Драма як літературний рід і епіграф, його смислове навантаження
Одним з основних літературних течій є драма. Якщо говорити про драму, як про рід літератури, то вона відтворює зовнішній світ, який бачить автор, і часто це стосується взаємин людей, суспільних протиріч і конфліктів, вчинків та подій.
Драма як літературний рід
Цим драма істотно відрізняється від лірики та епосу, так як вона має діалогічну форму. А відсутність оповідної мови позбавляє цей рід літератури деяких художніх можливостей, які доступні епосу.
У подібному роді літератури не зустрінеш великої кількості внутрішніх монологів героїв, коментарів автора і його прямих характеристик персонажів і відбувається. Особливістю драми є те, що її головний задум і сенс розкриваються через гостроконфліктні ситуації, які і спонукають персонажів до певних дій або словами.
Тому акцент драми завжди укладений в словах і діях головних героїв. А сюжетність і разноречіе розвивають художню цінність драми.
Через основний сюжет і вчинки героїв ми дізнаємося про їх характер і життєві цінності – на відміну від епосу, де це описує сам автор. З цієї причини дії і слова персонажів драми максимально психологічно насичені.
У даному випадку, можуть бути присутніми коментарі автора, але він, швидше за все, кратно пояснює або доповнює поведінку героїв, підкреслюючи їх міміку і жести. Цей рід літератури безпосередньо пов’язаний з театром, тому що найчастіше драми ставляться в театрі, тому такий твір повинен відповідати запитам театрального мистецтва.
Яскравими прикладами драми можна назвати твір Горького “На дні” і знамениту п’єсу Островського “Гроза”.
Епіграф і його смислове навантаження
Епіграфом називають цитату, поміщене на чолі літературного твору або твору. Це слово на грецькому означає “напис”, що дослівно пояснює значення епіграф. Епіграф може побут дуже важливою частиною будь-якого твору, незважаючи на свій невеликий розмір і обмеженість.
Це пов’язано з призначенням епіграфа і його смисловим навантаженням. Адже подібна цитата вказує на дух твору, на найголовнішу ідею і тематику. Також епіграф почасти показує ставлення автора до власного творінню – за допомогою такої інформації задум роману інтерпретується легше і грунтовніше.
Застосування епіграфа залежало від літературних настрій того чи іншого часового періоду, часом епіграфи входили в моду, ставали буденною літературним прийомом, а потім виходили з ужитку. Також епіграф дає можливість додати нового сенсу чужий відомої думки, і змусити інших подивитися на неї по-іншому.
Знаменитими епіграфами є: епіграф до “Ревізора” Гоголя – “Нема чого на дзеркало нарікати, коли пика крива”, епіграф до “Анні Кареніній” Толстого – “Мені отомщеніе і Аз воздам”, епіграф до “Братів Карамазових” Достоєвського – “Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно, полеглих в землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду “.
Related posts:
- Що таке епіграф в літературі? Епіграф – це цитата, яку поміщають на чолі твору або його окремої частини з метою показати дух твору, його зміст, ставлення до нього автора і т. д. Епіграф являє собою коротку закінчену фразу або цитату і розміщується автором після назви твору. Що стосується самого слова “епіграф”, то воно відоме ще з античних часів. Стародавні греки […]...
- Тема. Ідея. Проблематика. Сюжет. Композиція. Епіграф Тема – комплекс подій, які формують основу літературного твору. Іншими словами, темою називається все те, про що розповідає автор свого читача. Ідея художнього твору – це основна думка, емоційна складова, смисловий зміст твору. Щоб зрозуміти ідею, потрібно ретельно проаналізувати текст. Ідея укладає в собі індивідуальний погляд письменника на навколишній світ, його суто особисте розуміння процесів, […]...
- Шкільний твір на тему – Ідейно-смислове навантаження образу Галі (за романом Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) У шлюбі розбійника і повії народилась дівчинка – чиста, незаймана. Як втілення народних уявлень про красу, душевне здоров’я, моральну чистоту змальована Галя в романі. “Польовою царівною” названо її в романі, і читач одразу уявляє всю чарівність дівчини. Письменник її порівнює з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка. Щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Драма Драмою називають літературні твори, які оформилися приблизно на рубежі 17-18 століть в творах літераторів-просвітителів: у міщанській драмі Д. Дідро, Л. С. Мерсьє і Г. Е. Лессінга. До цього часу виділяли лише трагедії та комедії. Драму як самостійний жанр літератури ще не усвідомлювали. Драма – це зазвичай невелика п’єса, яка позначає конфлікт, який одержує в фіналі […]...
