ДИВА ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
Літературна розминка
1. Розгляньте кадри з мультфільмів, створених за казками Андерсена. Назвіть ці казки.
2. Які людські чесноти зазвичай здобувають винагороду в казках Андерсена?
Не так вже й часто на честь літературних персонажів установлюють пам’ятники, тим паче – на честь персонажів казкових. А от у Данії таких пам’ятників чимало. У них вдячні данці увічнили героїв, створених фантазією свого талановитого співвітчизника – Великого Казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Гуляючи вулицями Копенгагена, можна зустрітися з непохитним олов’яним солдатиком, побачити Дюймовочку, яка визирає з пелюсток кам’яної квітки, або прекрасного лебедя з казки “Гидке каченя”. А біля входу до копенгагенського порту в мереживі морської піни сидить задумана Русалонька. Ця скульптура давно стала символом не лише данської столиці, а й усієї країни…
Казки Андерсена, відомі в усьому світі, прославили Данію: її ошатні міста, старовинні вулички, уздовж яких вишикувалися будинки з гостроверхими дахами, її пишні сади й величні замки. Здається, казкові сюжети Андерсен знаходив просто у звичному житті. Можливо, вони народжувалися тоді, коли письменник дивився, як пливе міським ровом суденце зі старої газети. Можливо, – коли милувався грайливими морськими хвилями чи спостерігав, як розкривається під сонцем ніжний тюльпан.
Великий Казкар народився у місті Оденсе в сім’ї бідного шевця. Хлопчик жив у тісній кімнатці, де крім складаної лави, на якій він спав, стояли ще верстат і ліжко батьків. А за порогом скромного помешкання стелилася дорога в неозорий, сповнений чародійства світ. Якось знайома праля сказала Гансові, що під міською річкою починається китайське королівство. Саме тоді, щиро повіривши її словам, маленький мрійник і вигадав свою першу казку.
Нестатки, від яких потерпала родина Андерсенів, не затьмарили щасливого дитинства Ганса. Найбільше ж він полюбляв слухати казки й гратися… з ляльками.
“Щодня, – згадував із часом письменник, – я шив для ляльок нові шати. Мене так захоплювала, ця справа, що я часто зупинявся просто посеред вулиці й розглядав багатих панянок, убраних у шовк та оксамит, уявляючи, скільки королівських мантій, шлейфів і лицарських костюмів міг би накроїти з їхнього одягу. Подумки я вже бачив це вбрання під своїми ножицями”.
Від такого захоплення Гансові залишалося зробити лише один крок до професії кравця. Тим більше, що саме про це мріяла його мати. Однак хлопець вірив у щасливу зірку свого великого акторського майбуття. Ця віра надихнула його перебратися до Копенгагена. Чотирнадцятирічний Ганс вирушив у дорогу майже без речей, з кількома рекомендаційними листами в кишені.
Ганс Крістіан Андерсен (1805-1875)
Пам’ятник Русалоньці в Копенгагені
Неважко уявити, яким “гидким каченям” почувався підліток з незаможної родини в столиці, де намагався опанувати акторське ремесло. Однак йому була притаманна якась особлива сила, що прихиляла до нього людей. Незабаром в Андерсена з’явилися покровителі, які подбали про те, щоб він міг безкоштовно навчатися в гімназії.
Наука давалася Гансові важко. Однокласники мали кращі знання, хоч і були набагато молодшими за нього. Юнак не раз потрапляв у скрутне становище, але вчився наполегливо й завзято, над усе прагнучи виправдати довіру своїх заступників. Зрештою склавши іспити, Ганс насмілився звернутися до них з трьома проханнями: “Це, передовсім, пара черевиків, бо мої просто-таки розсипалися на порох… Друга річ теж украй необхідна… Чи не можу я отримати новий сюртук1? У старому вже годі кудись вийти, на ньому латка, на латці… А третє прохання – хоч би кілька книжок”.
