняли свою форму – на яку саме, передбачити неможливо. (…)

Яєчна шкаралупа тривалий час пролежала в капелюсі й поволі почала набувати іншої форми. Вона зберегла своє біле забарвлення, однак збільшувалася в об’‎ємі, росла, росла, ставала м’‎якою та пухнастою, а за хвилю виповнила увесь капелюх.

Урешті п’‎ять маленьких кругленьких хмаринок відірвалися від його крисів і попливли на ганок; злегка підстрибуючи на сходах, вони зависли в повітрі над самою землею. У капелюсі нічого не зосталося.

– Ото вже трам-тарарам! – отетерів від несподіванки Мумі-троль.

– Дім горить? – занепокоївся Хропусь.

Хмаринки непорушно завмерли перед ними, наче чогось чекали. Хропся сторожко простягнула лапку і торкнулася найближчої хмарки.

– Наче з вати, – мовила здивовано.

Інші теж підступилися ближче, щоб помацати хмарки.

– Схожі на подушечки, – мовив Чмих. Нюхмумрик легенько штовхнув одну з хмаринок.

У Тата від здивування аж ручка випала з лапи, він притьмом кинувся до вікна.

– Клянуся своїм хвостом! Клянуся своїм хвостом! – ото й усе, на що він спромігся.

– Ця подія стане чудовим розділом у твоїх мемуарах, – сказав Мумі-троль і скерував хмаринку до вікна кухні, гукаючи Маму.

Мама саме готувала запіканку, і їй було не до дитячих пустощів.

– Що це ти знову вигадав, любий Мумі-тролю? – мовила вона. – Обережно, не впади!

У саду Хропусь і Нюхмумрик захопилися новою забавою. Вони спрямовували свої хмаринки назустріч один одному і на повному лету зіштовхувалися. Хто впав першим, той програв. (…)

Кадр з мультфільму “Мумі-тролі” (Японія, 1969 р.)

Розділ другий,

У якому мовиться про те, як Мумі-троль перемінився на потвору і нарешті помстився Мурашиному Левові, а також про таємничу нічну мандрівку Мумі-троля та Нюхмумрика

Одного тихого теплого дня, коли над Долиною Мумі-тролів сіявся літній дощик, друзі вирішили погратися у хованки вдома. Чмих став у куток, затуливши носа лапками, і голосно полічив до десяти, а тоді подався на пошуки. Спершу він зазирнув до звичних сховків, а потім і до незвичних.

Мумі-троль лежав під столом на ганку і почувався дуже незатишно. Схованку він собі знайшов погану. Чмих неодмінно зазирне під скатертину – тут він і попадеться. Мумі-троль роззирнувся в усі боки і враз помітив чорного капелюха, якого хтось поставив у кутку на ганку. Ось чудове місце для схованки! Чмихові ніколи й на думку не спаде підняти капелюха. Мумі-троль швиденько порачкував у куток і натягнув капелюха на голову. Щоправда, той сягав йому лише до живота, але якщо скоцюрбитися і підібгати хвостика, то ніхто його не зауважить.

Мумі-троль хихотів сам до себе, прислухаючись, як Чмих один по одному познаходив усіх решту. Гемуль – хто би сумнівався! – знову, мабуть, заповз під канапу – ніколи не може вигадати ліпшого місця для сховку. А тепер усі гасали по будинку, шукаючи Мумі-троля. Мумі-троль ще довго сидів би під капелюхом, якби не злякався, що друзям набридне його шукати. Він покинув свою схованку і, визирнувши з-поза дверей, гукнув:

– Ку-ку!

Чмих ошелешено витріщився на нього, а тоді мовив щось зовсім дивне:

– Сам “ку-ку!”

– Хто це? – прошепотіла Хропся.

Решта лише похитали головами, не зводячи погляду з Мумі-троля.

Бідолашний маленький Мумі-троль! У чарівному капелюсі він перемінився на чудернацьке звірятко. Усе, що в ньому було кругленького, стало тонким, а все маленьке розрослося до неймовірних розмірів. Та найкумеднішим було те, що тільки він сам не знав, який у нього тепер вигляд.

– О, як ви здивувалися! – вигукнув Мумі-троль, невпевнено роблячи крок на своїх довгих хитких ніжках. – Ніколи не здогадаєтеся, де я був!

– А нам те й байдуже, – пхикнув Хропусь. – У тебе такий чудернацький вигляд, що хто хоч здивується.

– Дивні ви якісь, – засмутився Мумі-троль. – Певно, надто довго мене шукали… Чим займемося зараз?

– Перш за все варто було б відрекомендуватися, – стримано зауважила Хропся. – Ми ж навіть не знаємо, хто ти…

Мумі-троль вражено глянув на неї, але подумав собі, що то, напевно, нова гра, і радісно засміявся:

– Я – Король з Каліфорнії!

– А я – сестричка Хропуся, – мовила Хропся. – Це – мій брат.

– Моє ім’‎я – Чмих.

– А я – Нюхмумрик.

– Які ж бо ви нудні! – буркнув Мумі-троль. – Невже важко придумати щось цікавіше? Ходімо надвір, там уже розпогоджується.

Він подибав на ганок, решта – за ним, здивовані і розгублені.

– Хто це? – поцікавився Гемуль, котрий сидів перед будиночком і лічив тичинки соняшника.

– Король із Каліфорнії, – у голосі Хропсі вчувався сумнів.

– Оселиться у нас? – запитав Гемуль.

– Це вирішувати Мумі-тролеві, – сказав Чмих. – Дивно, куди він запропастився?

