Чому вчить і критика повісті “Ніс”

Чому вчить?

У своїй повісті “Ніс” Гоголь зображує духовну кризу особистості, одержимою пихатими бажаннями. Кар’єрне зростання, розваги, жінки – ось все, що тягне головного героя. І ця порочність не бентежить Ковальова, він має право разом з усіма цими прагненнями називатися людиною, але без носа – немає. А адже образ майора Ковальова збірний, він схожий на сучасників письменника. Висновок напрошується сам собою: положення в суспільстві диктує правила поведінки, які ніхто не наважиться порушити: ні маленька людина не проявить наполегливість, ні високопоставлений чиновник не проявить великодушність. Про наближення такої катастрофи, яка торкнеться соціуму в цілому і кожної людини окремо, М. В. Гоголь попереджає своїх читачів.

Художня своєрідність

У повісті “Ніс” використаний вельми багатий письменницький інструментарій. Найбільш широко Гоголь застосовує такий засіб виразності як гротеск. По-перше, це автономність Носа, що перевершує за матеріальним становищем свого господаря. По-друге, комічне перебільшення характерно для зображення взаємин людей різного соціально рівня. Ковальов боїться підійти до Носі, а Іван Якович з неймовірним трепетом і хвилюванням починає ставитися до свого клієнта після трапилася.

Гоголь олюднює ніс, але прийом уособлення також використаний в укрупненому масштабі. Ніс стає незалежним від господаря практично повноправним членом суспільства, він навіть збирався тікати за кордон.

На синтаксичному рівні Гоголь звертається до зевгма: “Доктор <…> мав прекрасні смолисті бакенбарди, свіжу, здорову лікарку”. Ці особливості допомагають письменникові зображувати гумор та іронію в творі.

Критика

Повість “Ніс” викликала широкий резонанс в літературному середовищі першої половини 19 століття. Не всі журнали погоджувалися публікувати твір, звинувачуючи М. В. в вульгарності і безглуздості написаного. Чернишевський ж, наприклад, ставився до цієї повісті не більше ніж, як до переказати анекдоту, що існувала в той час. Першим визнав гідності “Носа” О. С. Пушкін, розгледівши фарсовий характер творіння. Вагомим був відгук В. Г. Бєлінського, який закликав читає публіку звернути увагу, що таких майорів Ковальових в суспільстві можна зустріти не одну особу, а сотні, навіть тисячі. С. Г. Бочаров бачив велич твори в тому, що автор тут спонукав соціум поглянути в очі реальності. В. Набоков вважав цю повість одним з яскравих зображень мотиву, який наскрізною темою проходить через усю творчість М. В. Гоголя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому вчить і критика повісті “Ніс”