Актором Андерсен так і не став. Однак захоплення театром привело його на шлях літературної творчості. Він писав п’єси, романи, подорожні нотатки… І, звісно, казки, хоча спершу ставився до цього досить легковажно. А втім, саме казки принесли гучну славу, про яку колись мріяв маленький син шевця.
То була достоту казкова слава. Під час подорожі Європою Андерсена вразило надзвичайно шанобливе ставлення до нього. “О, як я вражений повагою та, любов’ю… Я помітив свій уквітчаний портрет… Мене засипали подяками за, мої твори… Герцоги, єпископи, вчені, найвідоміші у світі люди розмовляють зі мною так, немов я – видатна, особа”, – писав він у листах. Із часом Андерсен здобув визнання й на батьківщині. У рідному Оденсе його вітали юрми городян з прапорами в руках. Сам король Данії вшанував уславленого казкаря.
Вдячно приймаючи знаки читацької любові, письменник нерідко згадував, як колись увійшов у столицю нікому не відомим хлопчиськом. У такі хвилини слава, якою винагородила його доля, здавалася справжнім дивом:
“гидке каченя” перетворилося на прегарного лебедя. Не випадково сам письменник стверджував, що його життя схоже на казку – прекрасну, багату на події та благословенну. “Якби в дитинстві, – писав Андерсен у спогадах, – коли я, злиденний хлопчина, вирушив мандрувати світом, мене перестріла; б всемогутня фея та запропонувала мені обрати шлях і мету, відповідні до моїх талантів і розумових здібностей, якби вона охороняла й скеровувала мене, – навіть і тоді моя доля не склалася б щасливіше, мудріше й ліпше. Історія мого життя розповість світові те, про що вона говорить мені: “Господь милосердний і все робить на краще””.
1 Сюртук – чоловічий верхній одяг з довгими полами.
Казки Андерсена розповідають численним поколінням дітей про те, що краса, відвага, чуйність і доброта здатні розвіяти найлихіші чари; віра, надія та любов долають будь-які перешкоди. А ще вони переконують: у житті кожного з нас завжди є місце справжньому диву. Герої Великого Казкаря “оселилися” в нашому повсякденному мовленні. Іноді, захоплюючись мужністю юнака, ми порівнюємо його з непохитним олов’яним солдатиком, підкреслюючи мініатюрність дівчини, називаємо її Дюймовочкою, а того, хто, не маючи розуму, хизується владою над людьми, – голим королем.
Пам’ятник Г. К. Андерсену в Оденсе
Авторитетна цитата
У своїй книжці про Андерсена відомий данський дослідник Бо Грьонбек зазначив: “В Андерсена часто повторюється думка про те, які люди гідні поваги, а які – ні. Того, хто приймає дарунки життя вдячно і не намагається бути або здаватися чимсь більшим, аніж він є насправді, завжди описано із симпатією… І навпаки, самовдоволених, самовпевнених людей, які не бачать далі свого носа, письменник висміює.
Казкові історії Г. К. Андерсена показують нам, що хоч іноді життя буває жорстоким і несправедливим, усе залежить від нас самих. Можна знайти цікаве й радісне навіть у дрібницях, у тому, що люди зазвичай вважають невартим уваги… Ситуації, у яких не відбувається нічого особливого, можуть бути сповнені краси й поезії для тих, хто вміє бачити й слухати, – от чого навчають читача твори данського казкаря”.
Перевірте себе
1. Розкажіть про дитинство і юність Андерсена. Які риси характеру письменника виявилися в ті роки?
2. Як Андерсен оцінював своє життя? Наведіть відповідні висловлювання письменника.
3. Доведіть! Перечитайте характеристику, яку дає Бо Грьонбек казкам Андерсена (рубрика “Авторитетна цитата”). У чому дослідник вбачає основні переваги творів Великого Казкаря? Проілюструйте ці спостереження власними прикладами з відомих вам казок Андерсена.
Теми презентацій
1. “Пам’ятники Г. К. Андерсену на його батьківщині”.
2. “Маленькі подвиги великого серця: сила любові й співчуття в казках Г. К. Андерсена”.
3. “Мій улюблений герой із казок Г. К. Андерсена”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)