Епілог
Епілог (грецьк. epilogos – післяслово, підсумок), або Постпозиція – в античній трагедії й комедії – звернення до глядача хору (чи актора) в кінці п’єси (в ексоді, тобто заключному епізоді), в якому пояснюється задум автора, характер твору, значення подій, що відбулися; в драмі-епохи Відродження (В. Шекспір, Д. Джонсон) – заключне звернення-монолог (інколи пісня), що витлумачує ідею твору; в епосі й драмі ХІХ-ХХ ст. – фінал, віддалений від основної дії тексту, підсумкова частина його, в якій коротко після завершення розв’язки і вичерпаного основного конфлікту повідомляється читачеві про долю героїв твору. Е. – компонент композиції, покликаний відтінити домінанту в характерах, додати нову інформацію, авторську оцінку зображуваної моделі життя (“Гайдамаки” Т. Шевченка, “Похорон” І. Франка, “Гуляйпільський батько” К. Поліщука, “Дворянське гніздо” І. Тургенева, “Три мушкетери” О. Дюма, “Спартак” Р. Джованьйолі, “Огнем і мечем” Г. Сенкевича). В деяких авторів Е. відіграє концептуальну роль, окреслюючи повністю людський характер, що несподівано довершує в неочікуваному ракурсі ідею твору (М. Коцюбинський ^Дорогою ціною”, І. Тургенев “Рудін”, Ч. Діккенс “Пригоди Олівера Твіста”, М. Стельмах “Правда і кривда”, Ж.-П:Сартр “Кімната”). За формою Е. буває повідомленням від автора (“Кармелюк” Марка Вовчка, “Венера Ілльська” П. Меріме), листом, діалогом, сценою (“Консуело” Жорж Санд, “Сонячний промінь” Б. Грінченка, “Роман про людське призначення” Емми Андієвської), резюме, розділом або кількома розділами (“Середземної ночі” Б. Грінченка, “Злочин і кара” Ф. Достоєвського, “Місячний камінь” В. Коллінза). Такі Е. називають розгорнутими, “подвійними”. Вони відтворюють долю героїв і їх стосунки через певний проміжок часу після того, як події відбулися і завершилася дія (“Гори говорять” У. Самчука). Деякі автори в 1. порушують морально-етичні, філософські та естетичні аспекти зображуваної дійсності (“Війна і мир” Л. Толстого, “Доктор Фаустус” Т. Манна), висвітлюють особистість автора (“Вогнище” Д. Павличка).
Related posts:
- “Майстер і Маргарита”, епілог – короткий зміст Що ж було далі в Москві? Не тільки в ній, але по всій країні довго ходили неймовірні чутки про нечисту силу. Від них легко було б відмахнутися, якби не безліч неспростовних фактів, на зразок вугіллячок, що залишилися від будинку Грибоєдова. Міліцейське слідство тривало довго. Безневинними жертвами, що сталося стали чорні коти. Штук сто цих мирних […]...
- Епілог – ОСТАП ВИШНЯ Не люблю епiлогiв! Краще я, бувши людиною абсолютно не егоїстичною, гукну: – Хай живе трудяще людство! Хай живе молода радiсть i радiсна молодь! Не забудьте тiльки, товаришi, ось чого: 1) Бережiть пташинi гнiзда! 2) Винищуйте бродячих собак! 3) Кажiть усiм замiсть “Драстуйте” “Боже тебе борони зруйнувати гнiздо дикої качки!”. Коли вашого знайомого здивує ваше привiтання, […]...
- Яка роль необов’язкових елементів сюжету? Необов’язковими елементами сюжету є пролог та епілог. Наявність їх зумовлюється не законами побудови твору, а конкретними ідейно-художніми завданнями. Пролог – це вступна частина, в якій автор або розповідає дії, що передують основній колізії і мотивують її (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Мойсей” І. Франка), або ж розкриває свій задум. Так, пролог у “Лісовій пісні” Лесі Українки […]...
- Драма як літературний рід і епіграф, його смислове навантаження Одним з основних літературних течій є драма. Якщо говорити про драму, як про рід літератури, то вона відтворює зовнішній світ, який бачить автор, і часто це стосується взаємин людей, суспільних протиріч і конфліктів, вчинків та подій. Драма як літературний рід Цим драма істотно відрізняється від лірики та епосу, так як вона має діалогічну форму. А […]...
- ПРОСПЕР МЕРІМЕ – Хрестоматія з зарубіжної літератури (1803-1870) Проспер Меріме народився в Парижі. Його батьки були художниками, і хлопчик постійно перебував в атмосфері мистецтва. Проте для себе він обрав кар’єру юриста, вступивши до Паризького університету. У 1822 р. відбулося знаменне для майбутнього письменника знайомство із Стендалем, яке потім переросло в дружбу. В 1824 р. Меріме почав писати п’єси, а в 1825 р. […]...
