Аналіз вірша Бродського “Postscriptum”

У вірші “Postscriptum”, написаному в 1967 році, знайшла відображення трагічна історія кохання Бродського і Басманова. З Маріанною Павлівною поет познайомився в гостях у їхнього спільного знайомого в початку 1962-го. Закрутився роман, який відразу опинився повний складнощів. Проти зустрічей молодих людей були і батьки Йосипа Олександровича, і батько його коханої. При цьому сам Бродський дуже хотів одружитися на Басманова. Можливо, шлюб б вони все-таки зробили висновок, не звертаючи уваги на протести родичів, але Маріанна Павлівна категорично не бажала позбавляти себе свободи. Вона не вийшла заміж за поета навіть після того, як народила від нього дитину. До останнього моменту Йосип Олександрович сподівався, що кохана емігрує разом з ним, але Маріанна Павлівна вважала за краще залишитися на батьківщині. Довгі роки не міг забути її Бродський, безліч віршів їй присвятив. До кінця отболело лише під кінець 1980-х років.

Центральна тема вірша “Postscriptum” – тема самотності. Вона заявлена в перших же рядках твору. Самотнє життя для ліричного героя – не життя, а існування. При цьому спроби бути разом з коханою жінкою, спроби знайти щастя їм робилися, причому не один раз, про що свідчить початок четвертого рядка: “… Вкотре на старому пустирі…”. Не випадково виникає у вірші і пустир. Згадуючи його, Бродський підкреслює тотальну самотність героя. Потім відбувається розширення простору. Позаду залишається пустир, його місце займає нескінченний космос. Герой протиставляється решті світу. Не тільки з коханою не здатний він з’єднатися, також не дано йому стати своїм в навколишньому суспільстві. Виходу з ситуації, що склалася в вірші не пропонується. Більш того – декларується його відсутність. Телефонний диск символізує вічний кругообіг – повторюються дії, раз по раз приводячи до одного і того ж результату.

Спочатку у вірші була інша назва – “Сонет”, хоча написано воно не в канонічній сонетною формі. У творі чотирнадцять рядків, використовується п’ятистопний ямб, але рядки не римуються. Нинішню назву – “Postscriptum” – дійсно вдаліше. Вірш являє собою саме останнє висловлювання, необхідне доповнення. Нехай улюблена жінка не чує героя, нехай у нього немає надії на відповідь, головне – втілити думки в слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Аналіз вірша Бродського “Postscriptum”