ДO ВИВЧЕННЯ РОМАНУ МАНДРИ ДО РІЗНИХ ДАЛЕКИХ КРАЇН СВІТУ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА, СПОЧАТКУ ЛІКАРЯ, А ПОТІМ КАПІТАНА КІЛЬКОХ КОРАБЛІВ – ДЖОНАТАН СВІФТ (1667-1745) – КУЛЬТУРА ДОБИ ПРОСВІТНИТВА – СВІТЛО РОЗУМУ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПРОСВІТНИЦТВА

Частина І

ПОДОРОЖ ДО ЛІЛІПУТІЇ

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮМО…

Розділ І

1. Хто такий Лемюель Гуллівер? Доведіть, використовуючи текст, що він – освічена людина.

2. Розкажіть, як мандрівник опинився в невідомій країні.

3. Словесно намалюйте картину “Ліліпути знаходять Гуллівера”. Вживайте у своїй розповіді епітети й порівняння, які допоможуть передати враження крихітних чоловічків від незвичайної знахідки.

4. Уявіть, що ви – Гуллівер. Опишіть свій стан у момент зустрічі з ліліпутами.

5. Виразно прочитайте епізод “Дивна трапеза”. Які художні засоби допомагають уявити розміри їжі, запропонованої Гулліверу?

6. Поміркуйте, завдяки чому складається враження, що розповідь Гуллівера є правдоподібною.

Лібіко Марайя. Ілюстрація до роману “Мандри Гуллівера” (1952)

Розділ ІІ

1. Прочитайте перший абзац розділу. Завдяки чому ми уявляємо місцевість, у якій опинився Гуллівер?

2. Як описано імператора Ліліпутії? Чим він вирізнявся з-поміж інших мешканців своєї країни? Яке враження у вас склалося про нього?

3. Чи можна стверджувати, що Гуллівер виявив великодушність до ліліпутів? Доведіть свою думку.

4. Поміркуйте, чому Гуллівер дозволив прикувати себе ланцюгом, обшукати. Чи правильно він учинив?

Розділ ІІІ-IV

1. Які риси характеру виявляє Гуллівер у полоні (за І – V розділами)? Підтвердіть свою відповідь цитатами.

2. Як ви думаєте, з чого саме глузує автор, описуючи придворні розваги? Які художні засоби створення комічного ефекту він використовує?

3. Уважно прочитайте та проаналізуйте постанову про звільнення Гуллівера. Що увиразнюють вступ до цього тексту й сама угода? Чи видається вам щось смішним у цьому документі? Якщо так, то чому?

4. Про які два лиха, що тяжіють над Ліліпутією, розповів секретар таємної ради? Чому його розповідь викликає сміх? Обгрунтуйте свою думку.

5. Поміркуйте, які явища та вади суспільного життя викриває Свіфт, описуючи порядки, що панували в Ліліпутії.

Розділ V-VІ

1. Виразно прочитайте уривок “Захоплення флоту Блефуску”. Як у цьому епізоді розкривається характер Гуллівера?

2. Яке бажання імператора не виконав Гуллівер? Як цей учинок характеризує головного героя?

3. Розкажіть про жителів Ліліпутії, їхню науку й освіту.

4. Поміркуйте, чому Свіфт увів у роман розповідь Гуллівера про споконвічні закони та звичаї Ліліпутії. Чи схвалює їх головний герой? Як, на вашу думку, до них ставиться сам автор? Які з цих законів вам подобаються, а які ні?

5. Розкажіть, які ілюстрації ви запропонували б до теми “Подробиці життя Гуллівера в Ліліпутії”.

Розділ VII

1. Що змусило головного героя терміново покинути Ліліпутію?

2. Уважно прочитайте акт обвинувачення Гуллівера. Як можна схарактеризувати тих, хто його склав?

3. Про який звичай, запроваджений нинішнім імператором, дізнався Гуллівер? Чи можна це нововведення назвати ще одним яскравим штрихом до характеристики правителя Ліліпутії? Обгрунтуйте свою думку.

