КОМЕТА ПРИЛІТАЄ – ТУВЕ ЯНСОН 1914-2001 – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА
Повість-казка
(Уривки )
(…) Долина, у якій вони мешкали, була дуже гарною. Її населяли щасливі маленькі істоти та великі зелені дерева. Левадами протікала річка, робила закрут навколо блакитного будиночка мумі-тролів і бігла собі далі, в інші долини, де також мешкали маленькі істоти, дивуючись, звідкіля це вона береться.
“Дивна річ – дороги та річки, – міркував собі Чмих, – дивишся їм услід – і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за ними, аби побачити, де вони закінчуються…”
Мумі-троль саме прилаштовував гойдалку, коли Чмих повернувся додому.
(…) У п’ятницю сьомого серпня панувало цілковите безгоміння та жахлива спека. Ніхто не знав, котра година, лише інстинктивно відчували – уже не ранок.
Комета виросла до велетенських розмірів, і ні в кого не виникало сумніву, що вона прямує в Долину мумі-тролів. Вогненні язики в її короні побіліли й засліплювали неймовірно яскравим сяйвом.
Мумі-троль першим зліз із дерева, обережно озирнувся на всі боки й принюхався.
– Тут зелено! – вигукнув він радісно. – Тут ростуть квіти та трави! Ліс ніхто не з’їв, вигляд у нього такий, як і повинен бути! А ще мені здається, до дому зовсім близько! (…)
Ліс порідів. Запах пиріжків став відчутніший. І враз перед ним з’явилася Долина мумі-тролів з блакитним будиночком, звичним і затишним, як і того дня, коли вони подалися в мандрівку. А вдома мама спокійно пекла кардамонові пряники.
– Ми вдома! Ми вдома! – галасував Мумі-троль. – Я знав, що все щасливо завершиться! Подивіться-но!
– Он місток, про який ти розповідав, – мовила Хропся. – А ось там, напевно, дерево, по якому можна лазити. Чудова хатинка й чудовий ганок!
Чмих глянув на сходи ганку. Кошеняти там не було, воно його не чекало…
Т. Янсон. Ілюстрація до повісті-казки “Комета прилітає”
На кухні мама Мумі-троля прикрашала збитими вершками високий багатоярусний торт. Навколо торта гарними шоколадними карлючками було написано: “Моєму любому Мумі-тролеві”, а вгорі красувалася цукрова зірка.
Мама Мумі-троля щось собі тихенько насвистувала й час від часу позирала у вікно.
Мумі-тато стурбовано ходив з кімнати в кімнату, потерпаючи від нетерплячки.
– Чому їх так довго немає? Уже майже пів на другу…
– Скоро надійдуть, – угамовувала його мама. – Не хвилюйся! (…)
– Як там комета? – поцікавилася мама.
– Летить щодуху! – похмуро буркнув Ондатр. – Знайшли ви час торти випікати!.. (…) Здається, синок пані господині біжить через міст… У дуже строкатій компанії…
– Мумі-троль?! – скрикнула мама й випустила з лап тортову лопатку просто в смітник. – І ви тільки зараз кажете про це!
Мама чимдуж вискочила надвір, тато – услід.
– Он наш синочок! А ото Чмих!..
А за ними – купа незнайомих мамі й татові істот.
– Як я за тобою скучила! – цокотіла мама Мумі-троля. – Ходи, я тебе обійму! Які ж бо ви змарнілі та брудні! Я так тішуся… Невже все це насправді!
– Мамусю! Татусю! – захоплено розповідав Мумі-троль. – Я бився з отруйним кущем і переміг! Чах-чах – гілляки на всі боки, залишився сам пеньок!
– Який ти хоробрий! – похвалила мама. – А це хто?
– Хропся, власне її я врятував від отруйного чортополоху! Ось Хропусь і мій найліпший друг Нюхмумрик. А це – Гемуль, який колекціонує поштові марки.
Усі обмінялися потиском лапок. (…)
Чмих повернувся на ганок, де все товариство саме снідало й розмовляло про комету.
– Ондатр каже, що сьогодні ввечері вона впаде простісінько на наш городець, – сказала мама Мумі-троля. – І це саме тоді, коли мені врешті вдалося відчистити овочі від бридкої сизої пилюки… Тож я навіть не прополювала грядки… Невже Всесвіт справді чорний! Це ж ти, Чмиху, з’ясував?
