Аналіз вірша “Знову я відвідав… ” Пушкіна
Всі твори О. С. Пушкіна ліричні і наповнені живою думкою і найяскравішими образами. Вона складається з кращих і добрих емоцій і почуттів. Восени 1835 року Олександра Сергійович створив віршований твір “Знову я відвідав…”, яке стало філософським міркуванням. Це свого роду приклад реалістичного ліричного твору.
Відомо, що тридцяті роки стали для великого поета досить складними, але навіть, незважаючи на це, саме в цей період відбувається розквіт його таланту, як лірика і поета. У цей життєвий період він захотів усамітнитися від усього світу і, пославшись, на нагальні господарські справи, їде в свій маєток в Михайлівському. Тут і було створено його чудовий вірш “Знову я відвідав…”. Його твір перегукується з темами та інших поетів: Е. Баратинського, В. Жуковського.
Віршований твір Пушкіна “Знову я відвідав…” побудовано у вигляді ліричного і задумливого монологу-роздуму, в якому поет говорить про місця, які так близькі його серцю, де він, перебуваючи на засланні, провів тут цілих два роки. Згадує він і свою няню, але ці рядки звучать сумно, так як її вже немає. Він розуміє, що минулого вже не повернути, тому поет дивиться навколо себе і зауважує, що відбуваються зміни, які стосуються не тільки світу навколо, але ці зміни відбуваються і в ньому самому.
Своє віршований твір Пушкін пише п’ятистопним ямбом, але літературна рима відсутня. Таким способом він намагається показати, що його вірш – це роздуми про життя людини і його смерті. Композиційно вірш ділиться на п’ять частин. Кожна частина, крім третьої починається піввірша. І кожна частина, крім другої, піввірша і закінчується.
Незважаючи на те, що все вірш пов’язане однією головною думкою, але у кожної частини своя тема. Перша частина присвячена Михайлівській гаю і поверненню в ці місця самого поета. Наступна частина – це пам’ять про улюблену няні, про її рідному будиночку. Третя це опис пагорба і озера, дивлячись на які в пам’яті поета спливають берега, і хвилі. Четверта глава присвячена молодий гаю, де стоїть самотні три сосни. П’ята частина містить звернення поета до молодого покоління. Сюжет вірша оповідає про час, який швидко зникає, про те, як людина пов’язана зі світом природи, про те, що одне покоління змінює інше. У вірш є і поетичні мотиви: дороги, смутку і изгнанничества – “провів вигнанцем”, спогадів, втрати, змін, поновлення та молодість.
Природа у вірші необхідна для того, щоб показати образ ліричного героя, його думки, спогади і переживання. Ліричний герой повністю відображає думки поета. Але цей твір Пушкіна не тільки ліричний, але і глибоко філософське. У ньому Олександр Сергійович сумно показує, що йде минуле, і на зміну йому приходить “молоде” і “незнайоме”. Ідея цього твору полягає в тому, що людина – це теж частина природи, і їх неможливо розділити. Основна тема цього твору – це час, який біжить без оглядки. І якщо змінюється час, то, відповідно, змінюється і сама людина.
Вірш “Знову я відвідав” написано в жанрі елегії. При читанні ритм твору такий, що виникає багато внутрішніх пауз. Початок вірша з укороченою рядки допомагає створити враження того, що поет продовжує ту розмову, яка вже був колись розпочато. Рима в віршованому тексті Пушкіна відсутня.
Серед фонетичних особливостей вірша “Знову я відвідав” передача поетом різних звуків. Наприклад, читач може почути кроки няні. Створюється це за допомогою алітерації: “Вже бабусі немає – вже за стіною не чую я кроків її важких”. Використовує Олександр Сергійович і асонанс: “вечір ще бродив я в цих гаях”.
Поет використовує і різні художньо – виражальні засоби мови. Так, “Млада гай” – це уособлення, яке перетворює його в символ і молодого покоління. Епітетів в тексті багато: “убогий невід”, або “копіткої її дозору”, або “опальний будиночок” та інші. Цей вірш має і свої лексичні особливості. Так, в ньому Пушкін для яскравості і виразності використовує слов’янізми: “Млада”, “главу”.
Центральною темою вірша Пушкіна “Знову я відвідав…” стає час, яке без жалю і жалю біжить вперед, але воно-то і позбавляє людину найціннішого – свободи. Дивно й те, що у всьому тексті немає жодного питального речення. Твір Олександра Сергійовича – приклад його філософської лірики, яке носить реалістичний характер. Але цей вірш поета при його житті не друк не вийшло.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)