Критика повісті “Шинель”

У російській літературі повість “Шинель” зіграла величезну роль: завдяки цьому твору виникла ціла течія – “натуральна школа”. Цей твір став символом нового мистецтва, а підтвердженням того був журнал “Фізіологія Петербурга”, де багато молоді письменники виступили зі своїми варіантами образу бідного чиновника.

Критики визнавали за Гоголем майстерність, а “Шинель” вважали гідним твором, але полеміка в основному точилася навколо гоголівського напряму, відкритого саме цією повістю. Наприклад, В. Г. Бєлінський називав книгу “одним з найглибших створінь Гоголя”, але “натуральну школу” вважав напрямком безперспективним, а К. Аксаков відмовляв Достоєвському (який теж починав з “натуральної школи”), автору “Бідних людей”, у званні художника.

Не тільки російські критики усвідомлювали роль “Шинелі” в літературі. Французькому рецензента Е. Вогюе належить відомий вислів “Всі ми вийшли з гоголівської шинелі”. У 1885 році він написав статтю про Достоєвського, де говорив про витоки творчості письменника.

Пізніше Чернишевський звинувачував Гоголя в зайвій сентиментальності, навмисною жалісливості до Башмачкину. Аполлон Григор’єв в своїй критиці протиставляв справжньому мистецтву гоголівський метод сатиричного зображення дійсності.

Не тільки на сучасників письменника повість справила велике враження. В. Набоков в статті “Апофеоз личини” аналізує творчий метод Гоголя, його особливості, переваги і недоліки. Набоков вважає, що “Шинель” створена для “читача з творчою уявою”, а для максимально повного розуміння твору необхідно знайомитися з ним на мові оригіналу, адже творчість Гоголя – “це феномен мови, а не ідей”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Критика повісті “Шинель”