- Комедія, трагедія, драма – доповідь Дуже складно дати визначення смішного. Що саме породжує сміх? Чому смішно? Комедія (грец. “Весела пісня”) з моменту своєї появи до наших днів є найулюбленішим видом сценічного твору і літературної творчості. У творах комедійного змісту автори зображують людські типи і різні життєві ситуації в комічному прояві: потворність підноситься як краса, тупість видається за прояв блискучого розуму, […]...
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. δρ8μα σατυρΙ κόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був […]...
- ДРАМА ТА ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ – Драма – літературний рід, який змальовує світ у дії і призначений найчастіше для сценічного втілення. Характери героїв розкриваються через монологи та діалоги. ! Драма як Специфічний вид мистецтва належить одночасно і літературі, і театру, оскільки реалізується повністю лише у процесі колективної творчості як письменника, так і режисера, художника, композитора, а також акторів. √ Жанрові […]...
- Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство. Ляльковий дім як соціально-психологічна драма Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Генріка Ібсена; розкрити його роль в світовій літературі як творця “нової драми” та показати специфіку його новаторства; розпочати цілісний аналіз п’єси Г. Ібсена “Ляльковий дім”, з’ясувати первинне учнівське враження-розуміння твору; розкрити жанрово-композиційні особливості п’єси як соціально-психологічної драми; розвивати й вдосконалювати навички аналітико-інтерпретаційного дослідження тексту драматичного характеру; сприяти […]...
- Літературний герой і його характер Поняття літературного героя і характеру тісно пов’язані між собою, вони обидва представляють собою основні елементи будь-якого літературного твору. Літературний герой Літературним героєм прийнято називати одного з центральних персонажів у літературному творі, того, хто зосереджує на собі увагу і є основним для розвитку сюжету і дії. Саме доля літературного героя знаходиться в центрі фабули будь-якого літературного […]...
- ЛІТЕРАТУРИ: ЕПОС, ЛІРИКА, ДРАМА. ЇХНІ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ – ВСТУП Мета: дати визначення поняттям “рід літератури”, “епос”, “лірика”, “драма”, назвати їхні характерні ознаки, навчити демонструвати ознаки літературних родів на прикладах із прочитаних творів; розвивати навички конспектування, зв’язного мовлення, логічне мислення, уміння зіставляти літературні явища; виховувати зацікавленість літературознавством, прищеплювати любов до мистецтва слова. Обладнання: словник літературознавчих термінів, виставка книжок, які учні прочитали влітку. Перебіг уроку I. […]...
- Драма сатирів – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма сатирів (грец. σατυρικόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був хор, який […]...
- Драматична література – основна ознака, жанри Драматична література (греч. drama, букв. – дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин – мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів. Твір, написаний у формі мови персонажів і ремарок, і є добутком “драматичної форми”. Це […]...
- Драма поета і драма особистості (за твором В. Сосюри “Червона зима”) В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний герой, як і молодий В. […]...
- Літургійна драма – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Літургійна драма – духовна драма середньовічної католицької Європи, що була тісно пов’язана із літургією. Розвивається в IX-XIII століттях. Елементи драми були присутні в самому богослужінні (поділ хору на два півхори, один з яких запитував, а другий – відповідав; діалоги між священиком і хором під час читання Святого Письма). З IX століття читання Біблії на різдвяній […]...
- ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА “ВЛАДИМИР” Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА 1. Драматичний твір, у якому найбільше збережено структуру мораліте. А Ф. Прокопович “Володимир”. Б Г. Кониський “Воскресеніє мертвих”. В “Милість Божа” невідомого автора. Г М. Довгалевський “Комическое дєйствіє”. 2. Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалося народження, смерть і воскресіння Христа. А Історична драма. Б Міракль. В Містерія. Г Мораліте. 3. Для міракля […]...
- Генрік Ібсен “Ляльковий дім”. Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство. “Ляльковий дім” як соціально-психологічна драма – IІ семестр Мета: формування предметних компетентностей: визначити роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство; ознайомити із тематикою та сюжетом п’єси “Ляльковий дім”; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв’язного мовлення, критичного мислення, компаративного аналізу художніх творів; виховувати у старшокласників потребу у високих естетичних та гуманних цінностях; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів; комунікативної: […]...
- ДРАМА ШКІЛЬНА ДРАМА ШКІЛЬНА. Театральні видовища в Україні були відомі ще з часів Київської Русі. Різні джерела зафіксували згадки про скомороші ігрища, дійства, позорища. Є сліди військових пісень-танців, мисливських пантомім, що вбирали в себе елементи театральності. Це ж саме можна сказати й про аграрну, весільну, похоронну обрядність, а також про свята, які супроводжуються обрядами, заклинаннями, іграми й […]...
- Драма Драма (грецьк. drama – дія) – один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Теорія Д. в її історичному розвитку неодмінно відбивала всі зміни в літературній і сценічній творчості, які відбувалися протягом тисячоліть. Аристотель у своїй праці “Поетика” розробив теорію трагедії, визначення якої як наслідування важливої і завершеної […]...
