Століття – в зачарованому колі – Iгор Римарук

Століття – в зачарованому колі,

Немов у скриньці втомлений вертеп…

Там, де розсипав Бог насіння волі,

Розкинув руки захмілілий степ.

Ще не світало в нім. Ще глупа ніч в нім

Гуде гуняво, ніби тятива, –

І не одного в мареві панічнім

Холодний піт стрілою пробива.

А хто не спить – і ті зоднаковіли;

Їм у безсонні сонячно й у сні…

І тільки слово стереже могили –

Як мертвий скіф на мертвому коні.

Пощо ж у мушлі шепоти химерні

Про край, де Бог умерти не велів?

Там затишно мелодії в таверні

Й поетові у списку кораблів,

Там воля – безконечна і бездонна,

Там кожен вільний – скіф і гречкосій,

Там по сей день тризубом Посейдона

Вершиться влада віршів і стихій,

Там древній запах молодого тіла

Спалахує від погляду, як хмиз…

Там Змієборець (мушля шепотіла)

Трима свічу в десниці, а не спис.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Століття – в зачарованому колі – Iгор Римарук