Мумі-троль розсміявся.

– Але й потішними ви буваєте іноді! Бракувало тільки влаштувати розшуки Мумі-троля! А ти його знаєш? – здивувався Нюхмумрик.

– Ще б пак! Навіть дуже добре знаю! – Мумі-троля неймовірно захопила нова гра, він аж запишався, що так гарно вписався в неї.

– Коли ти з ним познайомився? – не відступала Хропся.

– Ми народилися водночас, – Мумі-троля мало не розпирало від веселощів. – Але то лобуряка, мушу вам сказати! Може вщент розтрощити порядний дім!

– Не смій таке казати про Мумі-троля! – обурилася Хропся. – Він найліпший Мумі-троль у світі, і ми його страшенно любимо!

– Справді? – уже не мав стриму Мумі-троль. – А я гадав, що він справжній пройда!

Хропся розплакалася на такі слова.

– Забирайся геть! – у голосі Хропуся забриніла погроза. – Бо дістанеш прочухана!

– Овва, – розгубився Мумі-троль. – Це ж тільки забава! Насправді мені дуже приємно, що ви так мене любите!

– Хто б тебе любив! – розлютився Чмих. – Женіть його! Женіть у шию того потворного короля, який ображає нашого Мумі-троля!

І вони гуртом наскочили на бідолашного Мумі-троля. Той так розгубився, що й не думав оборонятися, а коли сам розсердився не на жарт, було вже надто пізно: він опинився на землі під клубком тіл, який верещав, горлав та гамселив на всі боки лапами і хвостами.

На галас вийшла з хати Мумі-мама.

– Діти, що тут відбувається? – вигукнула вона. – Негайно припиніть колотнечу!

– Вони гамселять Короля з Каліфорнії, – крізь сльози пояснила Хропся. – Хай знає!

Мумі-троль вибрався з-під купи нападників, пошарпаний і лютий.

– Мамо! – скрикнув він. – Вони перші почали бійку! Троє проти одного – це ж несправедливо!

– Визнаю, дійсно, несправедливо, – погодилася Мама. – Але ти, напевно, їх під’‎юджував? Хто ти, до речі, крихітко?

– Не хочу більше цієї безглуздої гри! – мало не плакав Мумі – троль. – Ви анітрохи не дотепні! Я – Мумі-троль, а на сходах стоїть моя Мама! І досить уже…

– Який же ти Мумі-троль, – зневажливо пирхнула Хропся. – У Мумі-троля гарні маленькі вушка, а твої, глянь, які лапаті!

Мумі-троль у відчаї схопився за голову і намацав велетенські пожмакані вуха.

– Але ж я – Мумі-троль! – розпачливо заволав він. – Чому ви мені не вірите?

– У Мумі-троля маленький зграбний хвостик, а твій – наче щітка! – наполягав Хропусь.

О горе! Мумі-троль тремтячими лапками обхопив хвоста.

– Очиська в тебе, мов тарілки! – додав Чмих. – У Мумі-троля очка маленькі й добрі!

– Саме так! – потвердив Нюхмумрик.

– Ти самозванець! – зробив висновок Гемуль.

– Невже ніхто мені не вірить?! – сказав Мумі-троль. – Придивися до мене уважніше, мамо! Ти ж повинна впізнати своє рідне дитя!

Мумі-мама глянула пильніше. Вона довго вдивлялася в його налякані, завбільшки з тарелі очиці і врешті спокійно мовила:

– Так, ти – Мумі-троль.

Тієї ж миті Мумі-троль почав перемінюватися. Очі, вуха і хвіст зменшилися, носик видовжився, а животик округлився. Невдовзі перед друзями в усій своїй красі постав колишній Мумі-троль.

– Ходи-но, я тебе пригорну! – розпростерла обійми Мумі-мама. – Свого рідного маленького Мумі-троля я впізнаю завжди! (…)

Розмірковуючи, звідки взялися чари, друзі припустили, що в усьому винен капелю, і вирішили його ще раз випробувати. За піддослідного для проведення експерименту було обрано Мурашиного Лева – небезпечного ворога Мумі-тролів. Колись він навіть затягнув Мумі-маму до вирви й засипав їй очі піском. Отож Мумі-троль і Хропусь, прихопивши із собою великого слоїка, вирушили на берег моря, де сподівалися знайти Мураши.

Невдовзі Хропусь натрапив на велику вирву і на мигах підкликав Мумі-троля.

– Він тут! – зашепотів Хропусь. – Та як його заманити до слоїка?

– Дай-но я спробую, – так само пошепки відповів Мумі-троль.

Трохи віддалік він прикопав слоїк у пісок горловиною догори і голосно крикнув:

– Слабаки ті мурашині леви!

Він подав знак Хропусеві, вони обидва завмерли над вирвою в очікуванні. Пісок заворушився, але ніхто не з’‎явився на поверхні.

– Страшенні слабаки! – повторив Мумі-троль. – Уявляєш, щоб заритися в пісок, їм і кількох годин забракне!

– Проте… – засумнівався Хропусь.

– Так-так! – Мумі-троль з усієї сили подавав йому знаки вухами. – Кількох годин!

Тієї ж миті з піску виткнулася жахлива голова з вибалушеними очима.

– Хто тут сказав “слабак?” – засичав Мурашиний Лев.

Я закопуюся за три секунди, не більше і не менше!

– То покажи нам, який ти спритний. Тоді, може, й повіримо! – під’‎юджував його Мумі-троль.

