МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА (1721-1726) – ДЖОНАТАН СВІФТ 1667-1745 – ПРОСВІТНИЦТВО
Історія створення. Коли був опублікований роман “Мандри Лемюеля Гуллівера”, Англія здійснювала потужну колоніальну політику, приєднувала інші землі, брала участь у війнах за перерозподіл територій. Країна прагнула розширити межі свого панування, тому морські експедиції в пошуках нових територій здійснювали нерідко за підтримки уряду. Звіти, спогади й статті про далекі землі опубліковували на сторінках тодішньої преси, викликаючи інтерес у широкої публіки. Дж. Свіфт вирішив використати для твору популярну форму подорожі, поставивши в центр оповіді сучасну людину, яка прагне пізнати світ.
ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА
У Фарнхемі (Англія) відбулася дуже важлива подія в особистому житті Дж. Свіфта. У домі В. Темпля він познайомився з Естер Джонсон, донькою служниці, і покохав її. Естер, яку Свіфт називав Стеллою, приваблювала його надзвичайною добротою, скромністю та розумом. Вона була цікавою співрозмовницею та відданою супутницею, супроводжувала письменника протягом усього життя – і в злиднях, і в боротьбі, і в славі, і в поневіряннях. Стелла вирушила за Дж. Свіфтом в Ірландію, потім вона переїжджала за ним усюди, де б він не був. До самої її смерті (а вона померла 1728 р.) Дж. Свіфт був щасливий з нею. Протягом 1710-1713 рр. він написав до Естер Джонсон та її родички Ребекки Дінглі 65 листів, що згодом були опубліковані під назвою “Щоденник для Стелли” (“The Journal to Stella”). Митець писав не тільки про особисті переживання, а й про життя в Лондоні, про людей, яких зустрічав, про те, що турбувало його в суспільстві. Дж. Свіфт тяжко переживав смерть Стелли. Втрата коханої призвела до невиліковної хвороби й пришвидшила смерть митця.
Дж. Е. Мілле. Стелла. 1868 р.
Особливості композиції роману. Головний герой твору Лемюель Гуллівер мандрує різними країнами, зустрічається з фантастичними істотами, з ним відбуваються дивовижні пригоди. Композиційний прийом мандрівки надав новий імпульс розвитку жанру роману XVIII ст., який наближався до сучасного життя. Подорожі Гуллівера відкривають перед читачами широку картину світу. Твір складається з чотирьох частин. Дж. Свіфт зобразив у своєму творі не тільки конкретні географічні простори, а й художні символи й алегорії.
Слідом за Гуллівером. Перша частина твору “Подорож до Ліліпутії” тісно пов’язана з біографією автора й містить критику політичного життя Англії. Дж. Свіфт критикує парламентську монархію, безглузді закони й порядки, нездарність політиків. Духовну ницість усього того, що марно претендує на величність, підкреслює прийом літоти – символічне зменшення мешканців країни. Ліліпутів зображено не тільки фізично маленькими, а й морально ницими. Імператор лише “на ніготь” вищий за інших. Правлячі партії англійського парламенту (віги й торі) відрізняються тільки тим, яке в них взуття (з високими чи низькими підборами). Боротьбу різних конфесій відтворено як “теоретичні” суперечки про те, з якого боку потрібно розбивати яйце. Гуллівер у цій частині постає справжнім “велетнем” для ліліпутів. Він набагато мудріший і розумніший за тих, хто метушиться довкола нього, переймаючись дріб’язковими проблемами.
У другій частині “Подорож до Бробдінгнегу” використано інший художній прийом – гіперболу. Гуллівер потрапив у квітучу країну, мешканці якої (велетні) добрі, великодушні й займаються мирною працею. Король Бробдінгнегу править мудро й справедливо, методи його правління гуманні. У цій частині втілено ідеал мирної патріархальної країни й мудрого правителя. Гуллівер постає маленьким порівняно з велетнями. У такий спосіб Дж. Свіфт підкреслює відносність уявлень людини, необхідність пізнання світу, постійного руху в пошуках ідеалу.
У третій частині Гуллівер опинився в державі Лапута, королівський двір якої міститься на летючому острові. Політичний устрій Лапути нагадує авторитарну бюрократичну систему з поліційними порядками. Острів вільно пересувається над країною, тому всі підлеглі знаходяться під пильним наглядом. У цій частині Дж. Свіфт викриває поневолення народу, відсутність свободи й прозорості в керівництві країною, а також згубність інституцій, що обслуговують насильницьку владу.
