Емоційні властивості особистості
Характеристики емоційного реагування, постійно і яскраво проявляються у людини, є його емоційними властивостями і визначають його емоційність. У звичному, життєвому сенсі емоційність розуміється у двох значеннях. По-перше, емоційним називають людину, бурхливо реагує на обставини: запального, неприборканого або захопленого, життєрадісного.
По-друге, так кажуть про людину вразливому, тонко відчувають, легко раниму.
Емоційність трактується як сукупність властивостей людини, що характеризують зміст, якість і динаміку його емоцій і почуттів. Змістовні аспекти емоційності визначаються тими явищами, ситуаціями і подіями, які мають особливу значимість для суб’єкта. Вони пов’язані з стрижневими параметрами особистості: її мотиваційної спрямованістю, світоглядом, системою цінностей і базових уявлень і т. п.
Якісні характеристики емоційності описують ставлення індивіда до явищ дійсності. Вони виражаються в знаку та модальності домінуючих емоцій. До динамічних властивостей емоційності відносяться особливості виникнення, протікання і припинення емоційних процесів та їх зовнішнього вираження.
На питання про те, чи є емоційність вродженим або придбаним властивістю, не можна відповісти однозначно. Ще І П. Павлов вважав, що відмінності в емоційності тварин або людей залежать від типу нервової системи і впливів, що випробовувалися з моменту народження.
Більшість психологів висловлюють згоду з тим, що емоційність слід розглядати в якості однієї з центральних складових темпераменту, і таким чином підтверджують думку про те, що емоційність в деякій мірі визначається спадковими, вродженими, генетично закріпленими передумовами
Емоційність має складну структуру. До її основних компонентів відносяться:
- Емоційна збудливість, під якою розуміють готовність емоційного реагування на значущі для людини подразники. При підвищеній емоційній збудливості функціональний рівень діяльності змінюється у відповідь на більш слабкі зовнішні та внутрішні впливи. Збудливість може проявлятися в таких особливостях поведінки, як запальність, подразливість. До емоційної збудливості близька емоційна чуйність, сприйнятливість. Емоційна чуйність як стійке властивість індивіда проявляється у легкому, швидкому і гнучкому емоційному реагуванні на різні дії – соціальні події спілкування, оточуючих людей; Сила емоцій. Функція цієї властивості – енергізація діяльності залежно від задоволення або незадоволення мотивів. Деякі люди можуть відчувати почуття такої сили та інтенсивності, на які інші виявляються нездатними; Емоційна стійкість опір дії емоціогенних факторів, контроль імпульсів і потягів, терплячість, що ведуть до стабільності діяльності.
Емоційну стійкість суб’єкта визначають два чинники:
- 1) час появи емоційного стану при тривалому або постійному дії емоціогенного фактора-ніж пізніше з’являються емоції, тим вище стійкість; 2) сила емоціогенного впливу-чим більше повинна бути сила впливу, тим вище емоційна стійкість; Емоційна лабільність рухливість емоцій, завдяки якій людина швидко реагує на зміну стуацій і обставин, вільно виходить з одних емоційних станів і входить в інші. Занадто виражена лабільність емоцій може ускладнити відносини з оточуючими, так як особистість проявляє себе як імпульсивна, реактивна, погано керуюча собою і своїми станами. Лабільності протиставляється емоційна ригідність, яка характеризується “в’язкістю” емоцій, їх стабільністю складністю перемикання з одних емоцій на інші. Навіть у разі зміни емоціогенних ситуацій та обставин людина продовжує переживати викликані ними емоції; Тривожність емоційна збудливість в загрозливій ситуації, схильність до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги. Тривога визначається як переживання емоційного дискомфорту, пов’язане з очікуванням неблагополуччя, передчуттям небезпеку. На відміну від страху як реакції на реальну небезпеку тривога є усвідомлюване емоційний стан без конкретного змісту, переживання невизначеною, дифузної, безоб’ектной загрози. Стимули або умови, які породжують тривогу, індивіду невідомі. У стані тривоги інтенсивність емоційної реакції на стресову ситуацію непропорційно вище величини об’єктивної небезпеки.
Тривогу зазвичай поділяють на реактивну (тривогу як стан) і особистісну тривожність. Тривога як стан – це неприємне емоційний стан, який характеризується відчуттям напруги, занепокоєння, похмурих передчуттів. Тривожність як риса особистості – це схильність індивіда відчувати стан тривоги.
Загальна емоційна спрямованість особистості, що виявляється в тому, які емоції виявляються найбільш близькими людині, найбільш бажаними і стійкими, обумовлює вибірковість ставлення суб’єкта до явищ природи і мистецтва, життєвих ситуацій і оточуючим його людям.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)