4. Чи змінювалося протягом читання “Подорожі до Ліліпутії” ваше ставлення до імператора? Якщо так, то з огляду на що?

5. Дайте оцінку поведінці Гуллівера. Чи схвалюєте ви те, що він не став чинити опір імператору та його прибічникам?

Розділ VIII

1. Як Гуллівера характеризують такі слова: “Я волію краще загинути в океані, ніж бути причиною розбрату між двома могутніми монархами”?

2. Стисло перекажіть VIII розділ.

3. Підготуйтеся до конкурсу на найцікавіші запитання до першої частини “Мандрів Гуллівера”.

4. Уявіть себе на місці Гуллівера. Як би ви діяли, потрапивши до Ліліпутії?

Кадр із фільму “Мандри Гуллівера” (США, 1996)

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА” Й СЮЖЕТ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ТВОРУ

“Мандри Гуллівера” побудовано в жанрі морської подорожі (типова прикмета більшості утопічних та історичних творів, що особливо набрали популярності за часів Свіфта, коли вже поширилися й реалістичні твори про заморські країни (“Робінзон Крузо” Д. Дефо).

Роман поділено на чотири частини, в яких розповідається про чотири мандрівки лікаря, а потім капітана багатьох кораблів Лемюеля Гуллівера. Поряд з реалістичними деталями морської подорожі, що подаються на початку кожного розділу, описано чотири фантастичні країни, до яких потрапляє мандрівник, докладно відображаються звичаї та порядки людей, які там живуть. Перша подорож Гуллівера – до Ліліпутії, населеної людьми-пігмеями1, друга – до країни велетнів Бробдінгнегу, під час третьої мандрівки він потрапляє до Лапути, повітряного острова, і, нарешті, в останню подорож – до країни коней, гуїгнгнмів та підлеглих коням людиноподібних єгу.

Чотири частини “Мандрів” – чотири сатиричні модифікації людської нікчемності. У першій і другій частинах зменшення фізичного зросту людини є сатиричним засобом зменшення й того, що ми називаємо моральною та ідеологічною сторонами людського існування… З іншого боку, метод фізичного зменшування в перших двох частинах провадиться способом антитези: у Ліліпутії герой є спостерігачем життя пігмеїв, отже, цим мотивується увага автора до змалювання людської нікчемності, як вона виявляється зовні, тобто в політичному й загалом суспільному житті.

Перед нами розгортаються картини придворного життя, придворні інтриги, засідання державної ради, урочисті виступи короля перед народом, боротьба політичних партій, релігійні суперечки, війна ліліпутів з мешканцями сусіднього острова тощо, – словом, усе те, що можна побачити в першій-ліпшій буржуазній країні, у тій самій Англії часів Свіфта. Але скільки геніальної винахідливості бачимо ми в цьому зменшенні пропорції, яке показує нікчемність усього того, що намагається видати за свою велич і могутність (!) імператор Ліліпутії, який у своїх маніфестах гучно називає себе: “окраса й пострах всесвіту… владар над усіма владарями; найвищий з усіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою торкається сонця” тощо.

1Пігмей – тут: людина маленького зросту.

А виявляється насправді жалюгідною істоткою, що вигідно вміщується на долоні Гуллівера, як і його славні вояки, що влаштовують рицарський турнір на носовичку Гуллівера, нап’‎ятому на невеликих паличках; як і ворожий імператорові Ліліпутії флот блефускуанців, що його Гуллівер у повному складі затягає на мотузочці до берегів Ліліпутії і бере в полон. Усе це таке подібне до людського життя і таке жахливе й нікчемне саме через свою фізичну мізерність! На світі все відносне, і деякі речі, що їх звикли вважати за речі першорядної ваги, зовсім перестають бути такими в наших очах, коли ми на них подивимося з нової й незвичайної позиції! Так гадав Свіфт. Тим дужче має вразити читача жорстокість, підступність і мізерність мешканців цієї лялькової держави.