– Я вас піском засиплю! – гнівно пригрозив Мурашиний Лев. – Затягну до нори і з’‎їм!

– Ні-ні, не треба! – злякався Хропусь. – Ліпше покажи, як зумієш закопатися задом наперед за три секунди!

– Ось тут, нагорі, – Мумі-троль показав на місце, де він заховав слоїка. – Щоб ми ліпше бачили!

– Ще тільки бракувало демонструвати свою вправність перед шмаркачами! – погордливо пирхнув Мурашиний Лев.

Та все ж не зміг утриматися від спокуси довести, який він сильний та прудкий. Зневажливо форкаючи, Мурашиний Лев виліз із вирви і зверхньо поцікавився:

– То де мені закопатися?

– Ось тут, – тицьнув лапкою Мумі-троль. Мурашиний Лев пересмикнув плечима і страхітливо настовбурчив гриву.

– Ну, начувайтеся! – рикнув він. – Зараз я закопаюся у пісок, та коли повернуся, то з’‎їм вас! Раз, два, три!

Обертаючись, мов пропелер, Мурашиний Лев задом увігнався в пісок саме над схованим слоїком. Він був такий розлючений, що вся справа й справді зайняла три секунди, а може, навіть лише дві з половиною.

– Покришку! Хутко! – заволав Мумі-троль. Вони відгорнули пісок і міцно закрутили покришку на слоїку. Потім спільними зусиллями вийняли слоїк з піску і покотили додому. Мурашиний Лев горланив і погрожував, але його голос заглушував пісок.

– Страх який лютий, – мовив Хропусь. – Я навіть не наважуюся думати, що станеться, коли він вирветься на волю!

– Зараз не вирветься, – заспокоїв його Мумі-троль. – А потім капелюх, сподіваюся, перетворить його на якусь потвору!

Повернувшись додому, Мумі-троль скликав усіх друзів трьома довгими посвистами в лапу (що означало: трапилося щось нечуване!). Усі вмить збіглися з усіх усюдів і стали гуртом над слоїком.

– Що там? – запитав Чмих.

– Мурашиний Лев, – гордо відказав Мумі-троль. – Справжній лютий-прелютий Мурашиний Лев. Ми його упіймали!

– Які ви відважні! – захоплено вигукнула Хропся.

– А тепер запхаємо його до капелюха, – повідомив Хропусь.

– Хай стане такою ж потворою, як я, – додав Мумі-троль.

– Не галасуйте, а розтлумачте до пуття, що тут відбувається, – благальним голосом попросив Гемуль.

– Я перемінився на страхопуда, бо заховався у капелюсі, – пояснив Мумі-троль. – Ми дійшли такого висновку шляхом логічних міркувань. Настав час провести експеримент і подивитися, чи й Мурашиний Лев змінить свою подобу в капелюсі.

– Але ж нікому не відомо, на кого він обернеться! Ану ж стане ще страшнішим за Мурашиного Лева й усіх нас поїсть! – отетерів Чмих.

На якусь мить усі завмерли в тривожній мовчанці, дивлячись на слоїк та прислухаючись до звуків, які долинали звідти.

– Ой, ой! – налякало зойкнула Хропся й знебарвилася1.

– Ми заховаємося під столом, доки відбуватиметься перетворення, а зверху притиснемо капелюха грубою книжкою, – запропонував Нюхмумрик. – Експериментів без ризику не буває! Кидайте його до капелюха!

Чмих шмигнув під стіл. Мумі-троль, Нюхмумрик і Гемуль тримали слоїка над капелюхом, а Хропся обережно відкручувала покришку. У куряві піску Мурашиний Лев упав до капелюха, а Хропусь блискавично прикрив його словником чужомовних слів. Потім усі шугонули під стіл і заховалися там.

Спершу нічого не відбувалося. Друзі визирали з-під скатертини в напруженому очікуванні. Нічогісінько.

– То все пусті вигадки, – вирішив Чмих. Однак тієї ж миті Словник чужомовних слів почав морщитися. Чмих від надмірного хвилювання вгриз Гемуля за палець.

– Обережно! – роззлостився Гемуль. – Ти вкусив мене за палець!

– Ой, вибач! Я думав, що то мій!

Словник морщився все дужче. Сторінки стали схожими на зів’‎яле листя. З-поміж них виповзали чужомовні слова і розбрідалися по долівці.

– От трам-тарарам! – вражено скрикнув Мумі-троль.

Та чари ще не закінчилися. З крисів капелюха закапотіло, потім задзюркотіло, і враз потоки води потекли на килимок; чужомовним словам довелось рятуватися, дряпаючись на стіни.

– Мурашиний Лев став водою, – мовив… Нюхмумрик.

1 Хропусі від хвилювання часто міняють своє забарвлення. (Прим, авторки).

Т. Янсон. Ілюстрація до казки “Капелюх Чарівника”

– Я гадаю, це був пісок, – прошепотів Хропусь. – Мурашиний Лев скоро з’‎явиться.

Напруга зростала і ставала нестерпною. Хропся заховалася в обіймах Мумі-троля, а Чмих тихенько скімлив від страху. І раптом з капелюха виліз… крихітний їжачок, такий крихітний, якого собі тільки можна уявити, скуйовджений і цілком мокрий; він понюшку вав повітря й закліпав очками.

Кілька секунд панувала мертва тиша. Враз її порушив регіт Нюхмумрика, не встиг він відхекатися, як за ним й інші лягли покотом від сміху; вони галасували, штурхали один одного під боки, і радості їхній не було меж.

