Економічна теорія Томаса Мальтуса

Англійський економіст Томас Мальтус (1766-1834) був священиком, але одночасно займався науковою роботою. В цілому його методологія відповідала загальним принципам класичної політекономії, але порівняно з іншими її представниками, які вважали предметом вивчення в першу чергу виробництво (пропозиція), Тобто Мальтус приділяв також велику увагу попиту. Він отримав всесвітню популярність своєю роботою “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798). Свої ідеї в галузі політекономії виклав у працях “Дослідження про природу і зростання ренти” (1815) і “Принципи політичної економії” (1820). Основні теоретичні положення яких представлені наступними моментами.

1. Закон народонаселення. Т. Мальтус наполегливо переконував, що населення зростає дуже високим темпом – в геометричній прогресії, а приріст продовольства і засобів існування не встигає за ним, збільшуючись лише в арифметичній прогресії. Звідси випливало висновок, що цей розрив у темпах приросту населення і життєвих благ служить причиною бідності і тут безсилі різні революції і соціальні реформи.

Теоретичною посилкою даної теорії було твердження про неможливість збільшувати засоби існування (під якими малися на увазі продукти харчування) темпами, властивими зростанню населення. Пояснювалося це тим, що ресурси Землі обмежені, а додаткові вкладення праці і капіталу у землю будуть забезпечувати все менший і менший приріс продукції, так як з ростом населення в обробку залучаються землі гіршої якості, дають все меншу віддачу. Практично свої прогресії Т. Мальтус вивів на основі даних по Північній Америці першої половини XVIII століття. Але він не врахував, що у розглянутий період йшов значний приплив іммігрантів з Європи.

Дослідник назвав фактори, які можуть перешкоджати зростанню чисельності населення. Головним чинником є нестача їжі. Далі йдуть непрямі фактори. Перший з них – попереджувальні заходи у вигляді морального приборкання, насамперед, у вигляді відмови від вступу в шлюб, особливо для незаможних громадян. Інший непрямий фактор викликаний руйнівними заходами у вигляді хвороб, війн та ін.

2. Теорія реалізації. Т. Мальтус обгрунтовував тезу про перманентності криз надвиробництва. На його думку, сукупний попит завжди буде недостатнім для придбання всієї виробленої в країні товарної маси. Пояснювалося це тим, що робітники отримують менше, ніж цінність виробленої ними продукції. Капіталісти самі прирікають себе на ощадливість, щоб збільшувати свій дохід. Тому для забезпечення відтворення необхідний певний обсяг витрат з прибутку і ренти на предмети розкоші і послуги непродуктивного характеру. Це додаткове непродуктивний споживання можуть забезпечити лише непродуктивні класи, в першу чергу земельні власники.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Економічна теорія Томаса Мальтуса