Аналіз повісті “Портрет” Гоголя

Гоголь вклав весь задум твору в його назву. Не випадково, він називає його “Портрет”. Саме це слово є наріжним каменем в темі твору. Завдяки такій назві жанр повісті переростає в справжній детектив, це позначається також на життя ключового персонажа.

При цьому зображення портрета несе в собі ще й смислове навантаження, він є зображенням жадібності, порочності і великого егоїзму. Також піднімається питання про справжність мистецтва, його справжню мету і напрямки в суспільстві. Чи здатне воно стати рятівною силою? Або ж здатне занапастити будь-яку людину, особливо що має до нього безпосереднє відношення?

Також автор спонукає читача замислитися над тим, як ідею розкриє письменник. Він міг би використовувати і інші назви, які не дозволили б показати весь містицизм твори і ставлення Гоголя до існуючої проблеми. Назва змушує читача сфокусувати всю свою увагу по ходу розвитку твори на одній єдиній речі: портреті, який є ключовим у розвитку сюжетної лінії.

Важко назвати твір фантастичним реалізмом, який зазвичай притаманний Гоголю. Він явно підкреслює його в інших своїх творах. Тут читач відчуває достатню кількість містики і напруги, але вона ніяк не пов’язана з дією потойбічних сил, духів або нечистої сили, швидше за все вона зосереджена на містифікації існуючого портрета і місії людини, який відображений на полотні, за яким починається справжнє полювання.

При цьому історія набуває детективний відтінок, читачеві стає цікаво, звідки з’явилися гроші на те, щоб зображення з’явилося. Автор дасть пояснення і відповідь на це питання. Та й сам портрет зникне при невідомих обставинах, пропаде прямо під час аукціону. Більше ніхто його не побачить, а ніхто з проводили аукціон не побачать, і не дізнається за яких обставин він пропав. Чергова детективна загадка, відповідь на яку читач отримати не зможе. Тільки якщо самостійно здогадається про те, що відбувається, дасть самостійно розвиток історії, яку він вже дізнався.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2.33 out of 5)

Аналіз повісті “Портрет” Гоголя