Лише Гемуль не поділяв їхніх веселощів. Він з подивом дивився на своїх друзів:

– Збагнути не можу, чому ви стільки галасу здіймаєте з приводу речей звичайних і очевидних! Ми ж наперед знали, що Мурашиний Лев переміниться!

Тим часом крихітний їжачок урочисто і ледь засмучено по-чеберяв до дверей і далі до сходів. Вода перестала литися, а на ганку утворилося справжнє озеро. Стелю густо обліпили чужомовні слова.

Коли про подію розповіли Мамі й Татові Мумі-троля, вони поставилися до цього дуже серйозно і вирішили, що чарівного капелюха необхідно позбутися.

Його обережно покотили до річки і скинули у воду.

– То он звідки взялися хмаринки і всілякі потвори, – здогадалася Мама Мумі-троля, дивлячись услід капелюхові, який відносила ріка.

– Хмаринки були дуже гарні, – з жалем озвався Мумі-троль. – Хай би ще поверталися…

– І потоки води, й іноземні слова… – нагадала йому Мама. – Погляньте, що сталося з ганком! Як мені тепер позбутися отої чужомовної комашні, яка заполонила увесь будинок? Годі й кроку ступити! Суцільний безлад!

– І все ж хмаринки були гарні, – вперто наполягав на своєму Мумі-троль. (…)

Розділ п’ятий,

У якому розповідається про Королівський Рубін, про те, як рибалив Хропусь, та про загибель Мамелюка, а також про те, як будиночок Мумі-тролів перетворився на джунглі

Наприкінці липня в Долині Мумі-тролів було дуже спекотно. Мама Мумі-троля запропонувала дітям перебратися до печери, а сама разом з Татом залишилася вдома. У печері Нюхмумрик узявся розповідати “страшну історію”, яку він почув від сороки.

– Слухайте! (…) На краю світу стоїть височенна гора. Така височенна, що аж паморочиться в голові, чорна як сажа і гладенька мов шовк. Вона стрімко уривається у бездонне провалля, а хмари стеляться біля її підніжжя. На самому вершечку гори височить дім Чарівника. Ось такий, – і Нюхмумрик намалював на піску палац Чарівника.

– А чому без вікон? – запитав Чмих.

– Немає там ні вікон, ні дверей, бо Чарівник завжди прилітає додому по повітрю верхи на чорній пантері. Ночами він літає світом і збирає рубіни.

– Що ти кажеш?! – нашорошив вуха Чмих. – Рубіни! А звідки він їх бере?

– Чарівник може обернутися на будь-кого. Йому завиграшки просотатися під землю чи опуститися на морське дно, де лежать приховані скарби.

– І що він робить з тою купою коштовного каміння? – заздрісно запитав Чмих.

– Нічого. Лише колекціонує. Як наш Гемуль рослини.

– Ти щось казав? – зірвався спросоння Гемуль.

– Я саме розповідав, що рубінів у Чарівника не злічити, – пояснив Нюхмумрик. – Одні лежать великими купами, інші – вправлені у стіни й світяться, наче очі диких звірів. Дім Чарівника не має даху, тож хмари, котрі пропливають над ним, забарвлюються в криваво-червоний колір. Очі Чарівника теж червоно виблискують у темряві.

– Я починаю боятися, – озвався Гемуль. – Не квапся, розповідай поволі, будь ласка!

– Напевно, щасливий отой Чарівник! – зітхнув Чмих.

– Зовсім ні! – заперечив Нюхмумрик. – І не буде щасливим, доки не знайде Королівський Рубін, майже такий завбільшки, як голова чорної пантери. Він палахкотить, немов живе полум’‎я.’ Чарівник розшукував його по всіх планетах, навіть на Нептуна залітав, але так ніде й не знайшов. Зараз подався на Місяць, має намір обнишпорити кратери, тільки надії мало… У глибині душі Чарівник здогадується, що Королівський Рубін знаходиться на Сонці, та як туди дістатися? Він робив спроби вже не раз, однак там надто гаряче. Оце й розповіла мені якось сорока.

– Гарна байка, – похвалив Хропусь. – Дай мені, будь ласка, ще одне марципанове порося.

– Це не байка. Усе розказане – правда, – сказав, помовчавши якусь хвилю, Нюхмумрик.

– Я ні на мить не засумнівався! – випалив Чмих. – Надто коли йшлося про коштовне каміння!

– Як можна пересвідчитися, чи Чарівник існує насправді? – недовірливо зронив Хропусь.

– Я його бачив на власні очі, – мовив Нюхмумрик, припалюючи люльку. – Його самого і пантеру на самотньому острові гатіфнатів. Вони летіли серед хмар у самий розпал грози.

– А ти нічого про це не сказав! – мало не образився Мумі-троль.

Нюхмумрик лише здвигнув плечима.

– Люблю таємниці… До речі, сорока ще казала, що Чарівник мав високого чорного капелюха!

– Неймовірно! – скрикнув Мумі-троль.

– То, напевно, він! – похолола Хропся. (…)

– А якщо він повернеться за ним? – не на жарт занепокоївся Хропусь. – Я нізащо не відважуся глянути в його червоні очі.

– Чарівник ще на Місяці, – спробував заспокоїти його Мумі-троль. – Туди далека дорога.

– Неблизька, – потвердив Нюхмумрик. – А ще чимало часу заберуть пошуки Рубіна в кратерах.

На довший час запала тривожна мовчанка. Кожному з голови не йшов чорний капелюх, що стояв удома на комоді перед дзеркалом.