- Драма абсурду Драма абсурду – сукупність явищ авангардистської драматургії в європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в якій проблема абсурду буття – одна із центральних. Д. а. виникла після паризьких прем’єр п’єс Е. Іонеско “Голомоза співачка” (1950) та С. Беккета “Чекаючи на Годо” (1952). У них проглядалися основні риси такої драми: гротескно-комічний прояв оманливості форм, зокрема […]...
- Що таке літературний жанр? Літературний жанр – це форма, абстрактний зразок по якому будується текст літературного твору. Жанр – це сукупність певних ознак, які дозволяють віднести літературний твір до роду епосу, лірики чи драми. Жанри ніхто не придумував. Вони існували і продовжують існувати в самій природі людського мислення. Основні види літературних жанрів Літературні жанри поділяються на три види: епічні, […]...
- “Новий роман” – Модернізм. Літературні напрями модернізму – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК “Новий роман” – назва школи, яка склалася у середині 50-х років у Франції. Найвизначнішими представниками “нового роману” є Ален Роб-Грійє, Наталі Саррот, Мішель Бютор, Клод Моріак, Клод Сімон. Група виникла та утвердилась як реакція на традиційний, реалістичний, “бальзаківський” роман з його канонами, нормами, формальною організацією. За висловом Стівена Бенна, спільність письменників-новороманістів “полягає скоріше в умовностях, […]...
- НАРОДНА ДРАМА – ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ МОДУЛЬ 2 2.3.1-2.3.2. Поняття про народну драму. Види народної драми. Народна драма – це сукупність різних за формою і способом виконання уснопоетичних творів, які складалися для театралізованої гри. Характерні ознаки народної драми: синкретичність (поєднання слова, співу, танцю), імпровізація, комізм і пародія. Казки, хороводні пісні, календарно-обрядова поезія, весільні обряди виконувались у драматизованому вигляді, вертеп, народні сценки […]...
- Епос і його види Епос, на відміну від лірики і драми, – мистецтво оповідальне, що характеризується зображенням подій, незалежних від особистості оповідача. Ще Аристотель зауважив, що автор епічного твору розповідає “… про подію, як про щось окремому від себе”. На цю особливість епосу вказував і В. Г Бєлінський: “Епічна поезія є переважно поезія об’єктивна, зовнішня, як у ставленні до […]...
- Класицизм – провідний напрям літератури XVII ст. – Етапи його розвитку – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ Проголосивши культ розуму, класицизм вимагав розумної регламентації художньої творчості. Звідси в ньому чіткість, простота і переконливість в усьому: в ідеях, життєвих ситуаціях, людських характерах. Ідеал прекрасного, який класицизм вбачав у античності, він намагався поєднати із розумним. У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури – Аристотеля, Горація, брав за взірець їхні […]...
- Що таке епос в літературі? Епос – це оповідний рід літератури. Розрізняють такі жанрові різновиди епічних: казка, повість, новела, оповідання, роман і т. д. Епосу як літературного роду властиво відтворювати зовнішню по відношенню до автора, об’єктивну дійсність в її об’єктивній сутності. Епос будується на різноманітних способах викладу – розповіді, описі, діалог, монолог, авторські відступи. Епічні жанри з часом стають все […]...
- Чим відрізняється драма від мелодрами Що може бути фантастичнее і трагічніше, ніж людське життя? Неможливо придумати таких перипетій, як ті, які були уготовлені самою Долею, і не знайти більш захоплюючого сюжету, як події, які відбуваються з кожним з нас в реальності. Про людського життя і нелегку долю пишуть романи, ставлять вистави, знімають кіно. Ці сюжети наповнені романтикою, гумором, драматизмом. Вони […]...
- ЕПОС ТА ЙОГО ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ – Епос – різновид літературного роду, що охоплює твори, в основі яких лежить прозова оповідь про події зовнішнього світу. √ Жанрові різновиди епосу: міф, казка, легенда, притча, оповідання, новела, повість, роман. ! Зароджується епос у фольклорі з малих Жанрових форм – казки, епопеї, билини, історико-героїчних пісен. Продовжує розвиватися на рівні середніх форм – поем, повістей, […]...
- Драматургія – Іван Якович Франко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття Цікавою сторінкою творчості І. Франка є драматургія, у якій він знову ж таки розкриває життя різних верств українського суспільства: селян, ремісників, народної інтелігенції. Найбільший інтерес викликає соціально-психологічна драма “Украдене щастя” (1893 p.), написана за сюжетом народної “Пісні про шандаря”. У ній змальовано трагедію особистого життя трьох головних персонажів, у яких “украдене щастя”: Анни та Миколи […]...