- Рідна стріха “Рідна стріха” – ілюстрований літературний збірник, упорядкований Василем Лукичем (псевдонім В. Левицького) і виданий 1894 у Львові коштом товариства “Просвіта”. До нього включені художні твори різних жанрів, що друкувалися в календарі товариства “Просвіта” на 1894. З поетичних творів подано історичну поему С. Руданського “Павло Апостол”, вірші П. Граба (псевдонім П. Грабовського). “Самотні пісні і думки” […]...
- Дубове листя “Дубове листя” – альманах на згадку про П. Куліша. Упорядкували М. Чернявський, М. Коцюбинський та Б. Грінченко. Вийшов 1903 у Києві в друкарні П. Барського. Вміщено поезії Лесі Українки, М. Вороного, В. Самійленка, А. Кримського, М. Чернявського, П. Грабовського, оповідання Панаса Мирного (“Серед степів”), М. Коцюбинського (“Лялечка”), О. Маковея (“Самота”), Наталі Кобринської (“Очі”), Ольги Кобилянської […]...
- БОРИС ГРІНЧЕНКО – З ЛЮБОВ’Ю ДО ЗНЕДОЛЕНИХ Бориса Грінченка, сімнадцятирічного юнака, у літературу благословив Іван Нечуй-Левицький, подавши перші його вірші у львівський журнал “Світ”, де вони були опубліковані 1881 року. Незважаючи на те, що початок творчості Грінченка припадає на період дії горезвісного емського указу 1876 року, за недовгий вік (неповних 47 років) він написав стільки, що його творча спадщина вмістилася б хіба […]...
- Етюд Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “Дорога” В. Стефаника, ‘Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його […]...
- Тема. Ідея. Проблематика. Сюжет. Композиція. Епіграф Тема – комплекс подій, які формують основу літературного твору. Іншими словами, темою називається все те, про що розповідає автор свого читача. Ідея художнього твору – це основна думка, емоційна складова, смисловий зміст твору. Щоб зрозуміти ідею, потрібно ретельно проаналізувати текст. Ідея укладає в собі індивідуальний погляд письменника на навколишній світ, його суто особисте розуміння процесів, […]...
- “Кармен” Меріме: аналіз твору “Кармен” ( “Carmen”) – новела Проспера Меріме. Написана в 1845 р виріс в родині художників, що присвятив півжиття дослідження і охорони історичних пам’яток Франції, Меріме був незвичайно чутливий до пластики образотворчого мистецтва. Скупо, виразно писав він, обравши для себе жанр новели, що дозволяє створювати невеликі, але емоційно насичені полотна. Навколишня дійсність не задовольняла Меріме – […]...
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому – фонічні властивості творів стильової […]...
- ПЛАН АНАЛІЗУ ЕПІЧНОГО І ДРАМАТИЧНОГО ТВОРІВ 1. Короткі відомості про автора/авторку, його/її місце в літературі. 2.Історія написання і видання твору. 3. Життєва основа твору. 4. Жанрові особливості. 5. Тема, ідея, конфлікт, проблематика твору. 6. Особливості сюжету та композиції, їхня роль у розкритті поставлених проблем. 7. Позасюжетні елементи і їхнє значення: – назва твору; – присвяти, епіграфи; – описи; – авторські відступи. […]...
- Образ Емми Боварі з роману “Пані Боварі” У 1857 році, після подорожі на Схід, Флобер пише свій шедевр – “Мадам Боварі” – “роман про життя кольору плісняви”, як він сам говорив. Розмову про цю книгу найприродніше буде почати з головної героїні, чиїм ім’ям названий роман – з Емми Боварі. Створюючи цей образ, Флобер як би підхоплював настільки важливу для романтичної літератури тему […]...
- ГРІНЧЕНКО МАРІЯ ГРІНЧЕНКО МАРІЯ (псевд. – М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко та ін.; 13.06.1863, м. Богодухів, тепер Харківської обл. – 15.07.1928, Київ). Дружина й соратниця Б. Грінченка. По закінченні Богодухівської гімназії (1881) вчителювала (спочатку на Богодухівщині, потім – у місцях праці чоловіка). Почала друкуватися 1884 р. Це – поезії, надруковані в журналах “Зоря”, “Правда”, “Дзвінок” та […]...
- Образ автора в романі “Євгеній Онєгін” Робота над романом “Євгеній Онєгін” тривала довгі сім років. Цей твір став революційним творінням в російській літературі, адже в ньому Пушкін спробував зблизити життєві події з літературною творчістю. Пізніше цей прийом назвуть “реалізмом”. Поряд з головними героями роману – Онєгін, Ленським, сестрами Ларіним, особливу роль відіграє автор твору. Пушкін виступає не тільки простим оповідачем, він […]...