У четвертій частині Дж. Свіфт зображує фантастичну країну гуїгнгнмів – розумних коней. Колись на острові опинилося подружжя, нащадки якого так здичавіли, що тільки зовні нагадували людей. Нащадки ж коней, навпаки, перетворилися на розумних істот і з часом підкорили собі здичавілих людей, назвавши їх єгу. У цій частині Дж. Свіфт по-своєму трактує концепцію природної людини. Він уважав, що природа є гармонійною й розумною. Водночас цивілізація згубно впливає на людей, унаслідок зіткнення з цивілізацією вони стають жорстокими, брехливими, підступними, войовничими й жадібними тощо. Але порядок, який існує серед розумних коней, теж не досконалий. На перший погляд, гуїгнгнми дотримуються рівності й справедливості. Утім, життя колективу повністю знівелювало індивідуальність. Тут немає палких пристрастей та емоцій, мистецтва, прагнення до змін. Гулліверові тут є над чим замислитися.
Образ Гуллівера – утілення нової концепції людини доби Просвітництва. Лемюель Гуллівер постає у творі як утілення звичайної людини. Він – представник середнього класу, родом з Ноттінгемширу, що в центрі Англії, середній син у родині з п’яти чоловік. Потрапляючи в різні ситуації (нерідко абсурдні), він має створювати контраст фантастичним країнам та істотам своїм здоровим глуздом, розумним ставленням до подій.
Відомо, що творчість Дж. Свіфта дуже цінував свого часу Т. Шевченко. Першим перекладачем “Мандрів Лемюеля Гуллівера” стала Леся Українка, яка здійснила в 1889 р. переклад перших двох подорожей, проте її переклад не зберігся. Роман “Мандри Лемюеля Гуллівера” Дж. Свіфта побачив світ у Львові в українському перекладі Л. Турбацького (1895). У Києві 1911 р. Олена Пчілка здійснила переклад першої частини книжки “Пробування в Ліліпутів”. Повний переклад роману “Мандри Гулліверові” у 1928 р. зробив М. Іванов. Перекладали роман також В. Мисик, В. Митрофанов, Ю. Ліснякта ін.
В. Єрко. “Мандри Гуллівера” (обкладинка, ілюстрація), 2005 р.
Ж. Ж. Вібер. Гуллівер і ліліпути. 1870 р.
Образ Гуллівера поданий у динаміці. Він змінюється з розвитком сюжету. Побачене накладає відбиток на його внутрішній світ. Кожна мандрівка відкриває йому нове бачення природи, людства й самого себе. В образі Гуллівера Дж. Свіфт утілив багатогранність проявів особистості, її невтомну жагу пізнання, невпинну роботу думки, пошук свободи й гармонії. Гуллівер утілює оптимістичну віру автора в перетворення світу. Згідно з художньою концепцією Дж. Свіфта, людина, котра досліджує життя, здатна змінити все довкола.
Своєрідність жанру. Роман Дж. Свіфта складний за жанровою природою. Він фантастичний, оскільки в ньому розповідається про неіснуючі держави, незвичайні образи та події, але фантастика митця грунтується на реальній основі. За кожним фантастичним персонажем чи явищем прихований або конкретний факт, або певна авторська ідея щодо суспільного життя. Отже, фантастику Дж. Свіфта можна назвати соціальною.
Характерна ознака твору – його сатирична спрямованість. Дж. Свіфт критикує соціальні порядки, вади людей, тогочасну науку, освіту, державний устрій тощо. Нищівній критиці піддані фактично всі сфери суспільства й діяльності людства. Те, про що писав Дж. Свіфт, одразу впізнавали його сучасники в реальних подіях тогочасного життя, в образах історичних діячів.
Засоби комічного та мова роману. Роман “Мандри Лемюеля Гуллівера” пройнятий критичним пафосом, спрямованим проти несправедливих суспільних порядків і вад людей. У творі широко представлені засоби комічного – гумор, сатира, іронія, сарказм, пародія, гротеск тощо. Так, у зображенні життя Ліліпутії автор удається до різних прийомів, щоб викрити тогочасний англійський лад. Закони та звичаї Ліліпутії – карикатура на монархічний устрій Англії, пародія на боротьбу між представниками різних партій та віросповідань, війна Лілі – путії з Блефуску – це пародія на війну Англії та Франції за “іспанську спадщину” тощо.
Сатира Дж. Свіфта має могутній позитивний заряд. Вона не тільки заперечує недосконалу дійсність, а й спрямована на пошуки шляхів розвитку суспільства та вдосконалення духовної природи людини.
Памфлет (англ. pamphlet) – невеликий художньо-публіцистичний твір на злободенну тему гостросатиричного характеру, у якому зображені негативні суспільні явища, політичні погляди, діяльність окремих людей.