– Додайте трохи світла, – попрохав Чмих.

– Чули? – злякано прошепотіла Хропся. – Там, надворі…

Усі втупилися поглядами в чорний отвір входу до печери

Й прислухалися. Тихі-тихі, м’‎які кроки, – може, крадеться пантера?

– Це дощ! – здогадався Мумі-троль. – Нарешті пішов дощ! Тепер можна трішки й поспати…

Усі повмощувалися у свої ямки, загорнувшись у ковдри. Мумі-троль загасив лампу і під тихе шемрання дощу поринув у сон. (…)

Переклад Наталі Іваничук

Запитання і завдання до прочитаних уривків

1. Перекажіть зміст епізодів твору, які вам найбільше сподобалися. Що надає їм казкового характеру?

2. У чому полягала чарівна сила знайденого героями капелюха?

3. Як Мумі-троль на собі зазнав чарів капелюха? Що він пережив під час цієї пригоди? Прочитайте відповідні рядки тексту. Завдяки чому вдалося розвіяти чари?

4. Як герої упіймали Мурашиного Лева? Що відбувалося з капелюхом після того, як до нього потрапив цей звір? У кого перекинувся Мурашиний Лев? Що, на вашу думку, може означати таке перетворення?

5. Перекажіть історію про Чарівника. Що відчували друзі, слухаючи розповідь Нюхмумрика? Чим можна пояснити їхні почуття?

6. Опишіть життя мешканців казкової Долини. Схарактеризуйте стосунки між ними.

7. Подискутуйте! Чи можна назвати Мумі-троля та його друзів сміливцями?

8. Пофантазуйте! Як, на вашу думку, розгортатиметься сюжет казки далі?

ЛІТЕРАТУРНИЙ НАВІГАТОР

Бажаєте ознайомитися з літературними казками XX ст.? Скористайтеся “Літературним навігатором”. Він порадить кілька найцікавіших творів з доробку вже відомої вам Туве Янсон та інших відомих письменників.

Книжка за книжкою

“Капелюх Чарівника” – лише одна з казок про Мумі-тролів та їхніх друзів. Інші, не менш захопливі пригоди цих чудернацьких істот Янсон описала у творах “Маленькі тролі і велика повінь”, “Комета прилітає”, “Мемуари Тата Мумі-троля”, “Небезпечне літо”, “Зима-чарівниця”, “Невидиме дитятко”, “Тато і море”, “Наприкінці листопада”. Ви можете продовжити знайомство з веселим товариством, прочитавши, наприклад, казки “Комета прилітає” та “Зима-чарівниця”.

“Комета прилітає”. Долиною Мумі-тролів поширилася страшна звістка: до Землі наближається комета й невдовзі настане “кінець світу”. Подейкують, ніби вона має впасти саме на Долину Мумі-тролів і знищити все живе. Аби перевірити правдивість цих чуток, налякані Мумі-троль і Чмих на плоту вирушають до обсерваторії1.

Дорогою вони знайомляться з Нюхмумриком, який постійно мандрує, не має власної оселі й скрізь почувається як удома.

Нюхмумрик залюбки приєднується до двох друзів. Не без пригод герої дістаються обсерваторії і розмовляють з астрономом, який вирахував приліт комети. Та передбачити наслідків цієї події вчений не може. Тривога в душі Мумі-троля зростає. Він хоче якомога швидше повернутися, щоб у лиху годину бути поруч із родиною. Проте зворотний шлях виявляється ще важчим…

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Хто приніс у Долину Мумі-тролів звістку про близький “кінець світу”? Як сприйняли мешканці будинку Мумі-тролів цю новину?

2. Розкажіть про найцікавіші, на вашу думку, пригоди, пережиті Мумі-тролем, Чмихом і Нюхмумриком під час подорожі.

3. Як Мумі-троль познайомився з Хропсею та її братом Хропусем? Які риси характеру Мумі-троля розкрилися в його стосунках з Хропсею?

4. Як Мумі-троль, його родина та друзі рятувалися від комети? Які душевні властивості допомогли їм пережити небезпеку?

“Зима-чарівниця”. Напередодні зими Мумі-тролі впадають у сплячку, яка триває аж до весни. Саме так зазвичай робив і маленький Мумі-троль. Проте одного разу посеред зими він несподівано прокинувся. Усі інші в будиночку спочивали. Мумі-троль почувався таким самотнім і невпевненим! Та невдовзі він помітив, що в помешканні господарюють таємничі істоти. До того ж скута морозом і запорошена снігом Долина видалася йому зовсім не схожою на ту, до якої він звик. Довкола відбувалися маленькі й великі дива, тож Мумі-троль хоробро вирушив назустріч пригодам…

1 Обсерваторія – наукова установа, яка веде астрономічні та географічні спостереження й дослідження.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Чим зимове життя в Долині та будиночку Мумі-тролів відрізнялося від того, до якого звик Мумі-троль?

2. Складіть перелік “зимових” знайомих і друзів Мумі-троля. Навпроти кожного імені запишіть стислу характеристику персонажа. Оберіть трьох героїв зі складеного переліку й розкажіть, чого вони навчили Мумі-троля.

3. Які сумні явища зимового життя відкрив для себе Мумі-троль?

4. Кому зі своїх нових знайомих Мумі-троль допоміг?

Нове знайомство

З творами класика дитячої літератури XX ст. Роальда Дала (1916-1990) українські читачі познайомилися нещодавно. А от за кордоном його книжки популярні вже близько півстоліття.

