Вимоги до психофізіологічних якостей особистості

Професія рятувальника входить в десятку найнебезпечніших і ризикованих професій нашої країни. Насамперед, це робота, що вимагає граничного напруження фізичних і душевних сил. Крім того, вона дуже небезпечна (Пухівський Н. Н., 2000; Шойгу С. К. [и др.], 2002; Алексанін С. С. [и др.], 2007). Багатофакторна системна оцінка діяльності рятувальника (Овчинников Б. В., Колч А. І., 2006) визначає рівень стрессогенности цієї професії як дуже високий (27 балів за шкалою 8-32 бали). Праця рятувальника в першу чергу характеризується:
– Високим ступенем небезпеки і відповідальності;
– Великим творчим компонентом і малим ступенем алгоритмізації;
– Різноманітним впливом шкідливих факторів середовища та їх неритмичностью.
Крім того, рятувальники найчастіше приступають до роботи на тлі десинхроноза, обумовленого тривалим перельотом, незвичними кліматично-географічних умов, до яких вони не встигають акліматизуватися.
Робота рятувальника сполучена з важкими фізичними навантаженнями. При ліквідації наслідків надзвичайної ситуації енерговитрати досягають 5000-8400 ккал на добу і більше (Бігунець В. Д., 2004). Ця ситуація ускладнюється необхідністю використання спеціальних засобів захисту, що ускладнюють дихання, і спеціального захисного одягу, що обмежує тепловіддачу.
Необхідність проведення рятувальних операцій на воді і на суші, в горах і під землею, на руїнах житлових і промислових споруд вимагають певної спеціалізації професії рятувальника. Однак сам характер НС такий, що вони можуть нагромаджуватися у вузьких часових проміжках. У таких випадках дотримати строгу спеціалізацію груп рятувальників не представляється можливим.
Додаткові психологічні труднощі в роботі рятувальників пов’язані з непродуктивним очікуванням доставки до вогнища НС, неповною і суперечливою інформацією про обстановку, в якій доведеться діяти, дефіцитом часу і коштів, відсутністю адекватних умов для сну і відпочинку. Сильний психологічний дію надає:
– Вид поранених і загиблих, особливо дітей;
– Неможливість надання їм допомоги;
– Поранення і загибель товаришів по роботі;
– Непередбачуваність і некерованість обстановки.
Крім професійного стресу, рятувальники стикаються і з внепрофессиональной “стресом життя”. Раптові виїзди у відрядження на невизначений час можуть створювати безліч сімейних проблем. Цей момент ще раз підкреслює необхідність психологічної роботи з сім’ями рятувальників.
Діяльність рятувальника пред’являє високі вимоги до психофізіологічних якостей особистості, що визначає необхідність професійного психологічного відбору, у тому числі в виші МНС Росії (Покровський Б. Л. [и др.], 2001; Корнейчук Ю. Ю. [и др.], 2 003 ; Ларцев М. А., Багдасарова М. Г., 2003). У результаті наукових досліджень були розроблені професіограма і психограмма професії рятувальника. Ця професія була визначена як суто чоловіча. До основних професійно важливих якостей рятувальника були віднесені: висока загальна психічна й емоційна стійкість, включаючи витримку і самовладання; здатність приймати швидкі і правильні рішення в невизначеною, мінливих обстановці і діяти нешаблонно. Важливе місце в професіограмі рятувальника також займають особиста відповідальність за прийняті рішення, фізична витривалість, комплекс психофізіологічних якостей, що характеризують увагу, пам’ять, вольові якості, психомоторну реактивність і рухові здібності, функції зорового і слухового аналізаторів (Шойгу Ю. С., 2003; Бігунець У. Д., 2004).
Професійна адаптація визначається як період входження нового співробітника в організацію, протягом якого відбувається засвоєння ним норм і правил аварійно-рятувальних формувань, інтеграція в колектив, прийняття норм взаємовідносин, оволодіння починаючим рятувальником системою професійних знань, умінь і навичок і перехід до їх самостійного застосуванню в практиці (Ларцев М. А. [и др.], 2004).
У більшої частини навчаються перший професійний досвід не буває цілком успішним. Професійна адаптація вимагає часу. Якщо цей процес відбувається спонтанно, то формування міцних умінь і навичок може затягнутися на 1-1,5 року. Оскільки початківець фахівець працює на межі своїх можливостей і платить за ефективність високу “фізіологічну ціну”, в адаптаційний період висока ймовірність професійних зривів у критичних ситуаціях, збільшений ризик виникнення й загострення психічних і психосоматичних розладів. Спеціальна процедура по адаптації сприяє зменшенню труднощів, які виникають на початку професійної діяльності.
Психологічно обгрунтована регуляція процесу адаптації забезпечує перехід до ефективного “штатним” функціонуванню вже через 3-6 міс. Для проходження професійної адаптації рятувальниками передбачена їх піврічна стажування на базі “Центроспаса” в м Жуковському або московському міському відділенні “Центроспаса”. На цей період до кожного новачкові прикріплюється досвідчений рятувальник як індивідуального наставника. Фахівці медико-психологічної служби виробляють підбір цих пар і забезпечують їх взаємну психологічну сумісність. На основі даних психологічного моніторингу складаються індивідуальні програми професійної адаптації з урахуванням особистісних особливостей. У завдання наставника входить надання новачкові професійної допомоги та психологічної підтримки, повсякденний аналіз правильних дій і помилок, посередницькі функції у відносинах новачка з його прямими начальниками, допомогу у встановленні адекватних міжособистісних відносин з товаришами та ін. Думка наставника враховується кваліфікаційною комісією при присвоєнні стажисту кваліфікації рятувальника 3-го класу. Стан фізичного і психічного здоров’я стажистів оцінюється на 3-му місяці і після закінчення стажування. Виявлені дезадаптаційних порушення підлягають психологічної, психофізіологічної і фармакологічної корекції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Вимоги до психофізіологічних якостей особистості