– Звичайно, – трохи повеселів Чмих. – Я все з’ясував… Коли прилетить комета, ми можемо заховатись у моїй печері!
– Почекай! – закричав Хропусь. – 3 цього приводу треба скликати нараду! Такі рішення не можна приймати зопалу…
– Чому? – здивувалася Хропся. – У нас немає часу на довгі балачки. Перебираємося до печери разом з усім скарбом! (…)
(…) Розпечена палаюча комета впала на Землю. Гасова лампа перекинулася на пісок і згасла. Була рівно восьма година сорок дві хвилини та чотири секунди…
З-під ковдри, скропленої Сонячною Оливою, пробивалося сліпучо-червоне світло, однак у печері панувала густа темрява. Міцно обійнявшись, усі забилися в найдальший закуток печери, наслуха – ючи, як гримотить метеоритний дощ по ванні на даху печери. Ондатр скоцюрбився в балії для прання. Гемуль лежав на животі, прикриваючи своїм тілом марки, щоб їх знову не розвіяло вітром.
Скелею теліпало та трясло, комета завивала, немов від страху, а може, то Земля нажахано кричала…
Отак непорушно, обійнявшись, вони лежали дуже довго. Надворі луною розкочувався гуркіт – то розколювалися скелі й розтріскувалася земля. Час тягнувся невимовно довго, кожен потерпав у душі наодинці із собою.
Здавалося, минула вічність, а може, і не одна, коли все нарешті стихло. Друзі напружено прислухалися, але надворі справді панувала тиша.
– Мамо, – прошепотів Мумі-троль, – уже настав кінець світу?
– Усе минулося, – заспокоїла його мама. – Може, і настав усьому кінець, але це вже позаду…
– Кінець кінцю! – каламбурив тато, намагаючись усіх розвеселити.
(…) Мумі-троль прокинувся й спершу не міг зрозуміти, де він. У печері панував присмерк, пахло розхлюпаним гасом. Одразу йому все пригадалося, він сів у ліжку. Решта ще спали. Мумі-троль навпомацки дістався до входу, обережно відхилив заслону й визирнув надвір. Червінь зникла, небо було зовсім безбарвним, а навколо – безгоміння. Мумі-троль виліз із печери, сів на скелі, узяв у лапки один із метеоритів, якими жбурлялася комета, почав його розглядати з усіх боків. Уламок був чорний, з гострими боками й дуже важкий. Мумі-троль глянув на неозорий піщаний берег і безводне море внизу – усе безбарвне та німотне.
Мумі-троль сподівався побачити жахливу бездонну діру в землі, якісь наслідки страшної катастрофи, а зараз навіть не знав, що й думати, тож було йому трохи лячно.
– Привіт! – гукнув Нюхмумрик. Він теж виліз із печери й сів поруч з Мумі-тролем.
– Привіт, привіт! – відповів Мумі-троль. – Невже саме такий вигляд повинна мати Земля після кінця світу? Пустка й нічого більше?
– Кінця світу не було, – мовив Нюхмумрик. – Я думаю, що комета тільки зачепила нас хвостом, а потім полетіла собі далі в простори Всесвіту.
– Хочеш сказати, що все зосталося на своїх місцях? – усе ще не вірив Мумі-троль.
Нюмумрик показав у бік горизонту.
– Бачиш? Море…
Удалині, на самому небокраї щось зблиснуло, і те щось ворушилося, немов живе.
– Бачиш? – допитувався Нюхмумрик. – Море повертається!
Вони сиділи мовчки, а небо тим часом набирало яскравішої барви, зійшло вранішнє сонечко, свіже, немов умите, як завжди. Раптом прикотилася хвиля, і море ввійшло у свої береги. Що вище піднімалося сонце, то синішим ставало море. Хвилі заповнили всі глибини й западини, заспокоїлися, уляглися, стали аквамариновими.
Уся стрибуча, повзуча й плавуча живність, яка зуміла вціліти в напіввисохлому намулі, весело хлюпалася в прозорій воді. Водорості випросталися на дні й потягнулися до сонця. Над морем пролетіла ластівка, повідомляючи, що знову настав новий ранок!