Народився майбутній письменник в сім’‎ї норвежців, що мешкала в Уельсі. Мати часто розповідала своїм чотирьом дітям норвезькі казки про тролів та інших надприродних істот. Дещо з тих оповідок Дал згодом переніс у свої книжки.

Час навчання в школах, які Роальд мусив кілька разів змінювати, став не найщасливішим у його житті. Юнак робив неабиякі успіхи у фотографуванні, захоплювався літературою, спортом (був капітаном шкільної футбольної команди), а от з навчанням у нього не складалося. Не вдовзі після випуску Роальд влаштувався на роботу до нафтової компанії “Шелл” і перебрався до Африки.

Від початку Другої світової війни Дал служив у британському повітряному флоті, брав участь у боях з німецькими винищувачами. Однак через поранення під час аварії літака він мусив залишити авіацію і 1942 р. обійняв дипломатичну посаду у Вашингтоні. Саме там Дал оприлюднив свої перші твори. Вони були адресовані дорослим читачам і розповідали про війну.

У 1960 р. Дал оселився в Англії й почав писати для дітей. Так з’‎явилися “Джеймс і гігантський персик” (1961), “Чарлі і шоколадна фабрика” (1964), “Незрівнянний містер Лис” (1970), “Велетенський крокодил” (1978), “Відьми” (1983), “Матильда” (1988) та інші твори. Загалом Дал є автором сімнадцяти дитячих книжок, яким, власне, й завдячує світовим визнанням.

Книжкове частування

Однією з найвідоміших книжок Дала є казка “Чарлі і шоколадна фабрика”, за сюжетом якої знято два кінофільми.

Головний герой твору – хлопчик Чарлі Бакет. Разом з батьком, мамою, двома дідусями й двома бабусями він мешкав у двох кімнатках дерев’‎яної хатинки на околиці великого міста. Заробітків батька, який працював на фабриці зубної пасти, вистачало лише на те, щоб родина могла сяк-так прогодуватися.

Завжди напівголодний Чарлі понад усе полюбляв ласувати шоколадом. Одначе така нагода випадала хлопчикові тільки раз на рік, коли в день народження йому дарували невеличку шоколадну плиточку. Чарлі примудрявся їсти її крихітними шматочками, розтягуючи задоволення на місяць. А потім знову чекав наступного свята.

Найсумнішим було те, ще неподалік від хатинки Бакетів розміщувалася найвідоміша у світі шоколадна фабрика. Про неї та її власника, містера Віллі Вонку, якого останні десять років ніхто не бачив, розповідали неймовірні історії. Слухаючи ті оповідки, Чарлі відчайдушно мріяв потрапити на загадкову фабрику. Та її таємниці надійно оберігала зачинена брама. Аж ось Віллі Вонка дав у міській газеті оголошення, яке перевернуло життя хлопчини…

Цитата

Я, Віллі Вонка, вирішив дозволити цього року відвідати мою фабрику п’‎ятьом дітям. Майте на увазі – тільки п’‎ятьом і не більше. Цих п’‎ятьох щасливців я скрізь водитиму особисто і дозволю їм побачити всі фабричні таємниці та чари. Наприкінці екскурсії всі вони як спеціальний дарунок отримають стільки шоколадок і цукерок, що їм вистачить на все життя! Отож шукайте Золоті квитки! П’‎ять Золотих квитків було надруковано на золотому папері й заховано під звичайнісінькими обгортками п’‎яти звичайнісіньких шоколадних батончиків. Ці п’‎ять батончиків можуть опинитися де завгодно – у будь-якій крамничці на будь-якій вуличці у будь-якому місті будь-якої країни світу – на будь-якому прилавку, де продають цукерки “Вонка”. А п’‎ятеро щасливців, які знайдуть ці п’‎ять Золотих квитків, стануть єдиними особами, яким дозволять відвідати мою фабрику і побачити, яка вона тепер зсередини! Успіхів вам усім і успішного полювання!

Переклад Віктора Морозова за редакцією Олекси Негребецького та Івана Малковича

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Як жила родина Чарлі? Чи була вона дружною? Доведіть свою думку подробицями з тексту.

2. Якими змальовували Віллі Вонку та його фабрику розповіді, почуті Чарлі вдома?

3. Що цікавого Чарлі побачив на фабриці? Як він сприймав те, що йому там показували?

4. Чому саме Чарлі отримав особливий приз від Віллі Вонки? Доведіть свою думку.

Нове знайомство

Популярний автор книжок для дітей Пауль Маар народився 13 грудня 1937 р. в німецькому містечку Швайнфурті. Ще дитиною письменник втратив матір. Відтак його вихованням опікувалася мачуха.

Під час Другої світової війни, коли батько Пауля пішов на фронт, мачуха перевезла хлопця до своїх рідних, що жили в іншій частині Німеччини.

Її батько часто розповідав відвідувачам своєї корчми різноманітні історії “з продовженням”. Саме ті оповідки збудили в юного Пауля потяг до читання й стали першим поштовхом до його майбутньої письменницької творчості.

Невдовзі з війни повернувся Маар – старший і забрав родину до себе.

Книжок він не любив, тому всіляко перешкоджав літературним захопленням сина. Однак Пауль не відмовився від улюбленого заняття, хіба що призвичаївся читати так, щоб не потрапляти батькові на очі.

Під час навчання в гімназії хлопець виявив малярські й літературні здібності. Згодом він вступив до Державної академії образотворчих мистецтв у Штутгарті. Уже за студентських років Пауль підробляв оформлювачем сцени й фотографом у театрі.