- Хто така мадам Боварі? Центральний персонаж роману Емма Руо, дочка самого звичайного, хоча і заможного селянина, вихована в монастирі як благородна дівиця і уявляє собі майбутнє життя наповненим розкішшю і вишуканістю, що, на думку дівчини, їй неодмінно забезпечить чоловік. Однак реальність не збігається з надіями Емми, її віддають заміж за пересічного лікаря Шарля Боварі, який, хоча і пристрасно закоханий […]...
- Висновки – Творчий доробок Б. Грінченка у контексті полеміки з М. Драгомановим Отже, літературна творчість, громадсько-політична діяльність Б. Грінченка була повною мірою підпорядкована захисту національних потреб і суспільних інтересів українського народу. У поетичних, прозових та публіцистичних творах письменник торкався проблем освіти, виховання, проблем деморалізації й русифікації українців, вважав обов’язком інтелігенції проводити наполегливу роботу з народом шляхом просвітництва тощо. Його критичне ставлення до політики українофілів старшого покоління, представником […]...
- Пролог Пролог (грецьк. proldgos, від pro – перед, logos – слово, мова; вступ, передмова) – композиційний компонент, початковий етап епічного, драматичного твору, в якому коротко викладаються розгорнуті далі події або зображується, одна подія, віддалена в часі від основної дії, яка проливає на неї світло, Відтінює її, розкриває першопричини подальших колізій; або повідомляється про ідейно-тематичний задум автора, […]...
- Що таке епіграф в літературі? Епіграф – це цитата, яку поміщають на чолі твору або його окремої частини з метою показати дух твору, його зміст, ставлення до нього автора і т. д. Епіграф являє собою коротку закінчену фразу або цитату і розміщується автором після назви твору. Що стосується самого слова “епіграф”, то воно відоме ще з античних часів. Стародавні греки […]...
- Енн Хогарт “Мафін та його веселі друзі” (повість-казка) – ЗРОБИ КАНІКУЛИ ЦІКАВИМИ – 2 КЛАС Мета: дати початкове уявлення про автора твору; вчити дітей змістовно відпочивати; зацікавити читанням даного твору під час канікул; вдосконалювати техніку читання, вміння переказувати, відтворювати послідовність подій, добирати заголовки, ставити запитання й давати відповіді; виховувати інтерес до читання. Обладнання: підручник, робочий зошит. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Повідомлення теми й мети уроку – Наближається улюблена […]...
- Розвиток дії Розвиток дії– розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р. д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої інтриги […]...
- Емма Боварі у романі “Мадам Боварі” – 10 клас – ГЮСТАВ ФЛОБЕР – ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Найкращі учнівські твори – Твір Боварі – це я сам. Г. Флобер Кращим хранителем критичного реалізму другої половини XIX століття французької літератури є Постав Флобер, у творчості якого прославляється повна відсутність будь-яких ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покров на жорстоку правду дійсності. Він досягає граничного ступеня нещадності у своєму викритті. Творчість Флобера сягає своєї вершини […]...
- Роль образу Ольги Ларіної в романі “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” – дітище великого російського поета Олександра Пушкіна, робота над яким тривала близько семи довгих років. Автор сам визначив жанр свого твору – роман у віршах. Твір має глибокий сенс, в повній мірі відображає російську дійсність першої половини 19 століття. Автор майстерно створив галерею образів. Головні герої – Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна. Однак […]...
- Моральні проблеми літератури Як вид мистецтва, художня література розкриває безліч моральних, духовних і соціальних проблем окремої людини і суспільства в цілому. У цьому і основний орієнтир літератури, і її моральний стрижень завжди знаходиться в центрі уваги. Моральні проблеми літератури Можна виділити ті моральні проблеми, на які літератури орієнтується найчастіше. Всі знають про вічність питання добра і зла, про […]...
- Балада і новела Баладою називають розповідь, який викладений у поетичній формі і який носить міфічний, історичний та героїчний характер. Тому часто сюжет балади взяти з фольклору, а самі балади в основному накладаються на музику – таким чином, вони можуть ставати народними піснями. Характеристика балади Головними характеристиками балади вважається висока емоційність, зображення одного або двох подій з життя головного […]...
- Образ Шарля Боварі з роману “Пані Боварі” Вже було помічено критикою, що роман Флобера – щонайменше з формальної точки зору – побудований зовсім не як життєпис Емми Боварі, а як історія Шарля. Справді, роман починається з опису шкільних років Шарля, його юності, першого шлюбу, потім шлюбу з Еммою і закінчується його смертю. З висуненням Емми Боварі на передній план відбувається щось схоже […]...
