Аналіз вірша “Пророк” Лермонтова

Вірш “Пророк” був написаний М. Ю. Лермонтова в 1841 році. Воно належить до останніх творів поета, рік його написання збігаємося з роком смерті Лермонтова. У вірші поет продовжує тему призначення поетичного дару, яку дещо раніше поставив О. С. Пушкін. Пушкінський і Лермонтовський “Пророк” мають схожість не тільки в назві, але і в яскравих християнських образах і старослов’янської лексики.

Вірші Лермонтова є продовженням історії про провидця Пушкіна. Після того, як “вічний судія” дав ліричному героєві “всевідання пророка”, він оговтався до народу, щоб навчити його любові і правді. Але тут він зустрічає неприйняття моральних принципів, які безуспішно намагається передати людям. Від ліричного героя відвертаються не тільки незнайомі йому люди, а й близьке оточення. Тому він вирішується на втечу:

З міст втік я жебрак,
І ось в пустелі я живу…

Саме тут “заповіт передвічного зберігаючи”, він знаходить своїх слухачів. Ними стають звірі і зірки. Людина починає жити в єднанні з природою і знаходить в цьому спокій і гармонію, до яких прагнув. Герой не сприймає інших цінностей, крім любові і правди.

Іноді пророку доводиться “пробиратися через гучний град”, де старці ставлять його в негативний приклад дітям. Речі літнього покоління повні образливих і іронічних слів, ліричного героя звинувачують в гордості, дурості і нелагідності. Пророк не затримується в місті, залишає його “квапливо”. Він поспішає назад, до своїх мимовільним слухачам, добрішим до людини, ніж те суспільство, в якому він жив.

Лермонтовський пророк не наділений терпінням. Виконуючи добровільну місіонерську роль, він дуже швидко позбавляється надії достукатися до сердець людей, і стає відлюдником. Посипання попелом голови є яскравим знаком зречення від суспільства. Пророк обтяжений тягарем нерозуміння і неприйняття людей, Він іде в пустелю, стає “бідним”, живе “як птахи, даром божої їжі”.

Однак пророк не є бідною людиною, його головне багатство – це душа, в якій поміщена любов до життя і всього живого. Ліричний герой духовно дуже близький до Бога. Суспільство ж, навпаки, відкинувши пророка, прирекло себе на злиденне існування душі. Таким чином, вірш побудовано на протистоянні одну людину ворожому світу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша “Пророк” Лермонтова