Роман (фр. roman) – один із жанрів епічної розповідної літератури; місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко відтворено життєві події, розкрито історії формування характерів багатьох персонажів. За тематикою роман може бути пригодницьким, історичним, побутовим, соціально-історичним, психологічним тощо. Гумор – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах.
Іронія – художній прийом, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.
Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого дна, як іронія, виражається завжди прямо.
Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. Сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства.
Пародія (грецьк. parodia – пісня навиворіт, переробка на смішний лад) – один із жанрів фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, у якому імітується стиль, поведінка, творча манера з метою осміяння та невідповідності новим запитам.
Гротеск (фр. grotesque – химерний, незвичайний) – вид художньої образності, для якого характерні: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, спотворених форм; 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрастних якостей; 3) заперечення усталених художніх і літературних норм; 4) стильова неоднорідність (поєднання “високого” і “низького” стилів, поетичного та вульгарного тощо).
ПІДСУМКИ
– “Мандри Лемюеля Гуллівера” – сатиричний, соціально-фантастичний роман, створений у формі подорожі.
– У романі втілено просвітницькі погляди Дж. Свіфта щодо людини та суспільства.
– Твір багатий на художні символи й алегорії, які розкривають різні типи соціальних устроїв, державного правління.
– Образ звичайної людини з демократичного середовища Лемюеля Гуллівера втілює ідеї розуму, пізнання й перетворення світу.
– У романі використано різновиди комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск тощо), що сприяють викриттю суспільних і людських вад. Водночас Дж. Свіфт висловлює й позитивну програму перетворення світу на розумних засадах.
– Роман “Мандри Лемюеля Гуллівера” відзначається політичною злободенністю, відображаючи стан Англії XVIII ст., водночас має філософський зміст, актуальний для різних країн і народів.
КОМПЕТЕНТНОСТІ
Обізнаність. 1. Яку роль відіграв Дж. Свіфт у суспільно-політичному житті Англії та Ірландії XVIII ст.? 2. Визначте його внесок у розвиток жанру роману. 3. Доведіть, що в романі поєднуються реалістичні й фантастичні елементи. 4. Охарактеризуйте образ Лемюеля Гуллівера як людини доби Просвітництва.
Комунікація. Обговорення. 1. Що не влаштовувало письменника в житті Англії? 2. Які форми державного устрою відтворено в романі “Мандри Лемюеля Гуллівера”? 3. Яка форма державного устрою, на ваш погляд, є найбільш доцільною?
Самовираження. 1. Від імені Гуллівера розкажіть про життя Англії. 2. Від імені одного з ліліпутів розкажіть про зустріч із Людиною-Горою. 3. Напишіть твір-роздум на тему “Пригоди Лемюеля Гуллівера в наш час”.
Ініціативність і практичність. 1. Прочитавши першу частину твору, підготуйте матеріал для командної гри “Літературне лото”. Випишіть на картки різні приклади засобів комічного (6-8 прикладів). Візьміть участь в організації гри (поділ на команди, визначення арбітрів тощо), запропонувавши суперникам картки для визначення художніх засобів. Та команда, яка дасть більше правильних відповідей, здобуде перемогу. 2. Візьміть участь у грі “Загадки речей” (за текстом першої частини роману “Мандри Лемюеля Гуллівера”). Учасникам гри пропонуються різні речі. Вони мають розкрити їхню роль у тексті або символічний зміст. Речі: біла нитка, синя нитка, червона нитка, зелена нитка, яйце, палиця, хустка, капелюх, зображення Колосу Родоського, число “1728”, сувій “Угода” та ін.
Робота з цифровими носіями. За допомогою Інтернету з’ясуйте, хто ще з англійських письменників XVIII ст. писав романи. Складіть схему жанрових різновидів і представників роману XVIII ст.
Соціальні та громадянські навички. 1. Сформулюйте просвітницьку програму Дж. Свіфта за романом “Мандри Лемюеля Гуллівера” (5-6 тез).
ПРОСВІТНИЦЬКА ПРОГРАМА ДЖ. СВІФТА (ЗА РОМАНОМ “МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА”) | |
Автор критикує (що?) | Автор утверджує (що?) |
2. Запропонуйте власну програму оновлення нашого суспільства (5-6 тез). 3. Як ви вважаєте, якою має бути людина XXI ст.? Які громадянські риси потрібно в ній виховати?
Уміння навчатися. Прочитавши твір, складіть карту подорожей Лемюеля Гуллівера. Прокоментуйте її.
Радимо прочитати
Свіфт Дж. Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів / пер. з англ. Юрія Лісняка. – К., 1976.