- Драма – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма (грец. Ξραμα – дія) – це п’єса з гострим конфліктом соціального чи побутового характеру, який розвивається в постійній напрузі. Героями творів, написаних у цьому жанрі, є переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, естетично дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. Витоки драми можна помітити в драматургії античності (“Іон” Евріпіда). Як самостійний […]...
- Тяглість драматургічної традиції в Україні. Шкільна драма XVIII ст. Інтермедії. Вертепна драма. Драматургія І половини ХІХ століття. Народна драма І. Котляревського. Новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст. Соціально-побутові та історичні драми й комедії М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, Панаса Мирного та ін. родина Тобілевичів і український театр. Зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: подати в систематизованому вигляді інформацію про розвиток в Україні драматичного мистецтва, визначити новаторство драматургів, внесок родини Тобілевичів у розвиток української драматургії, показати зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо; розвивати вміння знаходити і систематизувати, узагальнювати інформацію; виховувати почуття гордості за досягнення української культури. Теорія літератури: драматичний твір (повторення). Обладнання: таблиці, створены учнями, портрети […]...
- Сентименталізм – Літературні напрями XVI-XIX століть – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК Сентименталізм (від франц. Sentiment – почуття, почуттєвість) – літературний напрям другої половини XVIII – початку XIX століття, що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття до героїв у читачів. Сентименталізм дістав свою назву від роману англійського письменника Лоренса Стерна “Сентиментальна подорож по Франції та Італії” (1768 р.). Саме ж слово “сентиментальний” існувало […]...
- Драма як жанр Драма як жанр – п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої – переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. її зародження можна помітити в драматургії античності (“Іон” Еврипіда). Частина літературознавців вважає, що Д. як окремий жанр виникла лише у […]...
- “МАТІНКА КУРАЖ ТА ЇЇ ДІТИ” – ДРАМА-ПЕРЕСТОРОГА НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ТА СУЧАСНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПІДТЕКСТ ТВОРУ, ЙОГО АНТИВОЄННИЙ ПАФОС Й АЛЕГОРИЧНИЙ СЕНС. “ЕФЕКТ ОЧУЖЕННЯ” ТА ІНШІ ОЗНАКИ “ЕПІЧНОГО ТЕАТРУ” У ТВОРІ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ другої ПОЛОВИНИ ХХ ст. ПРОЗА ТА ДРАМАТУРГІЯ 1920-1940-х рр Мета (формувати компетентності): предметні (навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом та виокремлення головного у тексті; культуру зв’язного усного мовлення; мислення); ключові (уміння вчитися: критичне мислення та вміння розуміти систему образів для розкриття ідейного задуму твору; комунікативні: уміння сприймати чужу точку зору; інформаційні: розуміння філософсько-етичної проблематики твору; уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; […]...
- Творча постать І. Нечуя-Левицького, його світогляд – Літературний процес 2-ї половини ХТХ століття. І. Нечуй-Левицький Іван Левицький (Нечуй) – син сільського священика із містечка Стеблів на Черкащині. Його батько був знайомий із П. Кулішем, збирав для нього народні пісні, перекази і давав їх переписувати своєму синові Івану. Пізніше П. Куліш допоміг надрукувати молодому письменникові перші твори в журналі “Правда”. Про те, що І. Нечуй-Левицький пише українські повісті, не знали ні […]...
- Нова драма – XIX СТОЛІТТЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Межа XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначена потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали “новою драмою”, підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. “Нова драма” виникла в атмосфері культу науки, зумовленого надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала дух всемогутнього й всепроникного наукового […]...
- “Театр абсурду” – Модернізм. Літературні напрями модернізму – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Справа в тому, що представники його не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. До того ж, більш-менш чітких хронологічних меж, не […]...
- Екзистенціалізм – Модернізм. Літературні напрями модернізму – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК Екзистенціалізм (від лат. Ехіstentia – існування) – течія в літературі Франції, що виникла напередодні другої світової війни та представлена письменниками, які водночас належать до екзистенціалізму як течії філософської (Г. Марсель, Ж.-П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю). Екзистенціалізм розглядають також і в більш широкому значенні: як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається […]...
- Класицизм – Літературні напрями XVI-XIX століть – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК КласицизМ (від лат. СІаssіcus – взірцевий, довершений) – літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й поширився в літературах Європи до початку XIX століття. Класицистами називають митців, у творчості яких панує культ “класиків” (передусім – античних письменників) та розуму, а весь напрям пов’язаний із суворою нормативністю й регламентацією. Сама назва “класицисти” з’явилася тільки […]...
- Літературний жанр Літературний жанр (фр. genre – рід, вид) – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури. Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) – епос, лірика, драма; категорією середнього порядку – літературний вид (особливе) – роман, повість, новела в епосі; категорією […]...