Отримавши диплом, Маар шість років працював учителем малювання. А з часом повністю присвятив себе літературній творчості. Нині Пауль Маар є автором близько п’‎ятдесяти книжок і тридцяти сценаріїв телепередач для дітей. Чимало його творів перекладено різними мовами. Деякі з них було успішно екранізовано. Творчість письменника відзначено багатьма преміями, що засвідчують його талант і майстерність.

Книжкове частування

Особливо цікава серія казок Маара про Суботика – фантастичну істоту, яка щосуботи навідується до самотнього пана Пляшкера й наповнює його одноманітне життя яскравими пригодами. У Суботика дивна зовнішність. Він невисокий на зріст, має руде волосся, маленький хоботок, що скидається на п’‎ятачок, а його шкіра вкрита синіми “цятками бажань”. Кожна з тих цяток може виконати будь-яке бажання, але здійснивши його, зникає.

У книжці “Що не день, то субота” йдеться про те, як сором’‎язливий і боязкий пан Пляшкер познайомився із Суботиком. Маленький бешкетник перевернув догори дригом звичне життя свого приятеля, навчив його мріяти. Суботик навіть подарував панові Пляшкеру чарівну машину для здійснення бажань. Про пригоди пана Пляшкера автор розповів у книжці “Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу”.

Цитата

Пан Пляшкер став перед машиною, надавив на важіль і сказав:

– Я хочу автомобіль!

– Обережно! – закричав Суботик і щосили шарпонув пана Пляшкера геть від машини.

– Що? Чого? – злякано залементував той, перелетівши під стіну. Та враз він збагнув, від чого остерігав Суботик. Просто серед кімнати раптом з’‎явилося велике червоне авто, затиснуте між шафою та ліжком. Стіл тепер стояв косо-криво, а один стілець, що потрапив під авто, лежав розчавлений і скидався на цимбали. Ліве заднє колесо автомобіля перебувало на відстані кількох міліметрів від пальців ніг пана Пляшкера.

– О Господи, ну та й придумали ви бажання! – дорікнув Суботик. – Якби я не допильнував, то були б ми… під автомобілем!

Пан Пляшкер помалу оговтався від переляку.

– Клята машина бажань! Могла ж поставити авто й перед будинком, як годиться, – сказав він.

– Та ви ж не висловили такого бажання, – зауважив Суботик. – Я ось думаю, як ви виведете свій автомобіль з будинку?

– Як? Та вже ж не як – за допомогою машини здійснення бажань. Правильно? Може, цього разу дужче поталанить: я хочу, щоб усі меблі стояли в моїй кімнаті цілі й на своїх місцях, а цей автомобіль – надворі перед будинком!

– Він уже надворі, – повідомив Суботик, виглянувши у вікно.

Переклад Євгенії Горевої

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Як і для чого пан Пляшкер використовував сині цятки Суботика? Чи мав він рацію, витрачаючи їх на кожну забаганку? Обгрунтуйте свою думку конкретними прикладами з тексту й власними міркуваннями.

2. З якими труднощами стикнувся пан Пляшкер, коли чарівна машина почала виконувати його бажання? Чим ці труднощі були спричинені?

3. Чого навчають пана Пляшкера пригоди, які він переживає завдяки машині бажань?

4. Назвіть риси характеру Суботика. Що споріднює його з відомими вам казковими героями? А чим цей персонаж від них відрізняється?

У СВІТІ МИСТЕЦТВА

ПРОДОВЖЕННЯ ПРИГОД УЛЮБЛЕНИХ ГЕРОЇВ

Першим ілюстратором “Аліси в Країні Див” був сам Льюїс Керролл. Він підготував тридцять вісім аматорських малюнків. Однак для професійного оформлення першого видання книжки було запрошено художника Джона Тенніела. У творчій співпраці з автором Тенніел намалював сорок дві чорно-білі ілюстрації, які нині вважаються класичними.

Дж. Тенніел. Ілюстрації до першого видання казки “Аліса в Країні Див”

Після гучного успіху казки “Капелюх Чарівника” Туве Янсон отримала пропозицію створити серію коміксів1 про Мумі-тролів. Після кількох років натхненної праці величезні наклади її коміксів розійшлися світом. Однак Янсон дедалі гостріше відчувала втому й нестачу часу для літературної творчості. Тоді роботу над проектом узяв на себе один з її братів.

Звісно, про пригоди знаменитих персонажів Янсон найліпше дізнаватися з її книжок. А втім, “Мумі-комікси” є важливою складовою казкового Мумі-світу, який, крім літературних творів, охоплює присвячені Мумі-тематиці парки, музеї, екранізації, іграшки, різноманітні сувеніри та численні зображення.

Т. Янсон. Комікси до пригод Мумі-тролів

1. Перегляньте вміщені в підручнику ілюстрації Тенніела до казки “Аліса в Країні Див”. Які епізоди твору зобразив художник? Якою постає на його ілюстраціях головна героїня твору? Опишіть її.

2. Розгляньте комікси Янсон. Порівняйте їх з малюнками письменниці, вміщеними на с. 229, 239. Поясніть, чим комікси відрізняються від ілюстрацій.

На хвилі величезної популярності певних художніх творів нерідко виникають їхні “продовження”, написані іншими літераторами, а іноді й читачами-прихильниками. Наприклад, низка таких продовжень з’‎явилася невдовзі після публікації казок Керролла про Алісу. То були і звичайні наслідування оригіналу, і яскраві пародії на нього.