Багато століть точиться в Ліліпутії непримиренна боротьба між “тупоконечниками” та “гостроконечниками” (тобто між прибічниками католицизму та протестантизму) за те, з якого кінця надбивати яйце при його споживанні – з широкого чи з гострого (такими у світлі розуму здаються релігійні суперечки). Визначні й поважні урядовці, щоб доступитися ласки в короля чи імператора, привчаються плазувати під палицею, стрибати через неї, як учені пси, або танцювати на натягнутому канаті (це акробатичне мистецтво має символізувати шляхи придворної кар’‎єри при титулованих особах). Ляльки-міністри при дворі імператора в Ліліпутії починають ненавидіти Чоловіка Гору, тобто Гуллівера, саме за те, що він зробив ряд послуг імператору й цілій державі, та обвинувачують його в державній зраді, причому його присуджують до легкої, на думку імператора та його радників, кари: осліплення за допомогою хірургічної операції. До того ж ця кара прославляється як прояв вищої гуманності імператора. Свіфт, ближче, ніж будь-хто з просвітників, обізнаний з “діалектикою” буржуазної дипломатії, – не – перевершений майстер у відтворенні “дипломатичної моралі”, у зображенні мистецтва завуальовувати жорстокі й деспотичні вчинки гучними та пишними деклараціями про гуманність, поблажливість імператора до своїх підданих. У Ліліпутії, розповідає Свіфт, було вже відомо, що коли імператор чи його радники виступали з деклараціями про гуманність монарха, то всі з острахом чекали на чергові жорстокі репресії. Гуллівер, що врятував Ліліпутію від нападу блефускуанців, відмовився від участі в агресії проти цієї країни. І цього було досить, щоб про всі його послуги забули, а самого рятівника Ліліпутії прирекли на повільну смерть.

Зі статті Агапія Шамрая1 “Джонатан Свіфт і його твір”

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА” І ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО

“Мандри Гуллівера” – твір фантастичний за своєю формою. Письменник вводить фантастику, оскільки вона допомагає намалювати алегоричну картину сучасного йому суспільства, а також створити образи, які найповніше виражали б авторські ідеї. Своїм змістом цей роман глибоко правдивий, і Свіфт прагне підкреслити правдивість твору реалістичними описами та скрупульозно-точним зображенням речей у тих незвичайних країнах, куди потрапляє його герой. Намагаючись зробити свій твір доступним для широких кіл читачів, письменник бере форму популярного на той час пригодницького роману. Але й у новому для нього пригодницькому жанрі Свіфт досяг великих художніх успіхів.

Картина політичного життя імперії ліліпутів – це пародія на англійські й загалом європейські політичні звичаї. Читач може запитати: “Навіщо було робити цих людей такими крихітними?” Та тому, що, зменшивши їхній зріст, Свіфт зробив смішним ліліпутського імператора з його претензіями на світове панування, підкреслив нікчемність міністрів і вельмож. Крізь фізичну мізерність цих людців ясніше проступили їхня жорстокість, підступність і зажерливість, характерні й для справжніх, “великих” міністрів та імператорів.

Свіфт дуже дотепно уподібнює англійських вігів і торі до ліліпутських партій тремексенів і слемексенів, які ведуть між собою запеклу боротьбу, відрізняючись лише тим, що прибічники однієї носять взуття на високих підборах, а прибічники другої – на низьких. Влучною пародією на католицьку та протестантську церкви є секти “тупоконечників” і “гостроконечників”, що сперечаються, з якого боку розбивати яйце. Розповідаючи про ліліпутський звичай давати важливі державні посади тим людям, які виявили вміння ходити по канату та стрибати через палицю, письменник створює гостру сатиру на порядки при англійському дворі.

1Шамрай Агапій Пилипович (1896-1952) – український літературознавець.

