Чим відрізняється лірика Пушкіна від лірики Лермонтова
У російській літературі 19-го століття поезію О. С. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова розділяє не епоха, а коротка мить, якої вистачило б, щоб перегорнути книжкову сторінку.
М. Ю. Лермонтов відгукнувся на трагічну загибель О. С. Пушкіна віршем “На смерть поета”, і Росія дізналася про нове дарування, яке за силою таланту не поступається пушкінської геніальності.
Поетичний світ Лермонтова не став дзеркальним відображенням мотивів та образів лірики Пушкіна.
Його відмінною рисою є глибока зосередженість на конфлікті між мрією і реальністю, що визначила романтичний зміст творчості поета, світовідчуття якого формувалося під значним впливом ліричних творів Дж. Байрона.
Основний лейтмотив у поезії Лермонтова – тема:
- Самотності; Внутрішньої відособленості; Незадоволеності своєю долею.
Він звучить і як внутрішній голос ліричного героя у вірші “Парус”, і як філософський підтекст у пейзажній ліриці, і як відгомони душевного томління в зрілих творах:
- “Ні, я не Байрон, я інший”; “Виходжу один я на дорогу”; “І нудно і сумно”; “Моє прийдешнє в тумані”.
У творчості Пушкіна немає такого трагічного звучання. У його віршах романтичний ідеал пов’язаний з утвердженням:
- Світлого початку; Творчої свободи; Визначення ролі поета як служителя високого мистецтва.
Інтимна лірика Пушкіна повна особистих переживань, але в ній немає безвиході і заперечення, які властиві поезії Лермонтова.
“Я помню чудное мгновенье”, “Що в імені тобі моєму”, “Кільце”,”Я Вас любив” – це вірші, в яких сум має світлий відтінок, а почуття піднесення прекрасні.
У Лермонтова ця тема звучить як приреченість і невіра в можливість щастя. Прикладом може служити вірш “Я не принижуюсь перед тобою”.
Пейзажну лірику Пушкіна можна назвати замальовками з натури: її образи не обтяжені зайвою метафоричністю, вони прості, виразні і досконалі. “Зимовий ранок”, “Згасло денне світило”, “Як хмара могутня гряда”, “Осінь” – це вірші, в яких вічно жива природа уособлює гармонію світу.
У ліриці Лермонтова, яка присвячена цій темі, переважає жанр пейзажної мініатюри з використанням складних алегорій і міфологізованих образів, пов’язаних з роздумами поета про життя і смерть. “Гірські вершини”, “Коли хвилюється жовтіюча нива”, “Хмари”, “Кавказ”, як і інші ліричні твори поета, побудовані на внутрішніх контрастах, які відображають дисгармонію навколишнього світу.
Особливе місце у творчості Пушкіна займають жанри дружнього послання і філософської елегії.
Вони наповнені позитивним сенсом і усвідомленням божественного початку в усьому, що визначено людині долею. У ліриці Лермонтова тема спілкування з сучасниками забарвлена суб’єктивним відчуттям незадоволеності і туги за неосяжним ідеалом. Звідси – хрестоматійні лермонтовські рядки:
“Сумно я дивлюся на наше покоління…”
Цей же мотив переважає і в громадянській ліриці Лермонтова. У віршах “Батьківщина”, “Прощай, немита Росія”, “Як часто, строкатим натовпом оточений” ліричний герой протиставлений середовищу, герой прагне вирватися за його межі, піднятися над повсякденною свідомістю свого оточення. У віршах Пушкіна цивільний мотив пов’язаний з прагненням “дієсловом палити серця людей” і “лірою пробуджувати” кращі людські почуття.
Відмінність лірики Пушкіна від лірики Лермонтова полягає в наступному:
- Ліричній поезії О. С. Пушкіна властива різноманітність тем і мотивів, в яких відображається життєстверджуюча позиція автора. У ліриці Лермонтова головною темою є нерозв’язний конфлікт між власною долею і епохою; Призначення поета у творчості Пушкіна визначається як служіння вищим ідеалам. Поет у віршах Лермонтова – надособистість з трагічним світовідчуттям, яка усвідомлює свою винятковість і самотність в навколишньому світі; Лірика Пушкіна відрізняється досконалістю форми, чистотою мови, природністю художніх образів. У романтичній поезії Лермонтова форма підпорядкована змісту, в якому важлива роль відводиться алегоричним образам і символіці, яка запозичена з Міфології.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)