Серію літературних продовжень знаменитої “Полліанни” було створено після смерті її авторки трьома письменницями:

1 Комікс – серія малюнків, які супроводжуються коротким текстом і пов’‎язані між собою спільним сюжетом.

Вірджинією Моффат, Харрієт Сміт та Елізабет Бортон. Ця серія отримала назву “Радісні книжки Полліанни”.

А Туве Янсон ще за життя дозволила іншим авторам писати нові казки про своїх Мумі-тролів. Нині у Фінляндії та Швеції понад десять таких письменників. Найуспішнішим серед них вважається Харальд Сонессон. Так само, як і Янсон, він власноруч ілюструє свої історії про мешканців казкової Долини.

1. Продовження якого зі згаданих творів ви б хотіли прочитати? Чому?

2. До якої з вивчених літературних казок ви хотіли б написати продовження? Про що в ньому йшлося б?

Пригоди Аліси, Полліанни, Тома Сойєра та Мумі-тролів продовжуються на кіноекрані. Безперечним рекордсменом у цьому переліку є Аліса: їй присвячено близько сорока найрізноманітніших кінострічок!

Неодноразово було екранізовано повість “Полліанна”. За період від 1920 р., коли вийшов однойменний німий фільм, до 2008 р., коли з’‎явилася остання на сьогодні кіноверсія, було знято вісім стрічок. Зокрема, мюзикл, телесеріал, а також мультиплікаційний фільм.

“Пригоди Тома Сойєра” теж мають свої екранні версії. Перша кольорова екранізація цього твору з’‎явилася 1938 р. в США (режисери Норман Торог, Джордж К’‎юкор). У ній збережено найважливіші епізоди повісті й вдало відтворено картини повсякденного життя Америки часів Марка Твена. Водночас у фільмі є деякі відхилення від сюжету, які підкреслюють напруження окремих сцен або додають нові комічні подробиці. Наприклад, у героя на екрані влучають то білилом, то томатами, то тортом. Такі деталі – типові для кінокомедій 30-х років XX ст., але надто прості для гумористичного таланту Марка Твена – дещо знижують художній рівень кінострічки. І все ж, вона вважається однією з найвдаліших екранізацій повісті, оскільки передає дух пригод Тома Сойєра.

Кадр з кінофільму “Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна” (режисер С. Говорухін, 1981 р.)

Помітним явищем у кіномистецтві став художній фільм про Тома Сойера й Гека Фінна, знятий 1981 р. на Одеській кіностудії режисером Станіславом Говорухіним. У ньому передано атмосферу безтурботного дитинства. Водночас юні герої фільму не лише зазнають різноманітних пригод, а й навчаються дружити, співчувати, бути відданими та мужніми. Цікаво, що цю стрічку почасти було знято на території України, зокрема в Херсонській області та в Одесі.

1. Перегляньте одну з кінострічок про Тома Сойера й висловте свою думку щодо неї.

2. Які епізоди книжки про Тома Сойера ви обов’‎язково обрали б для власної екранізації?

Запитання і завдання для компетентних читачів

1. Хто з персонажів літературних казок, уміщених у підручнику, потрапляє до підземного світу й зазнає там незвичайних пригод?

2. Назвіть письменницю, яка вигадала Долину Мумі-тролів.

3. Яких літературних героїв згадано у вірші “Книжки в обкладинках червоних”? З яким почуттям пише про них поетеса?

4. Яких героїв називають головними, а яких – другорядними? Наведіть відповідні приклади.

5. Яку чарівну силу мав капелюх, знайдений Мумі-тролями в казці “Капелюх Чарівника”?

6. Які природні закони скасовуються у таких роздумах Аліси: “Ото буде кумедно – вигулькнути серед людей, що ходять униз головою! Антипадки, чи як їх там…”1?

7. Завдяки чому Мумі-тролю та його друзям вдається долати труднощі й небезпеки? Обгрунтуйте відповідь прикладами з прочитаних уривків твору.

8. З якими веселими нісенітницями стикається Аліса в Країні Див? Які усталені уявлення героїні руйнують ці нісенітниці?

9. Подискутуйте! Чим світ, до якого потрапляє героїня казки “Аліса в Країні Див”, відрізняється від реального?

10. Чи можна вважати казкову Долину Мумі-тролів щасливою країною?

11. Групова робота. Завдання для першої групи. Підготуйте інсценізації епізодів з казок “Аліса в Країні Див”, “Капелюх Чарівника” та “Машина для здійснення бажань…” (по одному з казки). Завдання для другої групи. Підготуйте “Літературний путівник” до казок “Аліса в Країні Див” та “Капелюх Чарівника”. Укажіть у ньому країни, у яких відбувається казкова дія, найважливіших персонажів і найцікавіші, на ваш погляд, епізоди.

Завдання для третьої групи. Пофантазуйте! Уявіть, що в книжці переплуталися сторінки, внаслідок чого до казки “Аліса в Країні Див” потрапили деякі епізоди з “Капелюха Чарівника”. Як могли б перебігати події у такому “переплутаному” сюжеті? Складіть його план.

12. Мандруємо Інтернетом. Знайдіть в Інтернеті цікаві відомості про одного з авторів книжок, запропонованих для самостійного читання, – Т. Янсон, Р. Дала або П. Маара (за вибором) – і підготуйте мультимедійну презентацію про його творчість.

Теми письмових робіт

1. “Алісині відкриття в Країні Див”.

2. “Чудовий світ Мумі-тролів”.

3. “Мої улюблені книжки”.

(2 votes, average: 2.50 out of 5)