Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Анчар”

Порівняно невеликий вірш “Анчар” з моменту його опублікування в 1831 році привертає особливу увагу шанувальників і дослідників творчості Пушкіна, займаючи важливе місце в літературній спадщині поета. Його відмінними рисами є багатозначність і багатошаровість. Будучи породженням внутрішніх переживань поета, “Анчар” містить безліч паралелей з громадським життям Російської імперії, стосунками поета з владою, має глибокий філософський підтекст.

На думку пушкіністів, в ході створення остаточної версії в вірш було внесено не менше 200 правок, що дуже багато для 9 строф. Результатом цього стали ретельно продумана композиція, насичений образну мову і фонетика твори. Пушкін використовував в якості основи вірша повідомлення в англійських журналах про дерево Antiaris, зростав на островах Малайського архіпелагу, з сильно отруйним молочним соком. Тубільці дійсно використовують його для отруєння стріл. Російський варіант прочитання назви “Анчар” можливо належить самому Пушкіну, якого вразило поєднання приголосних звуків Н-Ч-Р. Це поєднання простежується протягом усього вірша, воно стало його своєрідним фонетичним лейтмотивом.

Поет використав чутки про Анчар для створення стисло викладеної, але виразною і трагічною східної легенди. Не випадково з побудови вірш близько до драматургічного твору. Перші 5 строф представляють собою експозицію, в якій наводиться похмуре і гнітюче опис центрального об’єкта твори – дерева, що виділяють смерть. Наступні 3 строфи присвячені походу раба до отруйного дереву – це розвиток сюжету. Розв’язка укладена остання найбільша стислою і насиченою змістом, строфі твору. Пояснюється, навіщо царю знадобилося отруйна дерево, яку мету він переслідував, прирікаючи раба на смерть.

Найважливішою думкою твору є те, що раб виступає посередником між джерелом отрути, бездушним деревом, і царем. У чималому ступені він – таке ж знаряддя в руках владики, як отруйна рослина. Пушкіна обтяжувала думка про те, що кращі представники народу, та й він сам, можуть служити таким же знаряддям, яке в будь-який момент можна застосувати на зло.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Анчар”