Аналіз вірша “Прощавай немита Росія” Лермонтова
Це знаменитий вірш, відноситься до 1841 року. Воно входить до збірки віршів і творів М. Ю. Лермонтова, але до сих пір історики і культурознавці сперечаються і не можуть до кінця бути впевнені, що автором даного твору є Михайло Юрійович.
Перше, що кидається в очі, коли читаєш “Прощавай, немита Росія…”, співвідношення розміру твори і кількості потужних фраз в ньому, що визначають запекло налаштований характер твору. Назвою вірша служить перший рядок: “Прощай, немита Росія, …”, вона ж нищить відразу наповал. Тут чується і сильне презирство ( “немита”) і несподіване бажання швидше розлучитися ( “прощай”) з Батьківщиною, якості абсолютно невластиві поетові. І далі, протягом усього короткого твору (всього два чотиривірші), автор “таврує” країну жорстокими порівняннями ( “Страна рабов, країна панів”). Називає російських людей “рабами”, а царський режим: “мундири блакитні”, “паші”. Виявляє бажання сховатися “за стіною Кавказу” від влади того часу: “Від їх всевидющого ока, Від їх всечуюче вух”. Абсолютно кожен рядок просякнута ненавистю, ніби плювок в бік держави, і від цього ще більш дивно виглядає цей твір серед решти лірики Михайла Юрійовича. Взагалі сам стиль написання не властивий для поета, він ніде і ніколи не вживав подібних фраз в своїй творчості.
Звичайно, Лермонтов завжди йшов врозріз із загальноприйнятими нормами, поет-бунтар, поет-бунтар… Він жив лише почуттями та емоціями, у нього все було на межі, якщо любив, то жарко, якщо ненавидів, то до глибини душі своєю! Знаючи імпульсивність поета, можна подумати, що можливо він перебував в засмучених почуттях і таким чином висловив свою образу. Але, цей вірш дуже виділяється, контрастує з усіма іншими віршами того часового відрізку. Чи не збігається за стилістикою, не знайдено жодної достовірної записи в чернетках, деякі слова мають кілька варіантів написання (синонімів) і, нарешті, про нього стало відомо несподівано, через деякий час (на початку 70-х років) від передбачуваного випуску твори.
Наприклад, в цьому ж році (1841р.), Було написано знаменитий вірш “Батьківщина”, в якому він буквально з першого подиху починає оспівувати любов до Росії ( “Люблю вітчизну я, але дивною любов’ю!”). І закінчує його, висловлюючи свою симпатію до простих селян ( “Під гомін п’яних мужиків”). Саме таким ми звикли “бачити” Лермонтова, який умів розгледіти красу у всьому російською. Він нескінченно був відданий своїй вітчизні і висловлював свою любов в дрібницях: тонко описуючи природу, людей і уклад життя простих селян.
Таким чином, цей твір і донині створює багато питань і суперечок. Більшість “найсильніших умів” небезпідставно вважають вірш Лермонтова “Прощай, немита Росія…” підробкою, яка не має ніякого відношення до поета.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)