– Море повернулося! – зрадів тато Мумі-троля.
Усі попрокидалися й схвильовано визирали з печери. Лише Гемуль з усього товариства не здивувався, що Земля все ще існує. Він зійшов униз, до пляжу, з альбомом під пахвою, щоб остаточно впорядкувати свої марки, а задля більшої певності, що їх не розвіє вітром, притиснув сторінки метеоритами.
Решта посідали рядочком на скелі, задерши носики до сонця.
– Як називається твоє кошеня? – запитала Хропся.
– Це таємниця, – відповів Чмих.
Кошеня скрутилося калачиком у нього на колінах, мружилося на сонце й муркотіло.
– Що ж, – мовила мама, – я пропоную з’їсти торт удома, на ганку. Збирайтеся, ми повертаємося! Як думаєте, ліс, сад і будиночок стоять на місці?
– Я впевнений у цьому! – сказав Мумі-троль. – Ходімо й самі подивимося!
(Переклад Наталі Іваничук)
Робота з текстом
1. Опишіть Долину та будиночок мумі-тролів.
2. Хто розповів мешканцям блакитного будиночка про комету й близький кінець світу?
3. Як поставилися до розповіді про кінець світу Чмих і Мумі-троль?
4. Яка в кожного з них була таємниця?
5. Яку велику мету поставили друзі, вирушаючи у Велику Подорож?
6. Розкажіть про персонажів, яких зустріли Чмих і Мумі-троль під час своєї подорожі.
7. Які випробування випали на долю героїв твору?
8. Назвіть риси характеру, які вони виявили в небезпечних обставинах.
9. Як комета вплинула на життя Землі? Опишіть зміни, що відбулися в Долині мумі-тролів під впливом цієї події.
10. Де друзі шукали притулок і захист? Чому саме там?
11. Визначте проблеми твору, важливі для кожної людини особисто й для суспільства в цілому.
12. Які вічні цінності утверджуються у творі?
Кого з персонажів ви впізнали на малюнках Т. Янсон? Охарактеризуйте їх. Які епізоди зображені на малюнках? Перекажіть ці епізоди близько до тексту.
Краса слова
Ця повість-казка – один із перших творів Т. Янсон про мумі-тролів. Видання “Гонитва за кометою” з’явилося 1946 р. З того часу авторка декілька разів переробляла твір, який у 1968 р. вийшов друком під назвою “Комета прилітає”. У повісті читачі ознайомлюються з описом Долини, де мешкають різні казкові персонажі. На долю маленьких героїв випали нелегкі випробування. Ондатр, гцо потрапив до будинку мумі-тролів, розповів їм про кінець світу, який загрожує Землі та її мешканцям, якщо прилетить лиха й небезпечна комета. Мумі-троль разом із Чмихом вирушають до Обсерваторії, щоб з’ясувати ступінь небезпеки. Мумі-троль, котрий любить свою домівку понад усе, усвідомлює високу мету Великої Подорожі: “Земля може загинути, і наше завдання цьому запобігти”. Хоча у творі Т. Янсон ідеться про казкові пригоди, але водночас тут порушено проблеми, важливі для всього сучасного людства: Земля – наш спільний дім, і люди повинні згуртуватися перед загрозою глобальних катастроф, бо тільки любов, дружба й порозуміння можуть урятувати цей світ.
Узявшись за лапки, пліч-о-пліч, герої зуміли пережити жахіття, які принесла на землю червона комета, що так близько долетіла до Землі. Як у всіх казках, у цього твору теж щасливий кінець – море повернулося до своїх берегів, а герої повертаються з мандрів у свій блакитний будиночок, де на них чекає Мумі-мама з великим тортом і пропонує з’їсти його на ганку, “найбезпечнішому місці на світі”. Отже, разом можна все пережити й вистояти у випробуваннях!..
Т. Янсон. Ілюстрація до повісті-казки “Комета прилітає”
Творче завдання
Створіть “Мумі-альбом” із зображеннями персонажів Т. Янсон та їхніми стислими описами. Наприклад: “Мумі-мама – мама Мумі-троля й дружина Мумі-тата. Усім подобаються її оладки й малинове варення, за допомогою яких вона вміє вирішувати будь-які конфлікти” і т. д.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)