ГЕРОЇ ДЖ. СВІФТА В ІЛЮСТРАЦІЯХ І КІНОФІЛЬМАХ
Твір Дж. Свіфта приваблює художників-ілюстраторів поєднанням фантастики та сатири, глибоким філософським змістом. Світовими шедеврами визнані ілюстрації французького художника Жана Гранвіля (1803-1847) – відомого карикатуриста й автора фантастичних зображень тварин у людській подобі. У “Мандрах Гуллівера” митець знайшов споріднені з його творчістю теми й образи, тому ілюстрації вражають точністю наслідування та глибиною бачення порушених у творі проблем.
Гуллівер на малюнках британського художника Томаса Мортена (1836-1866) утілює відвагу, життєву енергію та благородство. Ілюстрації цих майстрів ХІХ ст. й нині прикрашають світові видання роману Дж. Свіфта.
У ХХ ст. твір Дж. Свіфта ілюстрували художники різних країн світу. Італійський художник Лібіко Марайа (1912-1983) створив яскравий, подібний до казки, світ ліліпутів і велетнів. Відомий англійський ілюстратор Артур Рекхем (1867-1939) посилив карикатурність ситуацій, але зробив це вишукано та декоративно.
Одними з найкращих визнані ілюстрації Геннадія Калиновського (1929-2006), де підкреслена абсурдність життя Ліліпутії, серед мешканців якої можна побачити історичні постаті, що в різні часи вважали себе велетнями й господарями світу.
У 2005 р. в Україні вийшла друком книжка Дж. Свіфта з ілюстраціями сучасного художника Владислава Єрка (нар. 1962). Художник свідомо не ілюстрував ті епізоди твору, які стали класичними у виконанні Ж. Гранвіля, Т. Мортена, А. Рекхема, а створив власні символи невідповідності великого й малого.
За сюжетом твору Дж. Свіфта знято понад десяток ігрових та анімаційних фільмів. Першу екранізацію здійснив французький режисер Жорж Мельєс (1902), у якій знявся сам у ролі Гуллівера в оточенні ляльок-ліліпутів. До речі, прийом поєднання акторів і мультиплікаційних героїв пізніше використали у своїх екранізаціях режисери Олександр Птушко (СРСР, 1935р.) і Пітер Р. Хант (Велика Британія-Бельгія, 1977р).
Ж. Гранвіль. Мандри Гуллівера. 1837 р.
Т. Мортен. Мандри Гуллівера. 1857-187О рр.
Л. Марайа. Мандри Гуллівера. 1960-і роки
Більшість екранізацій “Мандрів Лемюеля Гуллівера” має розважальний характер. Дісне – ївською казкою можна назвати мультфільми про пригоди Гуллівера, створені в США (1968); у Великій Британії-Бельгії (1977); в Індії-Великій Британії (2006). Автори цих стрічок вільно інтерпретують сюжет твору, доповнюючи його новими епізодами й персонажами, роблячи з Гуллівера казкового супергероя. Так, у фільмі “Три світи Гуллівера” (реж. Дж. Шер, США – Велика Британія, I960) головний герой мандрує з нареченою, вони разом долають випробування в країнах ліліпутів і велетнів. Новий фільм (реж. Р. Леттерман, США, 2010 р.) – ще одна версія осучаснення класичного сюжету. Молодий американець Семюель Гуллівер потрапляє в Ліліпутію, яка нагадує Європу ХІХ ст., і кардинально змінює цю країну та її старомодних мешканців. У фільм уведено мотив романтичного кохання, двобій із трансформером, карколомні трюки. Єдине, що залишилося від твору Дж. Свіфта, – це іронія авторів над сучасними вадами людей та суспільства.
Серед усіх екранізацій роману вирізняється фільм “Мандри Гуллівера (реж. Ч. Старрідж, Велика Британія-США, 1996 р.). Дві серії фільму дають повне уявлення не тільки про мандрівки героя, а й про постать автора, життя якого нагадувало скутого тисячами ліліпутських ниток велетня. Гуллівера вважали божевільним, бо його фантазії були не зрозумілі пересічним людям, а для влади – ще й небезпечні. Образ генія, який протистоїть натовпу, створено у фільмі-фантазії “Будинок, який збудував Свіфт” (реж. М. Захаров, СРСР, 1982р.). У цьому фільмі взагалі відсутні пригоди Гуллівера, адже головне для творців стрічки – це образ автора, який перетворює життєві враження на нескінченний політ розуму та фантазії.
Перегляньте одну з екранізацій твору Дж. Свіфта. Напишіть відгук на кінофільм, висловте враження про режисерську інтерпретацію сюжету, художність кіноверсії твору.
Кадри з фільму “Мандри Гуллівера” (реж. Ч. Старрідж, Велика Британія – США, 1996 р.)
Г. Калиновський. Мандри Гуллівера. 1992 р.
Г. Спірін. Обкладинка до твору “Мандри Гуллівера”. 2007 р.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)