Що таке епіграф в літературі?

Епіграф – це цитата, яку поміщають на чолі твору або його окремої частини з метою показати дух твору, його зміст, ставлення до нього автора і т. д. Епіграф являє собою коротку закінчену фразу або цитату і розміщується автором після назви твору.

Що стосується самого слова “епіграф”, то воно відоме ще з античних часів. Стародавні греки епіграфом називали написи, які писалися на надгробках або на стінах будівель. Літературні епіграфи вперше з’явилися у творах письменників, що належать до епохи Відродження. Тоді епіграфи ще не були так поширені, як зараз, широке поширення вони набули лише в кінці XVIII століття.

До XIX століття в Росії стало модно додавати епіграф не тільки до початку твору, але і починати з епіграфа кожну його частину. За вдало підібраному эпиграфу і правильного його використання колись судили про освіченість і начитаність автора. У свій час епіграфи вміло використовували такі знамениті люди, як О. С. Пушкін, Н. В. Гоголь, Л. Н. Толстой та багато інших.

Автори літературних творів використовують епіграф з різними цілями. Серед основних причин написання епіграфів можна виділити наступні:

    – коротко описати основний сюжет книги; – загострити увагу читача на основному настрої і дусі твору в цілому; – заздалегідь ознайомити читача з персонажами твору; – показати власне ставлення до подій або героїв твору.
Приклади використання

В українській літературі епіграфи зустрічаються в самих різних жанрах:

    – у ліричних творах; – у художній прозі; – в романах; – у віршах; – у нарисах і т. д.

Добре продуманий епіграф дозволяє читачеві вникнути в те, що автор хотів сказати між рядків. В якості прикладу можна згадати роман О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”, де кожна глава твору починається з епіграфа.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Що таке епіграф в літературі?