Дослідники творчості Свіфта знаходять у книжці безліч натяків на тогочасні події та окремих політичних діячів. Так, вважають, що скарбник Флімнеп – це сатиричний портрет прем’‎єр-міністра Роберта Уолпола, що звинувачення Гуллівера у зраді пародіює обвинувачення, висунуті проти лорда Бо – лінгброка. Звичайно, ставлячи собі завдання висміяти сучасне йому суспільство, Свіфт використав для цього окремі історичні факти. Але значення книги далеко не вичерпується сатиричним зображенням осіб і подій, які вже належать історії.

Сатира Свіфта викриває не тільки англійських вігів і торі на початку XVIII ст., а й комедію боротьби всіляких партій, унаслідок якої змінюються уряди, але не змінюється їхня антинародна суть.

Лібіко Марайя. Ілюстрація до роману “Мандри Гуллівера” (1952)

Свіфт – великий майстер художнього слова – прекрасно володів усіма засобами сатири. Улюбленим прийомом його є іронія, тобто такий стилістичний зворот, коли під словами позитивного забарвлення ховається прямо протилежний зміст. Іронію вживають, щоб висміяти негативне явище, вона доводить його неприродність краще, ніж пряма критика. У Свіфта іронія слугує для викриття негативних сторін дійсності. Наприклад, жорстокість і лицемірство монархів виступають особливо ясно, коли сатирик подає їх як великодушність і справедливість. Із цією метою Свіфт примушує Гуллівера славити “ласку” та “поблажливість” імператора ліліпутів, який замінив йому, невинній людині, смертну кару на осліплення. Свій намір ухилитися від монаршої “ласки” Гуллівер називає “невдячністю”.

Свіфт бореться сміхом. Сміхом він зриває маску з тогочасного суспільства, показуючи його брехню та вади. На сторінках Свіфтового роману і нові, й освячені віками суспільні установи та явища стають смішними, вульгарними – царський двір порівнюється з помийницею, сенат – із табуном гусей, релігійні чвари стають суперечкою, з якого кінця розбивати яйце.

Однак сміх має не лише властивість викривати і заперечувати. Він ставить того, хто сміється, вище за висміюваного, дає йому моральну перевагу. Убиваючи ворога, сміх додає сили друзям.

За статтею Олександра Тереха1 “Безсмертний твір Джонатана Свіфта”

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

Значення Свіфта велике не лише для англійської, а й для всієї європейської літератури. Він – з тих мислителів, які прагнуть порушити широкі філософські питання людського існування, людської природи, життєвого призначення людини, сенсу її буття, саморозкриття особистості”.

Борис Шалагінов, український літературознавець

“Гуллівер… у першій частині – це допитлива, добродушна і, безсумнівно, дуже звичайна людина, і якщо йому відкрилась якоюсь мірою нікчемність пристрастей і справ дрібноти, яка його оточує, безглуздість її політичних і релігійних розбратів і війн, безмірні амбіції, марнославство і лицемірство їхнього монарха, інтриги і підступність придворних, то лише тому, що Свіфт надав цій звичайній людині можливість поглянути на справи людські згори вниз.

Сам автор і без того це знав і такої трансформації не потребував. Проте як лагідно і покірливо поводиться Чоловік Гора. Перед нами поступова духовна капітуляція Гуллівера, і Свіфт, можливо, хотів проілюструвати думку, що жалюгідне нице середовище швидко підкорює людину своєму способу думок і дій, примушує капітулювати перед ним, перетворює на духовного пігмея, а це страшніше, ніж бути маленького зросту”.

Айзік Інгер, російський літературознавець

1Терех Олександр Іванович (1928-2013) – український письменник.

МИСТЕЦЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ

Відомий російський драматург Григорій Горін написав п’‎єсу “Будинок, який збудував Свіфт”, дійовими особами якої є автор “Мандрів Гуллівера” та вигадані ним персонажі, серед них і казкові істоти – велетні й ліліпути, йеху й гуїгнгми. В основі п’‎єси – реальні факти з життя англійського письменника. За твором Г. Горіна поставлено численні вистави в різних театрах, а також знято однойменний фільм (1982 р., режисер Марк Захаров). Цікаве режисерське рішення п’‎єси можна побачити в Київському театрі маріонеток (прем’‎єра відбулася 2002 р., режисер Михайло Яремчук). Зокрема у виставі використано оригінальний прийом – гра з розмірами: на сцені одночасно задіяні актори в натуральний зріст (ролі Свіфта і лікаря Сімпсона), звичайні маріонетки і крихітні ляльки-ліліпути. При цьому Свіфт протягом усього дійства не керує ляльками і мудро мовчить, спостерігаючи за тим, що відбувається.

Як ви думаєте, яку ідею увиразнює цей задум режисера?

Фрагменти вистави “Будинок, який збудував Свіфт” Творчої майстерні “Театр маріонеток”

ЛІТЕРАТУРНІ НОТАТКИ ПОДОРОЖНЬОГО

Скульптурні зображення Гуллівера є в різних країнах світу: Нідерландах, Бельгії, Німеччині та інших. Один із цікавих монументів установлено в білоруському місті Орша. Свіфтівського головного героя, на долоні якого затишно розташувався ліліпут, можна побачити тут у парку “Казкова країна”. А відвідувачів парку розваг на острові Узедом (Німеччина) вражає гігантська скульптура Гуллівера заввишки 36 метрів і завширшки 17 метрів. Вона є однією з найбільших скульптур у Європі.

Пам’‎ятник Гулліверу й ліліпутам в Антверпені (Бельгія)

Скульптура Гуллівера в парку розваг на острові Узедом (Німеччина)

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Таке звичне і знайоме всім слово “ліліпут” (англ. lilliput) було вигадане Джонатаном Свіфтом як назва людей дуже маленького зросту, про яких ідеться в романі “Мандри Гуллівера”. Саме завдяки цьому твору воно і вживається в багатьох мовах світу.

Цікаво, що прізвище головного героя – Гуллівер – часто використовують у переносному значенні, маючи на увазі велетенську людину. Хоча відомо, що свіфтівський Гуллівер – людина звичайного зросту, а гігантом був лише з погляду ліліпутів. А в одній з частин роману він і сам виявився ліліпутом, потрапивши в Бробдінгнег – країну велетнів.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

1. Поміркуйте, які просвітницькі ідеї відображено в романі “Мандри Гуллівера”.

2. Уявіть себе режисером, який готується до зйомок фільму “Подорож до Ліліпутії”. Які поради ви дали б акторам, котрі виконуватимуть ролі Гуллівера й імператора?

3. Визначте, які різновиди комічного використовує Свіфт у першій частині роману. Наведіть приклади.

4. Складіть правила життя Гуллівера. За якими з них хотіли б жити ви? Чому саме?

5. Уявіть, що ви зустрілися з Гуллівером. Про що б у нього спитали?

6. Пригадайте, що таке езопова мова. Чи можна стверджувати, що Свіфт у своєму романі використовує езопову мову? Обгрунтуйте свою відповідь.

7. Поміркуйте над епіграфом до статті про Джонатана Свіфта. Чи є книга “Мандри Гуллівера” підтвердженням наведених слів?

8. Пригадайте інші твори, у яких дії відбуваються у вигаданих країнах. Чи є в них ще щось спільне із твором Свіфта?

9. У наступних частинах розповідається про відвідування Гуллівером королівства велетнів, повітряного острова Лапути, країни коней. Пофантазуйте, куди ще міг би потрапити цей мандрівник. Підготуйте усний твір на тему “Ще одна подорож Гуллівера”.

10. Напишіть есе на одну з тем: “Мої роздуми над мандрами Гуллівера”; “Найцікавіша сторінка “Мандрів Гуллівера””; “Що особисто мені підказав Свіфт?”.

11. Створіть буктрейлер або постер за романом “Мандри Гуллівера”.

(2 votes, average: 3.50 out of 5)