- Проспер Меріме На відміну від Стендаля і Бальзака Проспер Меріме не володів настільки могутньою славою, але його значення для світової літератури безсумнівно. Меріме отримав визнання раніше Стендаля і Бальзака, його творчий шлях закінчився пізніше, ніж у цих письменників. П. Меріме був блискучим новелістом і своєрідним драматургом. Його перу належать повість “Душі чистилища”, знамениті новели “Маттео Фальконе”, “Таманго”, […]...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- Зав’язка Зав’язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3., як правило, розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів. У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то 3. набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується випукло, зримо. Міцно стиснута пружина сюжету у 3. роману І. Багряного “Сад Гетсиманський”, де автор […]...
- Як писати стислий переказ Простий письмовий переказ, правила написання якого ми розглянули вище, відрізняється від стисненого тим, що короткий переказ не терпить повного опису всіх подій, що відбуваються в уривку тексту. Для того щоб отримати найвищий бал за короткий переказ, необхідно застосувати способи стиснення тексту. Далі дотримуйтесь дій в пам’ятці: В ході першого прослуховування уривка гранично уважно звертайте увагу […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – I. ФРАНКО – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС 1. Новаторство і гуманістичний пафос поезії І. Франка. 2. “Гімн” (“Вічний революціонер”) І. Франка – справжній гімн українського національного відродження. 3.Образи героїв – борців за ідею у “Тюремних сонетах” І. Франка. 4.Джерело циклу “Веснянки” – народнопісенні традиції. 5.Місце збірки “Зів’яле листя” І. Франка серед шедеврів світової інтимної лірики. 6.Чого навчив мене ліричний герой збірки “Зів’яле […]...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922” – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами. Перша частина обіймає фрагменти переспівів “Слова о полку Ігоревім” (Т. Шевченка, В. Щурата, Б. Лепкого), великий розділ народних пісень (календарного […]...
- ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ У ТВОРАХ ШЕВЧЕНКА ТА ГРІНЧЕНКА Т. Г. Шевченко і Б. Д. Грінченко – два велети української культури і духовності, яких ми сьогодні по праву можемо поставити поруч. Вони жили в різні роки, але мали багато спільного, бо обидва були носіями української ідеї, великими працелюбами, – прикладом свідомих українців. Поетична творчість і Шевченка, і Грінченка дала українському народові розуміння його долі, […]...
- Жанрові особливості роману Євгеній Онєгін У 1823 році Олександр Сергійович почав написання свого знаменитого роману “Євгеній Онєгін”, перебуваючи в південному засланні. У той час поет захоплювався творчістю Байрона, і романтичні мотиви поезії англійського поета відклали відбиток на творчість Пушкіна в той період. Але все ж твір “Євгеній Онєгін” не можна назвати романтичним. Жанрова своєрідність роману Слід зазначити, що до питання […]...
- Ідея художньою твору Ідея художньою твору (грецьк. idea – першообраз) – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Уже етимологія слова “І.” вказує, що воно виникло тоді, коли духовний світ людини мав синкретичний характер, а в індивідуальній і суспільній свідомості не було виразної диференціації художньо-образного і логічно-понятійного мислення, мистецтва […]...
- Система образів художнього твору – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та речового оточення. 1. Образи Дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи: А) образи осіб, що виступають у […]...
- Пафос, фабула в літературі Пафос (грец. “Пристрасть, почуття”) відображає момент найвищого піднесення героїв літературного твору, пік емоційного підйому, пристрасної захопленості. Надаючи пафосність свого твору, автор прагне викликати в читача почуття співпереживання, відгуку душі і серця. Фабула – подієвий ряд, з якого складається сюжет твору, організований в певній последовательності. Фабула часто збігається з сюжетною лінією, але може розходитися з нею. […]...
- Ствердження в образі Андрія Соколова перемоги людяності та відповідальності за долю Батьківщини (за повістю Михайла Шолохова “Доля людини”) – Твір Зарубіжна література “Доля людини” – роздуми автора над людською долею в зв’язку з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. З цією мстою Шолохов добирає епізоди, що краще за інші дозволяють зрозуміти цю проблему. Чи витримає Андрій Соколов, головний герой твору, важкі втрати, чи збереже віру в житія іі людей, чи пройде він […]...
- ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ № 1. ТРАГЕДІЯ ЛЮБОВІ Й ЗАНЕПАДУ ЛЮДСЬКОСТІ В ОПОВІДАННІ Б. ГРІНЧЕНКА КАТОРЖНА – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета проекту: допомогти учням проаналізувати ідейно-художній зміст твору, його гуманістичну спрямованість; дати власну оцінку прочитаному; розвивати логічно правильне усне мовлення учнів, уміння, зіставляти та аналізувати факти, працювати з ІКТ; виховувати прагнення до співчуття, любові, добра. Міжпредметні зв’язки: інформатика, “Людина і суспільство”. Стислий опис: основою проекту є оповідання Бориса Грінченка “Каторжна”. Основна ідея проекту полягає в […]...