Аналіз повісті “Ніс”
Повість Миколи Гоголя ” Ніс” є одним з найбільш знаменитих творів письменника. Ця абсурдистська повість була написана 1832-1833 роках.
Спочатку журнал “Московський спостерігач” відмовився друкувати цей твір, і автор вирішив опублікувати його в журналі ” Современник”. Гоголю довелося почути на свою адресу багато жорстокої критики, тому кілька разів повість піддавалася істотним змінам.
Про що повість ” Ніс”?
Повість ” Ніс” складається з трьох частин і розповідає про неймовірний випадку, який стався з колезьким асесором Ковальовим.
“Ніс” починається з того, що одного ранку петербурзький цирульник виявляє, що в його хлібі знаходиться ніс, і згодом розуміє, що цей ніс належить його клієнту – майору Ковальову.
Весь наступний час цирульник намагається будь-якими можливими способами позбутися носа, але виявляється, що він постійно упускає злощасний ніс і всі навколишні постійно вказує йому на це. Цирульник зміг позбутися його лише тоді, коли викинув його в Неву.
А тим часом Ковальов, який тільки прокинувся, виявляє пропажу власного носа, і так-сяк прикривши обличчя, відправляється на його пошуки. Гоголь показує нам, як колезький асесор усередині розшукує ніс по всьому Санкт – Петербургу, і його гарячкові думки про те, як жахливо опинитися в такому становищі і не мати можливості показатися знайомим йому людям на очі. А коли Ковальов нарешті зустрічає свій ніс, той просто не звертає на нього уваги і ніякі прохання майора про його повернення на місце не діють на ніс.
Головний герой намагається подати оголошення про зникнення носа в газету, але в редакції йому відмовляють по причині того, що така фантастична ситуація може нашкодити репутації газети.
Ковальов навіть відправляє лист знайомій пані Подточиній із звинуваченнями в тому, що вона вкрала його ніс в помсту за те, що він відмовився одружитися на її дочці.
Зрештою, поліцейський наглядач призводить ніс до його власника і розповідає яких зусиль йому вартувало зловити ніс, який збирався відправитися до Риги.
Після відходу наглядача, головний герой намагається приставити ніс на місце, але у нього нічого не виходить. І тут Ковальов впадає в жахливий відчай, він розуміє, що життя відтепер безглузде, так як без носа – він ніхто.
Положення людини в суспільстві
Саме абсурдність і фантастичність сюжету викликала таку рясну критику на адресу письменника. Але слід розуміти, що ця повість має подвійний зміст, і задум Гоголя набагато глибше і повчальніше, ніж здається на перший погляд.
Саме завдяки такому неймовірному сюжету Гоголю вдається привернути увагу до важливої на той час теми – становище людини в суспільстві, її статус і залежність особистості від цього статусу.
З повісті стає ясно, що колезький асесор Ковальов, який для більшої важливості називав себе майором, все своє життя присвячує кар’єрі і соціальному статусу, у нього немає ніяких інших надій і пріоритетів.
Ковальов назавжди втрачає свій ніс – те, що, здавалося б, не можна втратити без видимих на те причин.
Тепер він не може показатися в пристойному місці, у світському суспільстві, на роботі і в будь-якій іншій офіційній установі.
А з носом йому домовитися не вдається, ніс робить вигляд, що не розуміє, про що говорить його господар і ігнорує його. Цим фантастичним сюжетом Гоголь хоче підкреслити вади тогочасного суспільства, недоліки мислення і свідомості того шару суспільства, до якого належав колезький асесор Ковальов.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)